Організатори переконують що фестиваль Перехрестя культур уподібнюється до міста, в якому функціонує — тобто до Варшави, а відтак стає таким же динамічним, відкритим на нові експерименти та сучасним. Але перейдімо до цьогорічної програми. У ній з’явились колективи з різних континентів — це були музиканти, серед іншого, з Італії, Греції, Естонії, Білорусі, Малі, Південної Кореї та, що найважливіше, — України.
Власне, під час другого дня фестивалю українські акценти зазвучали надзвичайно потужно. Та більше про це знає програмна директорка фестивалю Перехрестя культур Марія Помяновська: «Цього року ми святкуємо вісімнадцятий ювілей, тобто ми вже 18 років творимо перехрестя культур у Варшаві, запрошуємо гурти, які представляють далекі чи близькі нам музичні культури світу, але також під час фестивалю створюються спеціальні проєкти, які поєднують різні способи споглядання світу, звуку, потоку часу в музиці або різні способи інтерпретації того, що таке краса в музиці. І, звісно, цього року ми також запросили артистів із багатьох куточків світу, але з відомих причин, був також дуже сильний, український акцент. У нас було чудове шоу, можна сказати більше, ніж концерт Dakh Daughters. Це артистки, які багато років працюють і вони дуже професійні. Ми хотіли їх запросити ще кілька років тому, але у них не було часу. Нарешті це вдалось зробити, і саме в той момент, коли їхній посил був настільки сильний, їхня інтерпретація в цій драматичній сучасній реальності стала настільки приголомшливою, що я плакала. Також зі мною плакали мої колеги, з якими я створюю цей фестиваль».
Музичну частину другого дня фестивалю Перехрестя культур розпочав білоруський музикант — акордеоніст Єгор Забєлов. Він почав грати на акордеоні, маючи сім років, а після навчання у консерваторії все ж перейшов на іншу сторону музики — почати творити альтернативні композиції. І його творчий шлях нерозривно пов'язаний з Польщею. І якщо Єгор Забєлов заповнив свобою весь простір Драматичного театру, де виступав, то Дарія Косєк стала його голосом, проговорюючи і проспівуючи усі смутки і жалі — і ті приватні, і ті що громадились у кількох поколіннях українців.
Дарію Косєк називають одним із найцікавіших явищ польської фольк сцени, а на щодень вона вокалістка тріо Вернигора з Сянока, яке зібрало чи не всі можливі нагороди з усіх польських фольк фестивалів. Дарія походить з бойківської родини та виросла в Білому Борі — у найбільшому осередку українства у Західному Помор’ї. А проєкт, прем’єра якого відбулась під час фестивалю Перехрестя культур, став таким собі музичним коментарем, до повномасштабної війни в Україні та репресій, які ми спостерігаємо в Білорусі. «Я хотіла просто заспівати пісні, які мені дуже близькі, бо була пісня, яка мені близька вже з давен-давна, тобто "вербовая дощечка", була пісня про полонину, пісня про любов, яку ми граємо з Вернигорою, а крім цього була пісня про війну, про повернення сина додому. Це мав бути маленький коментар до ситуації, до війни, яка зараз в Україні», — каже Дарія Косєк.
Під час фестивалю Перехрестя культур у Вашаві виступив також гурт Dakh Daughters. Цих виконавиць, що називають себе доньками театру «Дах», представляти не потрібно, але варто зауважити що вони змінилися: стали як оголений нерв, стали ще більш правдивими. Одягнуті дещо недбало, а радше буденно, з незмінно білими обличчями, немов японські порцелянові ляльки, та сумними поглядами з-д довгих штучних вій. Усі злагоджені, і відточені до секунди, діють спільно немов оркестр, де одна є голосом іншої. У цьому, зрештою, і є суть спільної боротьби задля перемоги України — діяти як один організм. Пекло із картин Босха на тлі під час їхнього концерту-спектаклю переплелось із кадрами пекла українського фронту, а титри польською, якщо хтось із глядачів взагалі був спроможний їх читати, а не сидів із роззявленим від захоплення ротом, тільки довершили зміст і форму. У новій програмі старі, назвімо це так, твори отримали нові сенси.
«Ми не знаємо, чому у світі так багато зла», — каже учасниця гурту Наталка Галаневич. «Ми це питання ставимо собі і всім, щоразу на концерті щодня. Це неймовірно болюче питання для всіх нас. І віримо, що ми його подолаємо, що любов переможе, і ми переможемо у цій війні цього монстра, цих рашистів. Ми мусимо перемогти разом, тому що свобода понад усе. Україна має бути вільною. Це запорука успіху всієї Європи і всього світу», — додає Наталка.
Свій виступ Dakh Daughters розпочали з хвилини мовчання та тексту української біженки, а завершили гучними оплесками — зал не хотів відпускати артисток, начебто промовляв словами Михайля Семенка.
Запрошуємо послухати передачу в доданому звуковому файлі
Данута Наугольник
