«Zupełnie inny świat» (укр. - Зовсім інший світ) – це польський квартальний часопис, який видається з 2010 року. 39-тий номер журналу присвячений Україні, і Ви можете його виграти в конкурсі. Але перш, ніж дізнаємося про зміст 39-того номеру, послухаймо про концепцію журналу та його генезис.
Наші співрозмовники — головний редактор часопису «Zupełnie inny świat» Адам Ницковський та Юлія Борисенко з редакції «Зовсім іншого світу».
Адам Ницковський: Цей часопис створено 2010 року. Ідея, яка нас супроводжувала, - створити такий журнал для молоді (ми підходимо до молодості в значенні не віковому, а ментальному), котрий буде альтернативою для комерційних журналів, що не вносять жодної пізнавальної вартості — з одного боку, і журналами, котрі спеціалізуються на якихось вузьких ділянках дійсності — з другого. Отже, ми хотіли створити часопис, який би став відкритою платформою для обміну думками, зацікавленнями, спостереженнями. Ми теж від самого початку заохочуємо наших читачів в наступних номерах ставати нашими авторами.
Історія створення журналу тісно пов’язана з моєю життєвою історією. Я за освітою та фахом - педагог, і впродовж 15 років я працював у соціотерапевтичній світлиці варшавського району Прага-Північ. До цієї світлиці приходили діти, котрі, як то кажуть, мають гірший життєвий старт, котрі походять з бідніших сімей, і котрих називають складними. Якось ми організувати поїздку для дітей з домів дитини та із сімейних інтернатів, і я запропонував — а що коли б видати журнал? Цю ідею я виношував кілька років і коли розповів про неї дітям із цієї світлиці - пам’ятаю, ми тоді йшли лісом - то запанувала тиша. Я подумав, що нічого з цього не вийде, бо нема зацікавлення, але дуже швидко пролунало «супер! Ми тобі в цьому допоможемо!». І перший номер ми зробили разом.
Яким є тематичне наповнення журналу? Наприклад, цей найновіший номер присвячений Україні, були видання про Швецію, Бангладеш, Республіку Кабо-Верде... Але не тільки країнам присвячені номери журналу «Zupełnie inny świat».
Адам Ницковський: Так, кожен другий номер присвячений якійсь країні. Для нас було важливо, щоби ці номери не стали путівниками. Це радше розповідь про культурний ландшафт країни, про суспільні проблеми, про спільні цінності. Тому для нас було важливо залучити до створення номерів, присвячених країнам, громадян цих країн. Наприклад, у номері про Україну ви знайдете тексти українок та українців. Крім номерів про країни, маємо теж видання, присвячені якимось явищам чи суспільним проблемам. Тому ми випустили номер про гроші, про самогубства, злидні. Є теж номери, присвячені абстрактним поняттям - любові, надії та вірі або цикл про екологію та довкілля. Наступні номери будуть присвячені жінці, чоловікові і дитині, тобто ролям у сім’ї та нашому розумінню цих ролей. Ми, автори «Зовсім іншого світу», ні з ким не змагаємося, нікуди не поспішаємо, а робимо своє.
N39 журналу "Zupełnie inny świat", присвячений Україні
Україні ви вже присвятили видання 2012 року, коли відбувався Чемпіонат Європи з Футболу Євро-2012. Тепер повертаєтеся до України. Чому?
Адам Ницковський: Тому що, як мені здається, в жодній іншій країні в Європі не змінилося стільки упродовж цих останніх кільканадцяти років, як це сталося в Україні. Зміни відбулися, передусім, в людях, а не в просторі. Україна — це наш сусід, а я маю таке враження, що ми надалі не виходимо поза рамки взаємних стереотипів. Поляки більше цікавляться тим, що відбувається на Заході, ніж тут, близько. А з другого боку, у Польщі мешкає багато українок та українців, вони є частиною суспільства. Тож ми хотіли показати пульс сучасної України. Важливим фактором було теж те, що в нашій редакції є киянка Юлія Борисенко, котра працює з нами кілька років. Ми теж співпрацюємо з Оксаною Денисюк з Фонду Український інформаційний центр. І наші дві колеги дуже сильно вплинули на цей номер.
