Мисткиня Галина Дудар в рамках проєкту, створеного у співпраці з музикантом Андрієм Франзеном, у символічний спосіб намагається представити становище України, яка опинилася на символічній межі — між життям і смертю, незалежністю й поневоленням, існуванням і неіснуванням, підтримувана допомогою Заходу, підтримується кисневою маскою. Щоб боротися, вижити й існувати, їй потрібна допомога та підтримка всього демократичного світу — задихаючись від ворожого нападу, вона просить символічного кисню для дихання.
Відвідувач виставки польський архітектор Мірослав Нізьо каже, що цей проєкт показує мистецтво в «чудовій зрілій мистецькій формі». Відвідати виставку його спонукало місце та люди, маючи на увазі контекст та обставини, а також «мистецтво, яке у цій формі має велике значення, для формування сили самоідентифікації і всього того, що є довкола, і що нас стосується».
«Я маю постійний контакт з мистецтвом, тому що я — архітектор, і працюю в різних форматах. А цю мисткиню я знаю від часу, коли в галереї та Фонді, яким я керую, відбувались майстер-класи для українських дітей. Це один з напрямків моєї діяльності — проведення майстер-класів для українських дітей-біженців та людей, яким потрібна допомога. А люди, що займаються мистецтвом, і походять з околиць, та є в темі, якщо мають таку можливість, допомагають нам у творчих та навчальних проєктах. Це теж одна з цілей мого Фонду - підтримка талановитих дітей за допомогою навчання і усвідомлення цінностей мистецтва, для формування свідомості. Це щось прекрасне, і це найважливіша філософія, якої я дотримуюсь», — додає Мірослав Нізьо.
Слухайте повну версію передачі у доданому звуковому файлі
Данута Наугольник