Нещодавно у Варшаві відбулася зустріч з Владиславом Задоріним, захисником острова Зміїний, з якого пролунало знамените гасло, що стало символом боротьби українців про російський воєнний корабель. Владислав Задорін провів у російському полоні 679 днів. 25-річний ветеран війни росії проти України, амбасадор проекту BreakTheFake, поділився з польськими журналістами та експертами своїм гірким досвідом перебування в полоні та розповів про катування і тортури, яких зазнав сам, та яких зазнають українські військовополонені і цивільні за російськими ґратами. Історія Влада Задоріна — це свідчення незламності духу та сили волі. Чоловік служив в українській морській піхоті й брав участь у бойових діях, зокрема, в Донецькій і Луганській областях, а також на острові Зміїний. Він прибув на острів на початку січня 2022 року, а за місяць потрапив у полон разом з 80 побратимами. Владислав Задорін провів у російському полоні майже два роки. Зазнав жахливих і фізичних і психологічних катувань. Захисник розповів, як над українськими військовими знущалися в російському полоні за легендарну фразу «Рускій воєнний корабль…», як російські військові намагалися дізнатись, хто саме з військовополонених сказав ту знамениту для українського народу фразу про корабель. Наприклад, Влада особисто вісім разів возили на аудіоекспертизу. Після звільнення 3 січня 2024 року Задорін пройшов тримісячний курс реабілітації, зокрема, в Україні та Литві. Зараз чоловік спокійно розповідає про свій досвід, щоб оприлюднити правду про становище українських бранців та жорстокість російського режиму. А ще - військовий займається розвитком ветеранського руху Veterans HUB і має плани піти в політику. Про факти знищення росіянами українського народу військовий розповів польським і українським медійникам у Варшаві. За його словами, аби донести правду до країн Заходу, до європейських суспільств про російсько-українську-війну, про реальну ситуацію в полоні, захисник став амбасадором проєкту BreakTheFake. Владислав наголосив на важливості боротьби з фейковими новинами та пропагандою, адже правда, за його словами, це найсильніша зброя. «Вільний в’язень» поділився переконанням, що агресивний інформаційний вплив може бути не менш руйнівним, ніж фізичні тортури. Агресор використовує дезінформацію та фейки як засоби для підриву морального духу, сіяння зневіри та недовіри, ухвалення рішень на підставі хибної аргументації.
Чому вирішили розповісти свою історію?
А хто, як не ми? Ті хлопці, які повертаються з полону, вони повинні доносити в один голос про те, що відбувається в катівнях, відбувається в росії. Тобто, якщо б не ми, світ би не знав про ті всі злочини, які робить росія з українцями, і взагалі про геноцид українців.
Ви сьогодні сказали під час зустрічі таку фразу про те, що російські військові, які катують і військових полонених, і цивільних полонених, вони ведуть себе зухвало, вони не відчувають того, що вони колись будуть покарані. Чому так відбувається?
Покарання згодом до них дійде, вже є приклади, вже є люди, яких покарали за це, в інших країнах їх зловили і вже покарали. Чому вони до нас так відносяться і взагалі, чому вони так роблять? Тому що по своїй суті росія — це є садист, це є кат, і їхні моральні набудки, які передавалися від батьків і передаються дітям, одне те ж саме. Тобто вони не тільки українців катують, вони й катують свій народ. Те, що ми бачимо, що відбувається в їхніх в'язницях, так як вони відносяться так само до своїх людей. Тобто їм все одно, кого катувати і кого бити. Ось така сутність росіян.
Ви один із захисників острова Зміїни. Я пам'ятаю, читала історію вашу, тому що у нас зі Зміїним ця фраза пов'язана, що тоді з хлопцями сказали, що російський військовий корабель йде на три літери, в напрямку... І я знаю, що росіяни допитувалися, вони навіть на детекторі перевіряли, записували голос. От розкажіть про цю історію. Тому що насправді ця фраза дала такий імпульсу для українців. Ця фраза уособила все. Оце зневажливе ставлення, презирство до наших ворогів.
