У цьому матеріалі розповімо про унікальну художню галерею у Польщі — галерею «Лабіринт» у Любліні та новаторську виставку, яку в ній влаштували. На цій виставці мистецтво є лише приводом для того, щоб показати проблеми, з якими стикається багато людей — ті, які не бачать, не чують, і ті, які не володіють польською мовою. В анонсі про цю виставку її організатори пишуть так: «Уявіть собі, що ви не бачите. Уявіть, що ви не чуєте, або що розмовляєте іншою мовою. Чи має це бути перешкодою, якщо ви хочете проводити час так само, як інші люди, так само відкривати навколишній світ, знайомитися з новими людьми та займатися своїми пристрастями?».
Слід додати, що колекція галереї «Лабіринт» — це одна з найважливіших художніх колекцій, створених у другій половині 20 століття. Галерея збирає твори мистецтва, що нав’язують до неоавангардної традиції. Роботи відібрані для експозиції — це канон сучасного світового та польського мистецького аванґарду.
В галереї «Лабіринт» у Любліні https://www.facebook.com/GaleriaLabiryntLublin
Говорить виконувач обов'язків директора галереї «Лабіринт» Вальдемар Татарчук:
— Заходи щодо доступності — вже багато років пріоритет «Лабіринту». По суті, з того часу, коли ми усвідомили, що Конституція Республіки Польща гарантує усім людям рівний доступ до культурних цінностей. Тоді ми вирішили, що це має стосуватися також «Лабіринту», і що ми намагатимемося надавати якомога ширший доступ до нашої діяльності тим групам людей, для яких такий доступ є ускладненим. Отже, насамперед — людям з обмеженими можливостями. Тому ми почали перекладати на мову жестів усі наші заходи, такі як відкриття, презентації виставок, лекції, і також все усне мовлення. Ми теж почали готувати аудіо-дескрипції для осіб з порушенням зору, і водночас забезпечувати контентом осіб з обмеженими інтелектуальними можливостями. І це далеко не все, що ми робимо для людей з особливими потребами.
Директор Вальдемар Татарчук нагадує, що в галереї почали комплексно забезпечувати її доступність для людей з обмеженими можливостями задовго до набрання чинності закону, який зобов’язує публічні заклади культури включати до програм діяльності групи людей, яких роками не помічали. Останніми роками у люблінській галереї «Лабіринт» також усвідомили, що у місті проживає велика група людей, для яких польська мова не є рідною.
Експозиція розроблена за всіма стандартами інклюзивності https://www.facebook.com/GaleriaLabiryntLublin
Вальдемар Татарчук:
— Так само важливими ми вважаємо інклюзивні заходи, що спрямовані до людей, які не є носіями польської мови, і які живуть у нашому місті; я маю на увазі мігрантів і мігранток, і водночас студентів і студенток іноземного походження, яких у Любліні є декілька тисяч. На наш погляд, не підлягає сумніву, що цих людей слід включати до суспільного життя. Адже вони живуть тут разом з нами, то ж чому не дати їм можливість брати участь у нашому громадському і культурному житті. Те саме стосується осіб з особливими потребами, адже вони працюють, сплачують податки... То чому вони не мають користуватися культурною пропозицією міста? Так ось включення цих людей стало нашим пріоритетом. Ми хочемо бути доступними для всіх людей, які зацікавлені нашою пропозицією.
Як підрахували учасники проєкту, робота всієї команди тривала кілька місяців, усього — 800 годин. Її результатом є 57 тактильних пристосувань (т.зв. тифлографіки — це рельєфні моделі робіт для незрячих та макети); це 30 фільмів з перекладом опису польською мовою жестів, 30 описів художніх робіт легким текстом, 30 підписів творів шрифтом Брайля і 30 підписів звичайним чорнодруком.
16 грудня цього року у галереї «Лабіринт» відкрили спеціальну виставку для осіб з особливими потребами, на якій експонуються роботи провідних художників і художниць сучасного мистецтва — зокрема, таких митців як Крісто і Жанна Клод, Хе Ченгяо, Міколай Смочинський, Владислав Гасьор, Марія Пінінська-Бересь.
Заходи щодо доступності — вже багато років пріоритет «Лабіринту» https://www.facebook.com/GaleriaLabiryntLublin
Експозиція розроблена за всіма стандартами інклюзивності. Роботи є доступними для огляду глухими, незрячими, людьми з обмеженими можливостями, зі спектром аутизму, і також мігрантами.
Кристиян Камінський, один із кураторів виставки «Доступна колекція»:
— У Галереї ми показуємо 9 робіт — з усіма зручностями, адаптуваннями та перекладами. Це простір, що становить платформу порозуміння. З одного боку, виставка спроєктована і наповнена мистецтвом так, аби експозицію зрозуміло якомога більше людей з різними потребами. З іншого боку, ми презентуємо її широкому загалу, якому додаткові зручності не потрібні. Отож, ми ознайомлюємо їх з реаліями життя осіб з інвалідністю, людей виключених і невидимих. Я вірю, що завдяки цьому нам буде легше увійти в їх положення та розуміти їхні потреби. Це зразковий приклад громадського простору — можливість для кожного підвищити емпатію, толерантність та соціальне усвідомлення існування великої групи людей з різними потребами, групи, такої ж, як і решта суспільства.
У межах цього проєкту його організатори запланували низку супровідних, просвітницьких заходів: виставку відвідують учні шкіл та дитсадків, проводяться дні відкритих дверей, майстер-класи, чимало інформації про проєкт розміщено в інтернеті. Водночас проводяться дослідження щодо сприйняття сліпими людьми тактильних матеріалів, результати яких стануть основою для підготовки наукових статей.
Координаторка проєкту «Доступна галерея» Аґата Шторц-Ґромашек:
— До співпраці ми запросили осіб з особливими можливостями, які опрацювали художні роботи і проводили майстер-класи. Також ми запросили неурядові організації та освітні заклади, зокрема Освітньо-виховний заклад для осіб з особливими потребами та Комплекс непублічних спеціальних шкіл. До підготовки нашого заходу приєдналися й університетські осередки — Інститут образотворчого мистецтва Університету Марії Кюрі-Склодовської (УМКС), студенти і студентки англійської філології Люблінського Католицького університету, та студенти і студентки факультету прикладної лінгвістики УМКС. Разом — 73 особи. Для нас дуже важливо, що під час спільної роботи ми змогли привернути увагу такої великої групи осіб до того, як різні люди по-різному сприймають світ і з якими бар'єрами стикаються.
І насамкінець — цікавинка. У матеріалах до виставки організатори пишуть слово «Глухий» з великої літери. І пояснюють, чому це роблять. Тому, що люди, які спілкуються жестовою мовою, вважають себе культурною та мовною меншиною. Слово глухий, написане з малої літери, просто означає глуху людину, яка не використовує мову жестів і не належить до цієї спільноти. Отже, слово «Глухий» з великої літери є виявом поваги до цієї групи та визнанням її відмінності.
Додамо, що виставку у люблінській галереї «Лабіринт» можна оглядати до кінця січня 2022 року за адресою вул. Попєлушка, 5.
Запрошуємо Вас послухати повну версію передачі у звуковому файлі.
Галина Леськів, Тарас Андрухович
Виставку у люблінській галереї «Лабіринт» можна оглядати до кінця січня 2022 року https://www.facebook.com/GaleriaLabiryntLublin
