Із закликом визнати росію країною-терористкою Україна зверталася до міжнародної спільноти кілька разів за час повномасштабної війни. Однак, якщо терористи беруть на себе відповідальність за вчинені акти, то росія — ні. Вкотре, після ракетної атаки на Київ і Київську область 8 липня, яка забрала життя 33 людей, прессекретар президента росії Дмітрій Пєсков оголосив, що «Охматдит» був уражений не російською ракетою, а українською антиракетою. Хоча під завалами медзакладу було знайдено уламки російської ракети Х-101. Чому російські посадовці постійно спростовують, що не ведуть прицільних атак по мирних жителях? Та чи досі вірять у кремлівську пропаганду пересічні росіяни в ефірі Польського радіо для України розповіли кандидат політичних наук Іван Гомза, а також очільник Інституту конфліктології та аналізу росії Олександр Шульга.
Тероризм — це дії, які вчиняють недержавні актори, цілеспрямовані ж атаки на цивільне населення України є воєнним злочином. В такому прояві тероризм — це інструменталізація політичного насилля, як і війна загалом.
«У цьому випадку немає жодних складностей із класифікацією. Більше того, я часто наголошую, що за воєнні злочини вірогідність притягнути до відповідальності винних більша, ніж за тероризм. Відповідь на питання, чому росія це робить і чому вона не бере за це відповідальність, більш складна і не настільки однозначна. По-перше, росіяни можуть користуватися застарілими даними про те, що колись на цьому місці розташовувалися стратегічні об'єкти. Частково вони це роблять через те, що ті люди, які надають їм інформацію, а ми знаємо, що такі є, можуть викривлювати ситуацію. Наприклад, вони можуть говорити про те, що у цьому госпіталі на лікуванні перебуває величезна кількість військових і, відповідно, росіяни вважають за доцільне ударити по цьому місцю. Хоча це не знімає питання про воєнні злочини. Зрештою, це відображає використання наявних у них ресурсів. Не секрет, що вони ніколи особливо не хвилюються про те, аби розмістити систему ППО серед житлових кварталів, прикриваючись мирними жителями, а також, аби розміщувати своїх військових у цивільному госпіталі. І оскільки вони це роблять, то вважають, що і українська влада, українська армія роблять це саме», — пояснив Іван Гомза.
За словами експерта, такими виснажувальними обстрілами росія намагається змінити поведінку жертви та підняти ціну для України продовження спротиву до тої межі, коли держава, уряд або населення, чи всі разом більше не захочуть цього робити.
«Росія намагається штовхати Україну до цього порогу. Але у росії вони теж є. Це дуже важливо розуміти. Часто росія представляє себе як країну з необмеженою кількістю ресурсів, яка може штурмувати мінні поля силами власних вояків за гаслом Жукова: "Баби нових нарожають". Попри це, у кожної країни, яка інструменталізує насилля і зазнає його у відповідь, є певний поріг, після якого вона не буде продовжувати. Радянський Союз, зрештою, вийшов з Афганістану. Так, росія це робить для того, аби змусити Україну прийняти ту політику, яку хоче, але, з іншого боку, вони і самі потроху рухаються в напрямку цього виснаження», — зазначив Іван Гомза.
Можна помітити, що повітряні обстріли, які були спрямовані на мирних жителів і призвели до значних жертв, мають певну закономірність і нерідко прив'язані до важливих міжнародних подій і рішень.
«Як і терористичний акт, ці удари є такою собі формою сигналювання не лише Україні: "Ми будемо вас бити, поки ви не здастеся", але і зовнішньому світу: "А навіщо вам підтримувати того, хто програє? Навіщо вам вкладатися у слабшу сторону? Навіщо вам ризикувати своїм благополуччям?". І оця суміш сигналів так чи інакше зав'язана на політичному порядку денному», — додав експерт.
Інститут конфліктології та вивчення росії займається системними дослідженнями настроїв громадян росії. Директор інституту Олександр Шульга схильний вважати, що ударом по «Охматдиту» росія ескалує конфлікт, адже відступати більше нікуди.
«Це було підняттям ставок і розмиванням червоних ліній. Це було зроблено напередодні Саміту НАТО, аби показати: "Дивіться, ви на своєму саміті зберетеся, можете обговорити що завгодно, але нам ви нічого не зробите". Росія може лише збільшити масштаб цієї війни. По суспільству ми можемо екстраполювати ті дані, які отримали за результатами восьми хвиль дослідження. В середньому 60% росіян підтримують ці удари по критичній інфраструктурі та по мирним цілям. Це загальна тенденція несприйняття росіянами відповідальності з самого початку. Жодна людина не хоче приймати на себе відповідальність і визнавати, що є, принаймні, мовчазним співучасником військових злочинів. Тим більше нести за них відповідальність. Є також тенденція, що ті люди, які не були за війну і не була проти неї, починають схилятися до її продовження, усвідомлюючи, скільки всього росія вже вчинила. Тож тепер вони очікують перемоги над Україною, аби не було суб'єкта, який би міг вимагати репарації і відповідальності», — зауважив керівник Інституту конфліктології та аналізу росії Олександр Шульга.
Запрошуємо слухати повну версію матеріалу.
Христина Срібняк