Як 4 травня в Україні нагадують про булінґ суспільству?
Кілька років тому слово «булінґ» тільки входило в лексикон українців. Під час написання в інтернет-пошуку замість нього навіть іноді пропонує слово «боулінг» — настільки нечасто українською використовують це поняття.
Як виглядає справжній булінґ? І як його відрізнити від простого конфлікту?
В радянській і пострадянській школі булінґ був нормою. Більше того, в радянські часи булінґ був присутній і вважався нормою у різних сферах. На роботі — сумнозвісна приказка: «Я — начальник, ти — дурак». Армія — дідівщина, про яку знімали з часом фільми. В культурі цькували незгодних... Чи варто забувати історичні флешбеки, як страшний сон, чи навпаки — варто про них нагадувати й розповідати?
Нині специфічна ситуація у багатьох українців. Через війну багато з них виїхали за кордон і потрапили у нове суспільство, зі своїми традиціями, правилами... Чи українські діти в закордонних школах стикаються з булінґом?
Які найпоширеніші причини булінґу?
Як з булінґом у польських школах?
Як діяти, коли діти стикаються з булінґом, зокрема за кордоном? Що робити: самим дітям і батькам?
Є певні кроки, коли проти дитини діє один чи кілька булерів... А чи можливо протидіяти колективному цькуванню?
Мотив боротися з булінґом ґрунтується на власному досвіді: так чи інакше засновники організації колись піддавалися цькуванню самі, і тому вирішили з ним відкрито боротися.
З нами на зв’язку був Олександ Черкас, засновник і керівник Громадської організації «Не цькуй», яка бореться з різними проявами булінґу.
Інтерв'ю можна прослухати в доданому аудіофайлі.
Олексій Стеценко