Сьогодні поговоримо про великодні традиції і в Польщі і за її межами. Зазирнімо до рубрики однієї з передач Польського радіо для дітей «Джерельце».
Ганна Щенсняк з Радіоцентру народної культури, яка веде на Польському радіо передачу «Джерельце» каже, що це саме Елєонора та Станіслав Чижі з регіону Курпє (між Варшавою і Підляшшям) виконали традиційний курпйовський танок «Фафур» – різновид традиційної польки.
А тепер питання від радіослухачів:
- Ми готуємося до Великодня. Ми навіть починаємо малювати зайчиків. Ми на Великдень оздоблюємо яйця.
Тадзьо, Стась і Тимон з Академії дитячого мистецтва у Варшаві хотіли дізнатися, як жителі села фарбують на Великдень яйця.
- Хоч зараз усі великодні яйця ми називаємо писанками, раніше така назва стосувалася лише одного роду оздоблення. Так говорили на яйця, що були покриті орнаментом. А однокольорові яйця називали крашанками, мальованками або бичками. Раніше не можна було просто так піти до крамниці і купити фарби до яєць, тому люди користувалися природними барвниками. Відвар з дубової кори давав чорний колір, завдяки лушпинню цибулі з’являлися різні відтінки жовтого і бронзового кольорів. А рожевий з’являвся завдяки соку з буряка.
У польському селі казали, що яйця можуть відлякувати нещастя і перемагати зло. Їх часто закопували під фундамент житла, який зводили люди, кидали у вогонь під час пожежі, а перед початком весняних робіт їх розкладали у різні кутки господарства.
Люди також вірили, що хто умиється водою з миски, на дні якої лежала писанка, той збереже здоров’я і красу, а шкарлупки писанок, якщо покласти їх під фруктові дерева, сприятимуть рясним яблукам, грушам і сливам.
Народна капела «Ґацоки» з Ґаці Пшеворської грала польку «Трамелька», тобто польку-трясуху з характерним присіданням і згинанням ніг у колінах.
А тепер мова піде про Вербну неділю, яку у Польщі називають Пальмовою. Неділя напередодні Страсного тижня, останнього перед Великоднем, зветься у Польщі Пальмовою. Роль пальм у Польщі з давніх-давен відіграють вишукано прикрашені букети з верби та різних рослин.
- Ми вже знаємо, – пальми, що їх у цей день несуть до костелу, повинні бути зроблені з певних обов’язкових елементів. Але пальми у різних регіонах Польщі можуть дуже відрізнятися. У деяких місцевостях вони сягають висоти двох чи навіть трьох метрів.
На півдні Польщі верхівку пальми прикрашають золотим хрестом. А на Курп’ях, що на північний схід від Варшави, в районі Остроленки, пальми нагадують високі уквітчані стовпи, які оздоблені зеленню і квітами з бібули, це кольорові квіти з крепованого паперу.
Але у всіх польських регіонах з пальмами були пов’язані певні вірування.
Освяченою пальмою кропили дім і тварин, а потім гладили нею боки корів і заохочували їх з’їсти хоча б одну частинку цієї пальми.
Кусочки пальм і вербових котиків (бруньок) вкладали до гнізд гусей і качок, під дашки вуликів і до рибацьких сіток так, щоб усім вони приносили щастя.
А тепер ми подамося до Норвегії, де під час кожного свята головує солодкий марципан, напередодні Великодня у кожній місцевій крамниці з’являються кролики і курчатка з марципану...
- У норвезьких містах і селах у вікнах житлових будинків ставлять фігурки зайчиків, квітучі нарциси і тюльпани, а з поличок крамниць зникають усі прикраси жовтого і зеленого кольорів.
А у Швеції на Великдень стіл прикрашається пучками березових гілочок яскравих кольорів, прикрашених пір’ям або різнокольоровими стрічками.
Але ще перед Великоднем, під час Страсного тижня, найбільше забав мають наймолодші. Згідно, з давнім народним віруванням пізно увечері, у Великий четвер, усі чарівниці зліталися на зустріч з дияволом. Тому і сьогодні маленькі дівчатка одягаються в костюми чарівниць, стукають до дверей сусідів і викрикують їм свої бажання, а господарі пригощають їх солодощами і цукерками.
Тим часом, у Польщі до свят готувалися Ганя Прусиновська та її мама Кая...
- Традиції Страсного тижня та Великодня можна зустріти у всьому світі. У Великий четвер в одному з каталонських міст люди перевдягаються в костюми скелетів і маршують вулицями. Коли настає північ, починається незвиклий танок, що триває аж до ранку. А на другому кінці світу, в іспаномовній Гватемалі, що у Центральній Америці, у містечку Антигуа святкується найбільша великодня урочистість у світі.
За кілька тижнів чи навіть місяців перед Великоднем жителі готують традиційні альфомбрас (alfombras), тобто килими, зроблені з кольорового піску: жовтого, червоного, синього, зеленого, фіолетового і чорного. Цей пісок розсипається вулицями містечка, створюючи різноманітні форми, а для декорації та запаху додаються хвоя і квіти. Коли під час свята вулицями проходять процесії, то після кожної такої ходи пісок необхідно знову укласти так, як було раніше.
А ми насамкінець поринемо до екзотичної Гватемали разом зі звучанням найголовнішого, традиційного інструменту цієї країни. Це маримба - ударний музичний інструмент, що складається з укріплених на рамі дерев’яних брусків-клавіш та дерев'яних або металевих труб-резонаторів. Потрібно ударяти по них паличками.
Це був матеріал однієї з передач колеги Ганни Щенсняк з Радіоцентру народної культури, яка веде на Польському Радіо передачу «Джерельце».
ПР/В.П.