Мене возили вісім разів на аудіоекспертизу. З російської сторони є версія, їхня версія, що саме російський корабель послав я. Мене вісім разів ввозили. Я з першого разу розумів те, що щось тут недобре, і потрібно щось робити інше. Я змінював тон, я змінював наголос, я змінював свою мову максимально так, щоб запутати їх. Але це питання табу. Є офіційна версія України, хто це сказав. Коли я виходив з полону, я підписав документи про те, що я не маю права розголошувати інформацію, так як ще шестеро наших хлопців знаходяться в полоні, і ми стараємося їх витягнути максимально. Один морпіх і п'ятеро ще прикордонників, які знаходяться в полоні.
Вони з того часу, з 24 лютого 22-го року?
Так, до цього часу вони ще знаходяться в полоні. Решта обмінені. Дехто проходить далі службу, хто звільнився, дехто не в змозі проходити службу... Я звільнився зі Збройних сил і несу таку місію у світ. Я рахую, що я допомагаю хлопцям на іншому фронті, на інформаційному фронті заради нашої перемоги. Ви знаєте, в світі є такий синдром, по-моєму, називається синдром звільненого. Це коли хлопці, які звільняються з полону чи з в'язниці, у них починається таке відчуття, що чому мене обіняли, а їх залишили, чому так. Але я пережив цей період і зробив такі висновки, що я зроблю все максимально, щоб хлопців витягнути, будучи на свободі. Тобто я хочу їм допомогти в цьому, повернутися додому.
Якийсь зв'язок є з ними?
Зв'язку ніякого немає. Тільки через координаційний штаб, який займається питаннями повернення військовополонених. Тобто повертають наших хлопців. Ми максимально робимо все, щоб їх повернути.
Сьогодні ви зустрічались, тут було дуже багато представників польської медіа, громадських організацій, активістів, волонтерів. І багато хто з них був реально шокований тими розповідями, які ви говорили про перебування в полоні. Про те, що був голод, про те, що вас катували, про те, що знущалися. Як ви відчуваєте, як сприйняли цю інформацію? Ви відчули цей зворотний зв'язок? Те, що ви донесли те, що тут не знали в Європі?
Так, якась частина зрозуміла мій посил, який я приніс сюди, а деякі не зрозуміли. Воно відчувається. Розумієте, просто Європа цього не відчуває. Не відчуває того всього пекла, яке відбувається там. І слава Богу, що до вас не долітають сюди ракети, вам не прилітають шахеди, снаряди і тому подібне. Не ґвалтують дітей, не вбивають дітей, не ґвалтують жінок, не вбивають синів. А Україна це все відчуває. Європі потрібно це донести, відкрити очі на це, що росія є ворогом. Потрібно доводити правду цим словом не в кількості 20-30 осіб, а потрібно це розголошувати на телебаченні, на радіо. Робити масові заходи із залученням не тільки журналістів, а й звичайних людей. Тобто люди повинні почути нас. Вони висновки самі собі зроблять, але ми повинні показати дійсно, що відбувається. Показати не тільки словами, а й відеоматеріалами, записами і тому подібне. Все це є присутнім і в подальшому, коли мене будуть запрошувати в інші країни, я буду надавати всі ці факти знищення українського народу. У мене є багато фактів.
Які плани у вас далі?
Зараз я буду навчатися політичної діяльності у Львові. І хочу зробити щось хороше для своєї країни. В майбутньому, якщо в мене все вийде, я сподіваюся, що все вийде. Будемо змінювати закони, будемо змінювати порядки в Україні. Щодо Ветеранс-хабу, то я хочу об'єднати ветеранів, зробити основну платформу для реабілітації, для відновлення військовослужбовців. Майбутнє України буде залежати багато від військових не тільки на фронті, а й вже в цивільному житті. Тому яка кількість військових буде у Верховній Раді, буде у парламенті і тому подібне. Тому що з військових, які знають, як захищати свою країну і що потрібно для своєї країни, вони зроблять Україну сильнішою, кращою і просто крутою. Для того, щоб заходили інвестиції в Україну, і українці не виїжджали за кордон, а з-за кордону приїжджали в Україну. Не тільки на роботу, а й на відпочинок. Тому що це настільки крута країна як і туристична, так і своєю культурою, своїми цінностями.
