Українська Служба

Експерт з питань безпеки Міхал Брушевський: «На жаль, економіка рф готова продовжувати війну»

11.05.2024 12:55
Як вважає журналіст порталу Defence24.pl, довгоочікувана допомога США не змінить радикально хід війни в Україні
         , , 13  2024
Зруйнований унаслідок бойових дій житловий будинок у Вовчанськ Харківської області, Україна, 13 травня 2024 року PAP/Mykola Kalyeniak

11 травня 2024 року — субота, 808-й день протистояння України повномасштабному вторгненню росії.

Триває нова хвиля наступу росіян у Харківській області. Про те, що армія країни-агресорки передислокувала частину військ у Курську область рф і формувала там нове угруповання 6 травня повідомляли в американському Інституті вивчення війни (ISW).

На світанку у п'ятницю, 10 травня, ворог спробував прорвати лінію оборони українців на півночі Харківщини. Про це повідомили в Міністерстві оборони України. Інформацію про початок росією нового наступу підтвердив також український лідер Володимир Зеленський.

Обстріли населених пунктів прикордоння посилились. Російські окупаційні війська вкотре завдали нищівного удару по мирних жителях. Ситуація на північно-східному кордоні поблизу Харкова загострюється.

Але чи є в російських військ достатньо сил для вдалого здійснення наступу?

Про це Польське радіо для України поспілкувалося з Міхалом Брушевським — експертом з питань безпеки та журналістом порталу Defence24.pl.

— На жаль, коли йдеться про людський ресурс, тобто про кількість залучених солдатів із російського боку, то вони не зважають на втрати.

Говорячи про наступну фазу битви за Харків, треба пам’ятати, що ми маємо ситуацію, коли українські війська дислокуються на схід від Харкова, під Куп'янськом, і вони також можуть проводити певні операції.

Росіяни намагаються йти дуже далеко, чи то на південь, чи то, скажімо, в околицях Авдіївки, Часового Яру на захід. Якщо вони значно просунуться на захід, то в цей момент українці зможуть атакувати їхні позиції з півночі або з півдня, вони зможуть навіть оточити російські сили. Це, скажімо, був би удар за удар.

Проте, на жаль, дивлячись реалістично, росія дійсно має оперативну ініціативу, росія має перевагу. На мою думку, однак, це не настільки сильна перевага, яка могла б спричинити розвал українського фронту. Звичайно, може статися щось погане, але, пам'ятаймо, що якщо росіяни просунуться надто далеко на захід, то... Ось, наприклад, військовий, який воював під Авдіївкою, розповідав мені, що коли вони відійшли з Авдіївки, то у відступних боях вони просто знищували російські сили мінами та засідками. Тож росіяни навіть не знали, де вони знаходяться. Це у певному сенсі шанс для української армії заманити російські війська в пастку.

Деякі експерти вважають, що найкращим періодом для України під час повномасштабного російського вторгнення була осінь 2022 року.

Нагадаємо, що 6 вересня 2022 року, Збройні сили України розпочали наступ на Харківщині. Перший етап Харківської наступальної операції  тривав до 14 вересня 2022 року. За цей час Сили оборони України проводили стрімкі масштабні наступальні дії у напрямках на міста Балаклія, Ізюм і Куп’янськ.

Під час Харківської наступальної операції до першої декади жовтня українські підрозділи Сил оборони розгромили та дезорганізували частини російських окупаційних військ, просунувшись на відстань до 145 кілометрів, звільнивши територію площею до 11500 км2 і визволивши понад 500 населених пунктів.

У ті славетні дні інтернет-мережу облетіло безліч світлин і відеороликів, на яких можна було побачити, як зі сльозами радості на очах місцеві мешканці зустрічали українських оборонців у визволених від російських загарбників селах і містах.

В якій позиції нині перебуває Україна? Виходячи з наявних обставин, які сценарії розвитку подій в Україні ми можемо розглядати?

— Одна справа — виграти битву, а інша — виграти війну.

Навіть якщо ми згадаємо цей наступ, Харківсько-Ізюмську операцію, треба сказати, що під час неї також відіграла роль погода, це був початок жовтня.

Пам'ятаймо теж, що нині все можна побачити з дронів, за допомогою аеророзвідки. Тож будь-який наступ може зупинитися на лініях окопів ворога. Зокрема, через погоду, через втому солдатів, брак необхідного обладнання, палива тощо. Слід це враховувати.

