Правляча Демократична прогресивна партія, яка виступає за окрему ідентичність Тайваню, здобула минулої суботи, 13 січня, історичну третю перемогу поспіль.
Чи здатні результати виборів на Тайвані змінити геополітичну мапу світу? Як це може позначитися на Україні? Чого слід очікувати від Китаю? Та головне – чи існує загроза нової війни?
Про це Польське радіо для України поспілкувалося з Марціном Пшиходняком, експертом з питань Китаю з Польського інституту міжнародних відносин (PISM).
2024 рік називають роком виборів. Наприклад, видання New York Times охрестило 2024 рік «вибуховим для демократій». Цьогоріч, зокрема, відбудуться вибори до Європейського парламенту, але також наближаються 60-ті вибори президента Сполучених Штатів.
Якщо говорити про вибори, то цю, скажімо, виборчу естафету відкрив Тайвань. Як відомо, перемогу здобув лідер панівної з 2012 року Демократичної прогресивної партії. Вибори на Тайвані називають доленосними. Чи погоджуєтеся ви із цим твердженням? Який глобальний геополітичний вплив результати цих виборів можуть мати?
— Що ж, насправді вони можуть не мати сильного впливу. Треба пам’ятати, що на Тайвані відбулися президентські та парламентські вибори. З точки зору того, хто виграв вибори та яку політику проводитиме новий президент після інавгурації у травні, нічого не змінилося, адже втретє виграла та сама партія. Хоча треба сказати, що для Тайваню це щось надзвичайне.
Проте з точки зору політичних питань та впливу, і, звісно, те, що, мабуть, є найцікавішим із геополітичної точки зору, тобто відносини з Китаєм і США, а також позиція Тайваню в американо-китайському суперництві, я б не очікував суттєвих змін.
Ми маємо ситуацію, коли є дві різні політики, які дуже важко поєднати разом: Китай демонструє свою волю захопити Тайвань, постійно повторюючи свою позицію про те, що Тайвань є частиною Китаю і рано чи пізно приєднається (до КНР — ред.), а з іншого боку, є амбіції Тайваню та тайванського суспільства, яке заперечує політику, про яку заявляє Пекін. Суспільство підтримало нового президента та, скоріш за все, не те, що прагне незалежності, але збереження статусу-кво, який Китай хотів би змінити в майбутньому.
Говорячи про вибори на Тайвані 2024 року, Китай представив голосування як «вибір між війною та миром».
The Wall Street Journal також припустив, що результати виборів, імовірно, розлютять Пекін і посилять напруженість у Тайванській протоці.
Щонайменше протягом останніх двох років ми часто маємо нагоду почути, як світові лідери «уважно стежать» за тією чи іншою ситуацією у світі, як вони «глибоко стурбовані» тощо. Тому особисто мені здається, що для багатьох людей ця чітка межа, яка має сигналізувати, що наближається справжня загроза, нині є розмитою.
Тож чи варто очікувати різких рухів від Китаю? Чи можна припустити, що Сі Цзіньпін візьме приклад путіна і піде війною на Тайвань?
— Ні, я б не очікував війни в найближчій або середній перспективі. «Об'єднання», як це називає Китай, тобто захоплення Тайваню, є політичною метою Пекіна. Як сказав сам Сі Цзіньпін, шлях здійснення (цієї мети — ред.) не зовсім є визначеним. Китайські офіційні особи певним чином визнають, що не виключають військового варіанту.
Тож у цьому сенсі, на жаль, такий сценарій розглядається, але я думаю, що не йдеться про найближче майбутнє. Те, що ми зараз спостерігаємо, — це зростання ескалації з точки зору військових питань, а також гібридних втручань, ймовірно, у самі вибори. Ми маємо вживати слово «ймовірно», але Тайвань говорить про це цілком відкрито.
Спостерігаємо також зміцнення політичних груп на Тайвані, які можуть виступати, можливо, не за «об'єднання», але за зміцнення відносин із Китаєм.
Ми маємо усвідомлювати цілі Китаю, але я не думаю, що війна є проблемою найближчих місяців або років. Проблемою є ескалація та різні сценарії, які можуть статися в Тайванській протоці та щодо Тайваню.
А як результати виборів на Тайвані можуть вплинути, наприклад, на ситуацію в Україні?
Варто пам’ятати, що Україна не має двосторонніх відносин з Тайванем.
Говорячи про економіку, треба сказати, що в умовах повномасштабної війни ми досить часто ставимо запитання, чи українська економіка живе, чи виживає. Китай, в свою чергу, досі є одним із найбільших економічних партнерів України.
Чи можемо ми сказати, що Україна втрачає, фактично не маючи двосторонніх відносин з Тайванем?
— Я не бачу прямого впливу виборів на Тайвані на ситуацію в Україні. Я справді не думаю, що Тайвань змінить свою політику підтримки українців. Мені йдеться про надання певної фінансової допомоги біженцям, а також відбудову зруйнованих українських міст, об’єктів інфраструктури. Я вважаю, що ця політика, яка була дотепер, продовжуватиметься за нового президента.
Питання дипломатичних відносин з Тайванем є дуже серйозним. Лише 12 країн світу нині підтримують дипломатичні відносини з Тайванем. І мені не здається, що сам Тайвань розраховує на те, що країни розглянуть це питання. Це не є метою нової та попередньої адміністрації Тайваню, нового парламенту. Чого вони дійсно хочуть досягти, так це певного зміцнення відносин з різними країнами. Проте не йдеться про вимагання або очікування зміни дипломатичного визнання Тайваню Китаєм.
Як я вже сказав, не думаю, що це те, чого Тайвань хотів би досягти. Зараз триває співпраця, вона зміцнюється, стає дедалі більш просунутою. Тож це той практичний результат, якого Тайвань хотів би досягти.
Як я зазначила на початку нашої розмови, 2024 рік називають роком виборів. І, наприклад, виборча кампанія в США нині вступає в нову фазу, тому що 15 січня у штаті Айова відбувся перший етап внутрішньопартійного голосування на президентських виборах США. На перших в країні кокусах в Айові переміг Дональд Трамп.
Наскільки нам відомо, відносини між Сполученими Штатами та Китаєм значно погіршилися під час президентства Трампа. Проте 2023 рік відзначили, скажімо, подекуди як переломний для відносин США і КНР. У листопаді в Сан-Франциско відбувся саміт, на якому президент США Джо Байден і китайський лідер Сі Цзіньпін домовилися відновити військові зв'язки.
Отже, чого ми можемо очікувати від цього трикутника — Сполучені Штати —Тайвань — Китай?
— Дуже важливо не забувати про тайванців і сам Тайвань. Говорячи про китайсько-американське суперництво, інколи люди — аналітики, політики, журналісти — мають властивість забувати, що насправді на Тайвані живуть справжні люди і вони мають право вирішувати самі. Не все стосується лише двох великих держав.
І я не думаю, що після зустрічі в Сан-Франциско між США та Китаєм відбулися вагомі зміни. Так, це був подекуди тактичний крок з обох боків, однак, нічого суттєво не змінилося, оскільки ці дві країни розділяє багато питань. Більшість із цих питань неможливо вирішити без будь-яких серйозних політичних зобов’язань, на мою думку, переважно з боку Китаю. І Тайвань — одне з них.
Запрошуємо почути розмову у доданому звуковому файлі!
Христина Пічкур