Завдяки чому вам вдалося витримати це все? Про що ви думали в найтяжчі моменти свого життя?
У мене було дві спроби суїциду просто. І хлопці в камері мене два рази спасали. Дуже залежить багато від того, хто знаходиться з тобою поруч. Мене хлопці спасали, підтримували. Це нас врятувало. Саме друзі.
Яка мрія?
Знаєте, в мене після полону з'явилася така навіть не мрія, а ціль вилікуватися і зробити максимально здоровими людей, які повертаються з війни. От моя ціль зараз в житті. Так, як та людина, яка все пройшла і хоче зробити це для інших. Тобто, я не говорю про те, що я здоровий, я психічно здоровий, але я хочу зробити це для інших. Зробити ту ж саму єдину платформу для відновлення військових, якої в Україні ще немає.
Розповів Владислав Задорін, захисник острова Зміїний, колишній вязень Кремля. Ми маємо використати всі інструменти та можливості, щоб не допустити здійснення намірів агресора. У цьому переконаний засновник проєкту BreakTheFake Михайло Данканич.
Скажіть, як започатковувався цей проєкт, скільки він діє, з якою метою?
Ідея з'явилася навесні 2024 року. Я побачив інтерв'ю Олексія Анулі, з яким був до того знайомий, це теж військовополонений, і ми з ним разом поїхали в Словаччину і в Угорщину, де провели ось такі зустрічі на базі українських посольств. І на цих зустрічах він зустрівся і розповів свою історію журналістам і представникам української діаспори. Побачив, що це дійсно дієвий спосіб розвінчувати російську пропаганду, дезінформацію, тому що він як свідок і жертва, по суті, російської пропагандистської машини, я би сказав так. Тому вирішили ми це все зробити в рамках проєкту. Олексій познайомив мене вже з Владом Задоріним, так само ми з ним вирішили організувати такі зустрічі. І, зрештою, цього року нам вдалося проїхати країнами. Це сьома країна, в якій ми побували, по суті. З Владом ми їздили в Словаччину, Австрію і Хорватію. Також там ще була зустріч з Олексієм, теж в Хорватії, і з нашими українськими фактчекерами, які були і в Угорщині, і також в Хорватії. Це просто різні заходи були, їх було декілька. І також їздили ми з фактчекерами в Ригу, в Латвію. Олексій їздив в Таллін, в Естонію, і зараз з Владом ми приїхали в Польщу.
Українці знають про ті жахіття, які відбуваються зараз під час повномасштабної війни. І, зокрема, що росіяни роблять з військовополоненими, і цивільними, і військовими полоненими. Для поляків це певною мірою такий трохи як шок, можливо навіть. Хоча країна сусідня, яка найбільше допомагає Україні. На ваш погляд, що найбільше шокує наших закордонних партнерів в тих розповідях, реальних розповідях, що переживають полонені українці в російському полоні?
Я відразу мушу зреагувати, що в нас немає мети шокувати когось. У нас просто мета донести реальну картину, як воно там відбувається. Але реальна картина шокуюча. Так воно є, на жаль. В Україні насправді майже всі українці розуміють жахи війни, але жахи полону, мені здається, що і не всі в Україні знають, що і як насправді відбувається. Коли тут в Польщі чи в інших європейських країнах хлопці розповідають свої історії, то люди шоковані, і я дуже сподіваюся, що цей шок їх якось до дії спрямує. Тому що умовно ми маємо лінію фронту фізичного, і він знаходиться в Україні. А інформаційний фронт, він не має лінії. Інформаційна війна ведеться в кожній країні Європи. Хочуть цього європейці, не хочуть, визнають, не визнають.
Це частина гібридної війни, так?