З іншого боку, коли йдеться про питання перемоги у війні. Якби цей наступ наприкінці 2022 року, якби Харківсько-Ізюмська наступальна та Херсонська наступальна операції пішли далі, чи завершило б це війну? Не думаю... Тому що рішучість путіна продовжувати знищувати українську державу є настільки великою, що я сумніваюся, що це могло б статися.

Звісно, українська армія тоді могла влаштувати погром. Ми були свідками такої можливості у 2023 році. Мені йдеться про контрнаступ, широкий контрнаступ від Запоріжжя до Бахмута. Можливо, він навіть був надто широким. Весь час, однак, ключ до вирішення ситуації знаходиться в руках путіна, в Кремлі. Шалена рішучість путіна продовжувати війну за будь-яку ціну означає, що незалежно від кількості втрат, росіяни продовжують воювати.

Я згадаю слова Залужного, який говорив, що контрнаступ за стратегічними розрахунками української сторони мав би вдатися, адже при таких великих втратах, які вони завдали росіянам, вони припускали, що для рф фронт розвалиться. Однак цього не сталося, тому що росіяни безупинно посилали на війну своїх людей. Тому, на жаль, завдяки «масі» вони весь час поволі просуваються.

Подивимося також, як виглядатиме ситуація в США: чи переможе Трамп, чи переможе Байден?

Але так, Україна перебуває в дуже складному становищі і їй доведеться демонструвати якісь ефективні дії на фронті, наприклад, оточити російські війська. Можливо, це створить певний тиск на Кремль, і тоді Україна перебуватиме в кращій позиції, коли йдеться про проведення переговорів. Наразі, на мій погляд, ситуація, на жаль, погана.

Як відомо, протягом кількох місяців американський Конгрес блокував критично важливу допомогу для України. В середині квітня Палата представників США після понад піврічної затримки врешті схвалила потрібний Києву пакет на майже 61 мільярд доларів.

Наскільки довгоочікувана американська допомога змінить ситуацію на фронті в Україні?

— Я б сказав так: добре, що цей пакет допомоги було прийнято, але дуже шкода, що на нього довелося так довго чекати. Крім того, слід теж пам'ятати, що ухвалений пакет допомоги — це пакет переважно спрямований на американську оборонну промисловість. Це означає, що цей пакет покриває відтворення зброї, виробленої в США та наданої з боку США.

Звісно, без американської допомоги інституціям української держави нині було б проблематично функціонувати, тому що ринок зазнає сильних атак, страждає демографія, а водночас доводиться керувати компаніями, розвиватися, вчитися... І все це складно робити в країні, яка перебуває під постійними атаками. Це дуже-дуже складно.

Добре, що цей пакет було прийнято... Однак той факт, що пакет прийнято так пізно, і те, що він побудований таким чином, що в основному спрямований на американську промисловість, дозволить Україні утримати нинішню лінію фронту та, можливо, провести певну наступальну операцію. Надійдуть винищувачі F-16, ми побачимо ракети ATACMS… Але чи змінить це радикально хід війни? Скажу те, про що я вже говорив: путін... Тут, на жаль, у диктатора путіна є бачення затягування цієї війни і, що найгірше, російська економіка адаптувалася до цього, оминаючи санкції завдяки допомозі інших країн. На жаль, російська економіка не обвалилася під тиском санкцій... А так, власне, мало би статися... Адже це призвело б до згортання військ на фронті. На жаль, цього не відбулося. На жаль, російська економіка готова продовжувати війну, і це найгірше.

Що стало причиною цього тривалого «глухого кута»? Чому впродовж місяців американські конгресмени блокували фінансову допомогу? Чи можна припускати, що рішення про ухвалення пакета могло бути пов'язано з очікуванням якихось певних дій на фронті?

— На мою думку, це було пов'язано з внутрішньою ситуацією в США. І Республіканська партія, і певною мірою Демократична партія рухається дещо в ізоляціоністському напрямку. Такі проєкти, як допомога за кордоном, там не мають популярності, тому що в американців існують свої внутрішні проблеми: на ринку праці, проблеми з наркоманією та бездомністю тощо. І це призводить до того, що переможцем стає той, хто каже: «Америка понад усе».

