Вже майже 20 років у центрі Верховини працює Музей етнографії, побуту, музичних інструментів Романа Кумлика. На жаль, останній п'ять років вже імені Романа Кумлика. Його засновник - гуцул, мультиінструменталіст, лідер всесвітньовідомої капели "Черемош" відійшов п'ять років тому. Під час екскурсій Роман Кумлик грав і співав, розповідав про гуцульську культуру, людей, які живуть в горах. Кумлика, зокрема, у Польщі називають послом Гуцульщини. З початку 90-х він активно концертував у Польщі, співпрацював із Варшавською та Люблінською філармоніями, з Осередком театральних практик "Ґардзєніце", Польським радіо. З Оркестрою Святого Миколая в Любліні записав спільний альбом. До його дому у Верховині, де і знаходиться музей, приїжджали звідусіль. Коли раптово Романа Кумлика не стало, справу продовжила його молодша донька Наталка Гузак, навчившись грати з нуля. З любові до батька вона залишила лікарську справу і активно займається музеєм.
- Мій тато ріс сиротою, у 6-7 років він крав опікунську скрипку. Коли опікун побачив, що скрипка висить не так, як він її на стіні повісив, то відразу зорієнтувався, що це Роман її брав. Він наказав йому, аби більше її не торкався, бо битиме його. Так і сталося. Коли опікун одного разу забіг до хати і побачив, як малий Кумлик грає, то бив його. Але серце його не витримало і він сказав йому: «Ромку, сідай на лавицю і грай те, що ти грав, бо ти добре грав», - розповідає присутнім туристам з України та закордону Наталка Гузак.
Попри дуже творчу душу, високу музичну майстерність, Роман Кумлик завжди був біля своєї сім’ї, що дуже цінував. – Нам з сестрою Лесею він віддавав всю любов, він дуже для нас старався. Мабуть, та любов переросла в те, що я не зуміла закрити татову справу цілого життя, - каже донька Романа Кумлика. – Він грав всюди – від весіль, фестин до філармонійних концертів у різних країнах. Коли він залишив музей, я зрозуміла одне: у ньому - величезна цінність, передусім – духовна. Мені тато завжди розповідав, що він це надбав для людей. Україна – дуже різна. Сюди приїжджають звідусіль і треба показувати Гуцульщину людям.
Наталка Гузак ніколи не чула за життя батькової екскурсії в музеї повністю. Вона лише іноді зазирала до музею, який, до речі, знаходиться в будинку, який збудував Роман Кумлик у Верховині. Вона чула багато виступів батька, але ніколи не була екскурсії. Після того, як батько відійшов, Наталка Гузак почала вчитися грати, цьому її вчили татові колеги і друзі. Як згадує Наталка, за життя тато завжди їй казав, аби вона навчилася грати, що він її навчить, іншим людям, коли його запитували, хто продовжуватиме його справу, він казав, що в нього є донечка Наталочка, яка цим займеться. Хоч за життя Кумлик ніколи не вчив грати свою доньку на інструментах, однак бачив в ній великий потенціал.
Запрошуємо послухати передачу у доданому файлі.
Мар’яна Кріль