Так, це перший крок до повномасштабної війни. Тобто перше, що робить будь-який узурпатор, він сіє свою пропаганду інформаційну, якусь операцію і проводить для того, щоб деморалізувати ворога, для того, щоб вести якийсь диссонанс в його лавах, і тоді простіше просто завоювати цю країну. Тому така в нас місія, що хлопці розповідають свої історії, і тим самим просто нагадують європейцям, що у вас так само йде війна, просто ви зараз на стадії інформаційного впливу російського. Буквально сьогодні мені надіслав товариш статтю на New York Times, де аналіз того, що відбулося в Румунії, президентські вибори, і там один кандидат дуже неймовірним чином отримав багато голосів. Заблокували 66 тисяч акаунтів в TikTok, і 10 мільйонів фоловерів так само в TikTok заблокували. Тобто один величезний сегмент, який був проросійський, і який одному кандидату допомагав. Невже хтось думає, що те саме не робиться в інших країнах Європи, в Німеччині, в тій самій Польщі? Це все відбувається, просто європейцям треба прокинутися і реагувати на це, так як там, можливо, не самий демократичний спосіб блокувати медіа, але якщо медіа розповсюджує щось, що шкодить твоїй державі, ну немає іншого виходу. Ми це в Україні пройшли вже давно.
Сьогодні Влад Задорін сказав таку фразу про те, що коли його спитали, чи бояться вороги, що вони будуть колись відповідати за свої злочини. І Влад сказав про те, що вони поводяться зухвало, насміхаються, катуючи українців в полоні, і навіть хизуються цим перед друзями, перед знайомими, якщо вони когось закатували, вбили. Тобто це така радість для них, вбити українця. Тобто про що це говорить?
Це говорить про те, що мізки росіян, зокрема російських військових, вони настільки нашпиговані цією кремлівською пропагандою, цими наративами, що вони втратили абсолютно жодну людяність, гуманізм і так далі.
Тобто що з цим робити? Як можна проти того, що росіяни настільки запрограмовані на вбивство українців, що з тим вдіяти? Чи можемо ми змінити, якось вплинути на російське суспільство? Ваша мета, ви розказуєте правду про полон для європейських країн, для демократичних країн. Чи плануєте ви якимось чином впливати і на російське суспільство?
На жаль, ми не можемо поїхати в росію, аби там проводити якісь роботи, але такі роботи точно можуть і мають бути після того, як росіяни зазнають якоїсь або військової великої поразки, або економічної величезної поразки, після того, як для них прийде період, коли потрібно переосмислити весь світогляд. Те, що було з Німеччиною після 45-го року. Як би це не звучало, але тоді в Німеччині так само мислили схожими категоріями те, що зараз перейняли росіяни. Росіяни ніколи не змінять свій світогляд, якщо вони не зазнають великої поразки і не змушені будуть до цього. Тобто зараз ти їм можеш розповідати все, що хочеш, він все одно буде тримати в себе дулю в кишені. Навіть ті, що в нашому полоні, вони можуть 300 разів розуміти, що вони не праві, але оцей імперський якийсь умовний ген, він своє робить і вони готові здійснювати геноцид для того, щоб відчувати власну якусь вищість над кимось. Тому, на жаль, не маємо змоги працювати над тим, аби просвітлювати росіян в росії. Але точно знаю, що були, відбувалися і ще напевно будуть відбуватися зустрічі росіян, які виїхали в Європу з військовополоненими. Були такі зустрічі в Олексії Анулі з представниками російської опозиції. Влад, здається, зустрічався так само з представниками російської опозиції і вони теж доносять до них цю інформацію. Але має таке враження, що росіяни чудово знають, яка в них країна, і вони чудово знають, що відбувається в тюрмах. І оця «федеральна служба ісполнення наказаній», з нею всі знайомі, просто до когось вони трошки лайтовіше зможуть ставитись, до кого треба. А до українців вони на повну катушку просто зривають будь-які стопкрани і роблять все, що хочуть.
Які найпоширеніші наративи і фейки зараз на третьому році війни про Україну?