Юлія Борисенко: Ми хотіли сфокусуватися на різних аспектах життя сучасної України. Головною ідеєю цього номеру було те, щоби показати, чим живе Україна сьогодні. Звісно, тут є тексти про Євромайдан, тексти, присвячені кримським татарам чи лінії розмежування на Донбасі. Ми теж запросили до розмови авторів документального фільму «Борщ» Наталку Якимович та Євгена Клопотенка, котрі їздили по різних регіонах України і дізнавалися, як там варять борщ. У нас є текст природничий, присвячений екологічним проблемам в Україні, для нашого журналу написав статтю, зокрема, працівник Хмельницької АЕС. Крім цього, розмовляємо з боксером Олександром Стрецьким-Вітвіцьким, який спочатку будував свою кар’єру в Україні, згодом переїхав до Польщі, і зараз боксує на терені Польщі. У цьому номері знайдете теж текст про те, як змінювалася українська культура, починаючи від Євромайдану, а також інтерв’ю з Альоною Альоною. Ми хотіли показати Україну різною, а також висвітлити теми, які нам здавалися важливими, але про які, на нашу думку, поляки дуже мало знають.
З темою борщу пов’язане не тільки інтерв’ю з Наталкою Якимович і Євгеном Клопотенком.
Адам Ницковський: Працюючи над кожним номером, ми робимо мозковий шторм. Від цього завжди починаємо працю над номером. І на котрійсь зустрічі хтось з редакції запропонував, що класно було би зробити статтю про український борщ. На що Юлія відповіла «У нас кожен борщ український». І так борщ став нашим лейтмотивом. Він, зрештою, є на обкладинці.
Юлія Борисенко: Це була фраза, яка у мене просто вилетіла з вуст під час однієї з наших редакторських зустрічей. Але цікаво, що після цього була теж інша ситуація. Колега з редакції якось зустрілася зі своїми знайомими, і в цій компанії була дівчина з України. Моя знайома їй почала розповідати про наш журнал, і про те, що цей номер присвячений Україні, а також про те, що буде стаття про український борщ. На що дівчина з України сказала: «Але в Україні кожен борщ є український!». Думаю, що ця фраза автоматично нам спадає на думку, коли починають питати про те, який борщ варять в Україні і чи маємо ми український борщ. І дуже хочеться відповісти — в Україні кожен борщ український, але кожен — різний.
N39 журналу "Zupełnie inny świat" про Україну
Які відгуки були на цей номер?
Юлія Борисенко: З того, що я чула, відгуки були позитивні. До нас писали читачі, що дуже гарний журнал. Причому мені було особливо приємно, що до нас також писали українці. Тобто українцям сподобався номер про їхню країну! Особливо приємно було читати, коли люди писали, що вони завдяки нам дізналися щось нове про свою країну, чого раніше не знали. І це насправді фантастично щось таке почути! Я також отримувала відгуки від своїх знайомих. Мабуть що всі мої друзі та знайомі знали про те, що я займаюся цим номером, і що це номер про Україну. Декілька моїх колег навіть сказали — добре, ми купимо цей журнал. І вони його купили! Це дуже важливою, що вони дотримали слова. Вони мені написали, що журнал дуже гарний, цікавий. Взагалі, у нас всі номери гарні. Але у мене трішки інше ставлення саме до цього номеру, тому що він - про Україну.
Юліє, як почалася Твоя співпраця із «Зовсім іншим світом»?
Юлія Борисенко: Здається, що це було у 2017 році. Я тоді пішла на один кінофестиваль, і там можна було купити журнали «Zupełnie inny świat». Пам’ятаю, що я тоді купила один номер, він мені сподобався. Оскільки в мене були квитки на два фільми, то наступного разу я купила ще чотири журнали і отримала п’ятий в подарунок. Пам’ятаю, що хлопець, котрий мені продавав ці журнали (він, до речі, також є членом редакції), сказав таку фразу, що «ми відкриті на співпрацю і можна до нас надсилати свої тексти». А оскільки я люблю писати, то подумала, що це чудова нагода. Головний редактор, Адам, запросив мене на редакційну зустріч. Мені дуже сподобалася атмосфера редакції, там працюють люди, котрі справді люблять те, що вони роблять. Ми всі працюємо на волонтерських засадах, тобто люди, котрі заангажовані у створення цього журналу, нічого не заробляють. Гроші, які ми заробляємо з продажу номерів, ми призначаємо на підготовку і друк наступних номерів.
Номер журналу "Zupełnie inny świat" про Україну
Адам Ницковський: Ще одна засада, яку ми не змінили від моменту створення цього журналу, - щоби він був фінансово доступний для читача. Отже, від 2010 року журнал коштує 5 злотих (1,1 євро) і ціна не збільшилася ані на гріш. У цьому сенсі ми теж вирізняємося на ринку преси.
Маємо один примірник журналу для нашої Слухачки або Слухача. Напишіть, чому цей журнал маємо вислати саме вам. Адреса ua@polskieradio.pl Хто перший — той переможець.
Запрошуємо послухати пеердачу у доданому файлі
Яна Стемпнєвич