Восьмого травня стартувала акція «Pogoń Ruska Madame», адресатками якої є українські жінки-воїни. Її проводить Асоціація «Погоня Руська» (пол. «Pogoń Ruska», назва організації двозначна, адже з одного боку це шляхетський герб, а з другого вона асоціюється із словосполученням «гнати росіян»).
На зв’язку зі студією Польського радіо для України — Рафал «Арчі» Рошкєвич, засновник Асоціації «Pogoń Ruska» («Погоня Руська»). Ми будемо говорити про вашу найновішу акцію «Pogoń Ruska Madame», але хочу почати нашу розмову від чогось іншого. Ти вже скоро поїдеш на Донбас у 31 раз... Чи пам’ятаєш першу поїздку після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну? Коли вона була?
- Передусім, мушу Тебе виправити - я поїду вже у тридцять друге. Я вернувся шість годин тому з Донбасу і завтра ввечері знову вирушаю в дорогу. А перший раз я поїхав у лютому, ні, в січні 2023 року.
Якою була ця поїздка? Пам’ятаєш?
- Звичайно, що пам’ятаю. Я тоді поїхав до Бахмута та Авдіївки. Пам’ятаю, це було страшно, жахливо. Я тоді вперше потрапив у зону бойових дій, це було в Бахмуті. 400 метрів від позицій росіян. Це було справді дуже страшно.
Ти їхав з допомогою українським військовим.
- Так, я віз допомогу, машини для четвертої бригади НГУ. Військові не могли виїхати по цю машину, і я був змушений в’їхати в Бахмут, щоби передати автомобіль бійцям. Цю машину ми купили в межах діяльності «Погоні Руської» і вона служила для евакуації поранених. І з її допомогою вдалося врятувати близько сорока осіб, перед тим, як цю машину було знищено.
Скільки машин ви вже передали на фронт? Ви рахували?
- Так. Ми вислали 68 автомобілів, 580 дронів, а крім цього — масу типового військового спорядження, як спальні мішки, саперські лопати, термовізори.
Цього разу куди їдеш?
- Я знову їду до Краматорська, і везу медроті ліки, оскільки їм не вистачає практично всього. Медрота, тобто одна з бригад, нині воює в Часовому Яру.
Розкажи, будь ласка, як взагалі почалася «Pogoń Ruska». З того, що знаю, ви почали діяти практично від самого початку повномасштабного вторгнення.
- Почалося так, що я хотів вислати своїй подрузі у Львові невеликий пакунок з такими необхідними речами, як павербанки, як ліки чи гігієнічні засоби. І я почав збирати серед знайомих гроші на те, щоби ці всі речі купити. Ну і так сталося, що ситуація вийшла з-під контролю, і нині ми маємо свій склад у Варшаві, площею 400 квадратних метрів, на Донбасі ми теж маємо свій склад. У нас є теж свої машини, якими ми возимо допомогу на фронт. 24 години на добу і сім днів на тиждень ми займаємося допомогою війську.
Скільки осіб працює в «Погоні Руській»? Скільки вас є? Це великий штаб людей?
- Загалом, нас близько 50 осіб. Але, звісно, праця не всім дозволяє включатися в роботу активно і кожен день. Тому ядро організації — це десять осіб, а крім цього, кількадесят осіб нас активно підтримує. А ще кілька тисяч поширює інформацію про наші акції, перераховує гроші і так далі. Ми інформуємо про акції «Погоні Руської» на Фейсбуку, розповідаємо про те, що відбувається на фронті, і наші читачі передають далі цю інформацю.
Звідки ви знаєте, на що збирати гроші, що купувати?
- Ми в постійному контакті із бригадами, із солдатами, і вони нам кажуть, що в даний момент є необідним на фронті. Тому ми не купуємо непотрібних речей, а привозимо те, в чому є потреба, і що одразу потрапляє на фронт і працює не першій лінії. Ми вважаємо, що нам не потрібні посередники. Ми добре знамо Донбас, ми там були багато разів, ми розмоляємо із солдатами, як чолвіами, так і жінками, і знаємо, в чому є потреба. Тому нам не потрібні посередники. Ми працюємо на засаді — з рук в руки.