Зараз більшість якихось наративів і фейків стосуються того, як пройшли вибори в Сполучених Штатах, тому що росіяни розуміють, що може прийти момент того, що треба буде або заморожувати конфлікт, або зупиняти цю війну. Вони намагаються впливати в тому числі на американський політикум, аби показати, що Україна не договороздібна країна. Ви слухайте нас, ми вам розкажемо, як треба. З іншого боку, на Європу вони теж різними наративами заходять. Останній приклад в Румунії. Вони намагаються просунути кандидата, який розділяє їхні цінності, якщо це можна назвати цінностями. І, знову ж тим самим, максимально дискредитувати Україну як країну. Тому що, якщо послухати знову ж навіть цього кандидата, то так, Україна – це недокраїна і так далі. Вони не відмовились від своїх концептуальних якихось наративів, які вони використовують вже десятиліттями, напевно, про те, що Україна – це failed state. Максимально те, що ми в зоні їхніх інтересів, і ми їхня частина, і нас потрібно пожертвувати для них.
Чи плануєте Ви якось розширювати цей проєкт боротьби з фейками і наративами? Кого плануєте залучати? В які країни плануєте поїхати ще?
Ми активно співпрацюємо з фактчекінговими агенціями. Це, зокрема, VoxCheck і VoxUkraine, які так само їздили на наші заходи. І з військовополоненими, які пережили певні наслідки війни. На наступний рік ми плануємо заходи, і я дуже хочу, аби ми почали вивозити в Європу саме українських військовослужбовців, які кадрові, які зараз знаходяться в зоні бойових дій, і які можуть розповісти і показати своїм прикладом, що росіян не варто боятися, їх треба садити на місце, і тільки так вони будуть розуміти про якісь домовленості чи про те, що їм скажеш. Тобто, в мене є таке бачення, що нам потрібно військових наших теж вивозити для зустрічі з лідерами спільних думок, журналістами, аби просто зрозуміти, що не треба росіян боятися, їм треба просто показати силу, єдину мову, яку вони розуміють. Я думаю, що ті кати теж мають відповідати.
І ось ця історія, що один з російських військових, який катував, був в Фінляндії, поїхав на відпочинок, і його там затримали. Тобто, це один з таких показових прикладів того, що росіяни понесуть відповідальність рано чи пізно.
На жаль, це радше виключення з правил, що хтось там з Росії виїхав за кордон, бо вони ж теж накачані пропагандою, вони вороже ставляться до Європи і до європейців, принаймні та нижня ланка, скажімо так, катів. Вони, можливо, і не планують там колись виїжджати. Але я точно знаю, що хлопці дають свідчення і, можливо, через 5, через 10, через 20 років суд, напевно в Гаазі або якийсь міжнародний суд, потім зобов'яже Росію відповідати за ці злочини. Чи вдасться конкретних цих малих виконавців притягнути до відповідальності, не впевнений. Дуже багато факторів. Але те, що Росія має за це заплатити тим, хто пережив ці муки в полоні, то це 100%. Я вірю, що це відбудеться.
Чи є ще подібні проєкти, такі як ваші, які надають інформацію Європі, демократичним світам про правдиву ситуацію в полоні російському? Бо Росія вкладає шалені кошти в пропаганду, в цю машину. Я розумію, що ви робите дуже важливу справу, але не ображайтесь, це крапля в морі. Тут треба зусилля багатьох, щоб вони перетворилися на струмок, на річку, на море і океан.
Ну, дивіться, якби в нашій організації було якесь фінансування таке стабільне, ми б могли це масштабувати хоч і на всю планету. На жаль, все впирається якось в кошти. Там, умовно, з боку держави у нас є підтримка МЗС, і це вже величезна допомога. Бо ми можемо зв'язатися з посольствами в різних країнах, і нам допомагають, принаймні, організувати ось такий от захід. Інші організації, я думаю, що хтось проводить якісь подібні заходи, я впевнений, що це відбувається, просто я не впевнений, чи робить це хтось якось так системно. Ми намагаємось в межу своїх скромних ресурсів, ми робимо такі заходи. Ми, знову ж, за останні два місяці, ну, сім країн, це, в принципі, вже щось. Якщо знайдемо меценатів, які зможуть нам допомогти, то, очевидно, будемо масштабувати, тому що і хлопців є багато, які в полоні були, і країн є багато, в які треба їхати. І потрібно доносити правду, це єдиний спосіб, який я для себе знайшов, що ми можемо робити. Бо у росіян, величезні бюджети на тік-ток, на різні медіаканали, у нас цього немає, але у нас є свідки. Ми є свідками і хочемо спробувати донести правду про те, що і як відбувається. У вас є велика перевага, це справжні людські історії.
