Ми знайомимо Вас з волонтеркою і водночас «подвійною» вимушеною переселенкою.Мая Горелькіна — родом із Донецька, у 2014 році втекла зі свого рідного міста від «рускава мір», переїхала до Києва, а ще деякий час жила у Маріуполі. Після 24 лютого їй прийшлося вдруге покинути рідну домівку. Спершу перебралася до Львова, згодом — до Польщі. І весь час волонтерить. Нині — у Народному домі в Перемишлі. Нам розповіла, зокрема, про те, що робить і чому, яким був її шлях до українства і до переходу у спілкуванні на українську мову, хто — справжні брати і чому в Росії — нічого не вийде...
Пані Мая нині спілкується, як і заведено в Українському домі, українською. Але не завжди так було, хоч мову вивчала у першій у Донецьку україномовній гімназії
Мая Горелькіна каже, що вона сама у побуті більше спілкувалася російською. Але це було у минулому. Зараз у жінки не лише не має бажання спілкуватися російською, але все менше її чути.
Та все ж — зламним для волонтерки став початок війни у 2014 році. В той час вона жила в Донецьку.
24 лютого пані Мая також думала, що все скоро закінчиться, але після тижня життя у підвалі вона знову вирішила втікати. Опинившись у Польщі біженка одразу почала волонтерити — спочатку на гуманітарному складі у Медиці, зараз — у перемишльському Народному домі.
Пані Мая також пояснила, чому в неї перемогла ця менша українська частка крові...
Запрошуємо вас послухати повну версію передачі у прикріпленому звуковому файлі.
Галина Леськів, Яна Стемпнєвич
Волонтерки Українського Народного домі в Перемишлі https://www.facebook.com/narodnyj.dim