Ти згадав про жінок-військових. І саме їм адресована ваша найновіша акція. Її назва «Pogoń Ruska Madame». Розкажеш, про що йдеться? Як взагалі з’явилася ідея, щоби призначити допомогу саме жінкам, котрі воюють на фронті?
- Нині 20% солдатів в Україні — це насправді солдатки, це жінки. І вони щораз частіше воюють на першій лінії фронту. Це вже не тільки військові, котрі працюють в тилу. Ні, жінки — це і снайперки, і операторки бойових машин, вони водять БТР-и і так далі, це і бойові медики, котрі виносять поранених з лінії фронту. І коли ми розмовляємо з ними, то жінки часто наголошують на тому, що їм бракує гігієнічних засобів, як мокрий папір, гіігієнічніі прокладки, тампони. Цим ми займемося під час першого етапу акції «Pogoń Ruska Madame». Це доступ до гігієнічних засобів. Хтось, хто не був на фронті і не розмоляв із жінками-військовими, навіть уявлення не має, що там бракує таких банальних речей, які я назвав. Наступна проблема — це відсутність жіночої форми. Найчастіше форма шиється на чоловіків.
Справді, коли ми говоримо про допомогу українському війську, українським військовим, то думаємо передусім про допомогу військовим-чоловікам.
- Так, звичайно. Ніхто не міг передбачити, що на фронті воюватиме аж стільки жінок. Тому і виробники військової форми не подумали про це. Перший-ліпший приклад - військові штани. Вони завжди завеликі на жінок, тому що це ж чоловічі моделі, ці штани не шиті на жіночу будову, вони для жінок просто незручні. Або взуття. Найменший розмір військових черевиків — 39. Або ще одне — балістичні пластини у бронежилетах. Вони абсолютно не пристосовані для жінок. А українські військові змушені носити ці бронежилети увесь час. Мої волонтерки, котрі одягають бронежилети, нарікають, що вони незручні, вже після години носіння. Тож уяви собі жінку, котра має на собі бронежилет один чи два дні на першій лінії фронту, у нульовій зоні.
Це потреби. А тепер розкажи про акцію. Перший її етап — це збір коштів на гігієнічні засоби.
- 8 травня ми почали акцію, до участі в якій нам вдалося намовити відомих польських художниць та художників. Вони помалювали ящики для боєприпасів, які виставлено на аукціоні у Desa Unicum. Аукціон завершується 22 травня. І з зібраних коштів ми хочемо профінансвуати перший етап нашої акції. Ми хочемо забезпечити жіночі туалети прифронтових шпиталів, а також військових підрозділів, військових баз тощо ящиками для боєприпасів, у яких будуть гігієнічні засоби, тобто прокладки, тампони, мокрий туалетний папір, і жінки зможуть ними користатися за потреби. Це все буде безкоштовним, і ці ящики-дистриб'ютори, звісно, поповнюватимуться гігієнічними засобами.
Хто включився у вашу акціію, які художники?
- Дуже багато! Це топ-художниці, так, як як Аґата Боґацька, Поля Двурнік... Це справді дуже відомі польські візуальні артисти, котрі розмалювали ящики для боєприпасів, і ці ящики буде виставлено на аукціоні в межах нашої акції.
Ми говоримо про закупівлю гігієнічних засобів, але Ти згадав про інші потреби, як форма, бронежилети, взуття. Як розумію, «Погоня Руська» буде продовжувати цю акцію.
- Так, перший етап – це найбільш нагальні, базові потреби і проблеми. Після цього ми почнемо розмови зі швейними майстернями, фабриками, щоби вони почали шити військову форму для жінок. Взірці такої форми, звісно, є. Але ніхто цього не хоче шити, тому що каже, що немає такого попиту. Попит є, як бачимо. Ми хочемо замовити кілька сотень комплектів військової форми для жінок. І форма для українських жінок-військових буде другим етапом нашої акції. А третій полягатиме у тому, щоби вислати на фронт бронежилети для жінок, йдеться про балістичні пластини, які предбачають анатомічну будову тіла жінки.
Рафале, Ти часто буваєш в Украні, на фронті, розмовляєш з українськими солдатами, військовими. Скажи, які настрої серед них панують?
