В ефірі Української служби Польського радіо ми повідомляємо про жести і слова вдячності, які українці висилають полякам та Польщі. Сьогодні хочемо розповісти про такий жест від, мабуть, наймолодшого автора…
Розмовляємо з Шимоном Цісек-Оцєпкою, працівником краківської книгарні Mocak Bunkier Bookstore:
- 8 березня, це було у вівторок, десь близько 13-ї до нас прийшов хлопчик з України і дав мені листа. Це був насправді початок дня у нашій книгарні, з приміщення виходила велика група людей, котрі відвідували галерею, що міститься неподалік книгарні. Хлопчик підійшов до мене, усміхнувся і дав аркуш паперу, це були дві сторінки зошиту. Ну а потім одразу вийшов з книгарні. Я був дещо здивований, і коли подивився на цей аркуш, то побачив, що тут щось написано, ймовірно, українською мовою. Оскільки я трішки знаю російську мову, то зміг зрозуміти початок листа, з якого випливало, що написав його Богдан, котрому 9 років. Але щоби зрозуміти весь зміст, то треба було попросити знайомого. І коли я вже побачив переклад цього листа польською, то просто розплакався, оскільки він є дуже зворушливий.
Лист від 9-річного Богдана до поляків
«Мене звати Богдан. Мені 9 років. Я з України. Коли в нас почалися обстріли, мама сказала, треба їхати щоби я залишився живим. Зараз ми у Польщі у гарному місті Краків. Ми дякуємо Польщі, усьому польському народу, що не залишили нас. Дякуємо за те, що допомагаєте в цей тяжкий час. Дякуємо за вашу підтримку. Дякуємо за вашу гостинність. Дякуємо за вашу людяність. Я дуже хочу додому, і коли я виросту, я буду робити так, щоби у світі більше не було вієн. І ми ніколи не забудемо про вашу допомогу. У Польщі дуже добрі люди. Слава Україні», - написав у листі Богдан.
Лист від 9-річного Богдана до поляків
Я думаю, що він випадково прийшов саме до нас. На фасаді нашого будинку висить український прапор. Ми є одним із трьох будинків на площі Ринок із жовто-блакитними прапорами. Тож, можливо, ці прапори були таким заохоченням для хлопчика. Коли я зрозумів текст листа, то вирішив його оприлюднити — адже він адресований усім полякам. Я його опублікував у соцмережах. Перш ніж до нас прийшов Богдан, я розмовляв зі своїм другом про те, що ми, поляки, насправді, небагато можемо зробити в цій ситуації, тож я теж вислав йому цього листа. Ну а згодом почалося поширення цього посту. І таким чином здійснилося те, що я хотів зробити — аби про цей лист дізналося якомога більше людей.
Я думаю, що Богдан з мамою хотіли залишитися анонімними, тому не хочу шукати хлопчика. Натомість я написав до нього листа і навіть переклав його українською мовою. Маю цей лист завжди із собою — на випадок, якщо Богдан хотітиме повернутися до книгарні котрогось дня. Але я не шукаю цього хлопця і прошу інших, щоби не шукали — просто не хочу йому додавати стресу. Гадаю, що досвід війни та вимушеної еміграції у віці дев'яти років — мені особисто це дуже важко зрозуміти. Тому не хочу його ще більше наражати на стрес. У своєму листі до Богдана я подякував і побажав йому, щоби його мрія збулася. Ви знаєте, важко писати листа до 9-річної дитини в такій ситуації. Тому я просто написав про свої емоції, які викликав його лист.
Запрошую послухати передачу в доданому файлі
Яна Стемпнєвич