Співорганізаторами зустрічі захисника острова Зміїний, 25 річного Владислава Задоріна, амбасадора проєкту BreakTheFake, який побував у Варшаві і розповів польським і україських журналістам про пекло російського полону та поділився планами на майбутнє, виступило Посольство України у Польщі та Євромайдану Варшава. Я поспілкувалась із Оксаною Гнатюк, першим секретарем Посольства України у Польщі.
Для нас було дуже важливо провести цю подію і дякуємо нашому головному герою Владу Задоріну, який знайшов у собі сили розповісти про свій досвід у полоні і наголосити на тому, що російський агресор використовує всі, на його думку, доступні для нього засоби для боротьби і досягнення цілей агресора. В тому числі, це є і інформація, і фейки, як і на полі битви використовуються танки. Для того було дуже важливо, щоб представники медіа тут, в Польщі, почули це з перших вуст і зрозуміли, що наскільки серйозною є ця проблема. Зрозуміли, що агресія в інформаційному просторі, насправді, є руйнівнішою, не менш, ніж фізичні тортури. А добре, що Україна та Польща дбають про безпеку в інформаційному просторі, і цьому питанню потрібно приділяти постійну увагу. Тому що, на жаль, інформаційний простір має таку специфіку, що він не має кордонів, і там більше можливості, як для позитивних речей, так, на жаль, і негативних. Ми дуже дякуємо співорганізаторам цього заходу.
А ось що зазначив головний редактор «Нової Польщі», волонтер «Євромайдан – Варшава» Євген Клімакін.
Світлано, я, як ваш колега, журналіст, дійсно сьогодні в ролі волонтера громадського ініціативи «Євромайдан Варшава», хочу звернути увагу, що ми, як громадська ініціатива, вже з 2014 року займаємося дуже активно тим, і вважаємо, що це вкрай необхідно, привозити людей, які знають, що таке російський полон, які знають, що таке російськоукраїнська війна, які пережили цей страшний травматичний досвід, щоб ці історії лунали з перших вуст, тому що це головна зброя на противагу росіянам, які орудують фейками, сфабрикованими матеріалами, історіями, постановками, статистами, акторами в цій історії. Ми з правдою повинні йти. І ось саме тому сьогоднішня зустріч в нас це історія про правду, історія про те, що відбувається насправді. І дуже сильна людина, я говорю про нашого героя, про Владислава, який, незважаючи на те, що провів ледь не два роки в катівнях російської федерації, який повернувся додому і знайшов в собі сили для того, щоб розповідати про якісь нелюдські речі, які пережив він, які важко уявити жодній нормальній людині, що в XXI столітті хтось може голки під нігті, струмом бити, каструвати, бити і так далі... робити такі речі іншій людині. Тому для нас вкрай важливо, щоб в Польщі, в Європейському Союзі, де вже деякі кажуть, що вони втомилися, питання, від чого втомилися, від слухання в ЗМІ про війну, від цього втомилися? Ось саме тому вбачаємо нашу місію в тому, щоб розповідати про це, нагадувати і так трішки, знаєте, як витверезник робити для людей, які кажуть, що вони втомилися.
Ми почули думки Оксани Гнатюк, першого секретаря Посольства України у Польщі та головного редактора «Нової Польщі», волонтера «Євромайдан – Варшава» Євгена Клімакіна про важливість голосу українських ветеранів в країнах Заходу, аби правдивими свідченнями і фактами нищити російську пропаганду. Це був подкаст Української служби Польського радіо про дезінформацію і боротьбу з нею, який підготувала Світлана Мялик.
Запрошуємо послухати інтерв'ю у доданому файлі.
Світлана Мялик