- Моральний дух – високий. Але відчувається якась гіркота серед військлових – адже їм бракує зброї, не вистачає боєприпасів, і йдеться не тільки про артилерійські боєприпаси, а навіть зброю для особистого захисту. Українським захисникам бракує кулеметів, тощо. Захід запізнився із постачанням. Натомість найбільша проблема – це нестача людей. Мобілізація, яку проводить українська держава, проходить, я би сказав, дуже кволо. І це, на жаль, може скінчитися трагічно. Знаєш, у розмовах часто звучить – дайте нам людей і зброю, і ми виграємо цю війну.
Ти кажеш, що на фронті бракує людей, а мені пригадується розмова із українським військовим, котрий на війні з росією – вже десять років. Він теж наголошував на тому, що не вистачає людей, і звертав увагу, що з України виїхав понад мільйон чоловіків, а українська влада не пропонує нічого, щоби цих чоловіків повернути в Україну. Адже не всі керуються патріотизмом.
- Так, звичайно. Я сам розумію, що нікому не хочеться їхати на війну і там гинути. Але з другого боку, не може бути так – що людина тільки користується правом бути українцем, а нічого від себе не дає.
Тобто, на Твою думку, бути українцем – це вже означає, що потрібно захищати свою країну, боротися за неї, воювати, так?
- Так, я, звісно, розумію тих, котрі стоять у Варшаві в черзі по новий паспорт і обурються, що його не можуть отримати. Але ситуація – справді критична. На мою думку, українська влада повинна щось із цим зробити, більш мудро вести цю мобілізацію, більш продумано. Пропонувати, наприклад, вищу зарплату і соціальну допомогу тим, хто поверається з війни поранений або без кінцівок. Те, що зараз відбувається – це смішно і страшно. Держава не виконує своїх основних завдань, коли говоримо про опіку над ветеранами.
Справді, чимало завдань в цій галузі беруть на себе волонтери.
- Так, але волонтери ніколи не виграють із державою. Це не їхня, зрештою, роль. Мої друзі-поляки дивуються – чому я везу в Україні дрони, адже це українська держава повинна дбати про це, і вона повинна запевнити війську дрони. Чому держава цим не займається? Я не маю відповіді на це запитання. Ми намагаємося додати свою маленьку часточку у перемогу України. Але щось не так і з планом мобілізації, щось не так із планами забезпечення війська... Я цього не хочу коментувати. Натомість скажу ще раз – у кожній розмові українські військові кажуть – дайте нам людей, нам бракує людей, дайте нам людей. Але ми, на жаль, не можемо цього зробити.
Рафале, повернуся до акції «Pogoń Ruska Madame». Як вас можне підтримати? Як включитися в цю акцію?
- Нас можна знайти на Фейсбуку або Інстаграмі. Наша назва – Pogoń Ruska. Підпишіться, і слідкуйте за нашими повідомленнями. Ми також запустили інтернет-сторінку нашої акції, на якій польські відомі особистості, селебріті будуть послами цієї акції, а з другого боку – такими амбасадорками будуть українські жінки-військові, котрі нині воюють на фронті. На цій сторінці можна собі вибрати якусь військовий підрозділ або шпиталь, який хочемо підтримати в закупівлі гігієнічних засобів для жінок. Я закликаю польські фірми стати спонсорами одного підрозділу і забезпечити його гігієнічними засобами. Одним словом, ми просимо фірми допомогти фінансово, а логістикою займатимемося аже ми.
На кінець розмови запитаю про Сергія Жадана. Я бачила недавно ваше спільне фото профілі «Погоні Руської» на Фейсбуку. Чи ви співпрацюєте?
- Так, ми співпрацюємо. Ми з ним бачилися кілька разів, і можу жартома сказати, що Сергій Жадан став нашим волонтером. Через нього ми передаємо різну допомогу 13-тій бригаді НГУ «Хартія». Тому коли їдемо в Україну, намагаємося щось залишити Сергію для гвардістів 13-тої бригадли, з якими він співпрацює.
Дякую за розмову!
- Слава Україні!
Запрошуємо послухати розмову у доданому звуковому файлі
Яна Стемпнєвич