На мою думку, нині мовчання Трампа, що змусило деяких республіканців підтримати цей пакет допомоги, випливало з того, що у Вашингтоні знають, що справи на фронті йдуть дуже погано.

Тож, мабуть, Трамп дійшов висновку, що зволікання та блокування допомоги на невизначений термін може призвести до того, що у випадку, якщо він стане президентом, то він успадкує величезну проблему. Якби фронт розвалився, це було б ще більшим клопотом. Майку Джонсону та Дональду Трампу, ймовірно, мусили дати чітко зрозуміти, що ситуація виглядає дуже погано. І це призвело до того, що цей пакет пройшов. Шкода, що це сталося так пізно, але добре, що це взагалі сталося. Це щастя в нещасті.

Однак також слід пам'ятати, що в цьому є певний парадокс, адже українські артилеристи, переозброєні 155-мм гарматними гаубицями, просять про відповідні боєприпаси. Якщо ви дали людям такі гарматні гаубиці, то ви повинні дати їм до  цієї техніки й належні боєприпаси. У цьому полягає суцільний парадокс цієї війни: коли ви передаєте техніку і кажете «А», то варто сказати також «Б»... А загалом найкраще було б сказати «Я», щоби ці боєприпаси були.

5 травня італійська газета La Repubblica поінформувала про те, що вперше з початку широкомасштабної війни росії проти України Північноатлантичний альянс дуже конфіденційно і без офіційних заяв визначив щонайменше дві «червоні лінії», за якими може відбутися пряме втручання у конфлікт. Як пояснили у римському виданні, поки що немає оперативних планів щодо ймовірного відправлення військ, однак, розглядають можливі плани на випадок непередбачених обставин.

Зазначають, що однією з «червоних ліній» визначено військову провокацію проти країн Балтії, Польщі чи цілеспрямований напад на Молдову.

Повідомлення на цю тему у коментарі для Польського радіо для України прокоментував військовий оглядач Міхал Брушевський.

— Ці провокації постійно відбуваються. Наприклад, мова про ракети, які залітають у польський повітряний простір і перебувають у цьому просторі настільки короткий час, що Польща мусить думати, збивати їх чи ні. Якщо Польща збиватиме ці ракети, то осколки можуть впасти на польську сторону та поранити когось або ж, не дай Боже, вбити.

Якщо ж, наприклад, ракета-перехоплювач зловить таку ракету над територією Білорусі, то постає питання: що далі? Війна з Білоруссю?

Цих питань і відповідей дуже багато...

Провокації можуть бути різного роду. Нещодавно я прочитав одну публікацію, в якій йшлося про попередження щодо того, що росіяни можуть фінансувати та надихати на проведення терактів в європейських країнах. Це дуже небезпечно.

Інша справа — це країни Балтії. У Латвії та Естонії 25% населення складають росіяни, і лояльність цих людей до цих балтійських країн є сумнівною. На жаль, легко уявити сценарій, за якого відбувається якась провокація з боку росіян, і, скажімо, якась група «Ваґнер 2.0» приходить з «братньою допомогою» до «переслідуваних» росіян у країнах Балтії. При такому сценарії, росія стверджує, що це якась група найманців, на яку вона не має жодного впливу, але правда виглядає таким чином, що ці замасковані сили фінансує та озброює росія. І навіть якщо не доходить до здобуття росією перемоги в країнах Балтії, а до зруйнування цих країн, то насувається питання, чи такі дії на території НАТО, тобто на території країн Балтії, будуть нижче порогу застосування Статті 5-ї НАТО? Чи це буде війна з росією?

На жаль, путін ходить по такій тонкій грані — це і є «червона лінія» з метою перевірити стійкість та реакцію НАТО. І мені здається, що, на жаль, наступними можуть бути країни Балтії. Якщо путін щось планує щодо НАТО, то наступними будуть саме ці країни, тому що якщо ми подивимося на мапу, то бачимо, що росіяни зараз контролюють Білорусь, частину України, Калінінградську область (Кеніґсберзька область), і вони відчувають за спиною подих країн Балтії. Зараз, коли Швеція та Фінляндія вступили до НАТО, у військовому плані країни Балтії закриті, це дуже добре. Добре, що Швеція та Фінляндія вступили до НАТО. Але, на жаль, логічним наступним кроком (рф  ред.) можуть стати країни Балтії.

Христина Пічкур