Гостем рубрики «Українці у Польщі» є доктор історичних наук, заступник голови Південно-східного наукового інституту у Перемишлі Олександр Колянчук. Майже 90-річний історик усе своє життя досліджує українську військову і політичну еміграцію у Польщі міжвоєнного періоду. Як знаємо, після поразки визвольних змагань 1917-1921 років близько 30 тисяч українців опинилися в міжвоєнній Польщі, оскільки повернення до тоді вже радянської України було вкрай небезпечним.
Незважаючи на свій поважний вік, Олександр Колянчук продовжує працювати. У нашому ефірі він розповість про українських емігрантів, які були не лише воїнами УНР, але й художниками, і після поразки української революції продовжували займатися мистецтвом. Скільки їх було, звісно ж, не відомо (але знаємо, що у 1938 році варшавське об'єднання митців «Спокій» налічувало 50 імен). У матеріалі згадаємо імена лише декількох із них.
Починаємо з лудзького художника Зіновія Подушка.
Вечір, робота Зіновія Подушка, 1930 р. (Zenobiusz Poduszko, Wieczór) https://www.facebook.com/MuzeumNadwislanskie/
Зіновій Подушко був відомим художником у мистецьких колах міста Лудзь, про його твори писали, що несуть «подих оригінального мистецтва з українських полів».
Одним із найвідоміших у Польщі художників — емігрантів УНР був полковник Олександр Ляшенко — у нього були 62 виставки у Польщі та за кордоном. У його творчості переважали екзотичні теми, оскільки у роки молодості здійснив багато закордонних поїздок, у тому числі подорож навколо світу.
Ляшенко закінчив кадетський корпус у Полтаві, Константинівську школу офіцерів артилерії та Академію образотворчих мистецтв у Петербурзі, був учнем Іллі Рєпіна. У 1918 р. став віце-консулом України у Москві. Після еміграції до Польщі жив біля Влоцлавека у регіоні Куяви.
Михайло Добряк, Дівчина (Michał Dobriak, Dziewczyna) Facebook https://cutt.ly/EOPgecg
Неймовірною постаттю серед митців української еміграції у Польщі міжвоєнного періоду був Михайло Добряк родом із Полтавщини, випускник художнього факультету університету ім. Стефана Баторія у Вільнюсі. Про нього д-р Олександр Колянчук свого часу написав статтю «Громадянин УНР – художник Михайло Добряк». Справа у тому, що опинившись у Польщі (він проживав у місті Каліш), Добряк, проживаючи в Польщі, до кінця 80-х років минулого століття зберігав громадянство УНР ( він не мав внутрішнього польського паспорта.
Ад’ютант Петлюри полковник Борис Палій-Неїло після розпуску табору інтернування потрапив до Перемишля, де створив майстерню українців митців «Відродження» (при вул. Смольки, 4).
Згадана д-ром Колянчуком церква розташована у місцевості Опарівка (поль. Oparówka), що між Ряшевом і Коросном. Польський мистецтвознавець Ярослав Ґємза пише, що художники майстерні «Відродження», які у міжвоєнному періоді розмальовували храми Перемишльської греко-католицької єпархії, завжди, підписуючи свої роботи, вказували кількість років, місяців і днів «журби, великої туги за батьківщиною», до якої вже ніколи не повернулися.
Розповідаючи про митців української еміграції у Польщі міжвоєнного періоду неможливо не згадати про Лева Ґеца, віртуоза малюнка, після війни професора краківської Академії мистецтв, про якого в оперативному звіті співробітник спецслужби ПНР написав, що «українські націоналісти [...] його називають українським послом у Кракові». Життя січовика Ґеца могло би бути темою окремою розповіді і... сценарієм кінофільму.
Ще додамо, доробок нашого співрозмовника історика д-ра Олександра Колянчука — це десятка книг, брошур та довідників (польською і українською мовами), велика кількість статей, захищена у Львівській політехніці дисертація про українську військову еміграцію в Польщі 1920—1939 років, і, врешті-решт, реальний внесок у збереження місць поховань бійців УНР у Польщі.
Запрошуємо Вас послухати повну версію передачі у прикріпленому звуковому файлі.
Галина Леськів, Яна Стемпнєвич
Робота Лева Ґеца (дім у місті Сянік, у якому художник проживав у 1925-1944 роках https://www.facebook.com/muzeumhistoryczne.wsanoku/