Постать професора Лєшека Колаковського через понад десятиліття після його смерті й надалі присутня в польській суспільній дійсності: люди посилаються на його слова, а багато хто з його учнів і надалі пам’ятає філософа, яким вони були захоплені.
Гостем сьогоднішньої програми, що нам розповість про професора Колаковського, буде професор Яцек Міґасінський з Інституту філософії Варшавського університету.
Як ви згадуєте фігуру професора Колаковського? Якими є ваші особисті спогади?
- Я мав таке щастя, що коли професор Колаковський ще викладав у Варшавському університеті, тобто до 68 року, я був студентом філософського факультету і міг брати участь у його лекціях та семінарах. Отже, я його знав особисто. Ну а потім, коли його позбавили праці в університеті, я, безперечно, спостерігав за його творчістю. А тепер я беру участь у великому ґранті, що загалом присвячений Варшавській школі істориків ідеї – так називають групу філософів і соціологів, котрі в 60-х роках працювали в Інституті філософії і соціології Польської академії наук та на Філософському факультеті Варшавського університету. Ця група відходила від марксизму у бік ревізіонізму, або ж не займалася перед цим марксизмом взагалі, а представляла якусь іншу версію філософії. Аби щось у зв’язку з цим сказати про професора Колаковського, можу тут звернутися до власних спогадів. Під час мого навчання це була найяскравіша зірка нашого факультету, адже його лекції були винятково цікавими і він читав їх специфічною мовою, дещо архаїчною (як це, зрештою, можна побачити в його працях). Це був цілковито особистий стиль. А на додаток, це в цих лекціях давалася взнаки виняткова оригінальність мислення і те, що він ані не був під впливом якихось програмних схем, ані жодних догматичних тоді політичних або ідеологічних переконань. Адже у 60-ті роки Колаковський вже був провідним ревізіоністом і в 68 році його зі скандалом вигнали з партії.
- Одна з книжок Лєшека Колаковського називалася «Jeśli Boga nie ma, to wszystko wolno» - «Якщо Бога немає, то можна все». Це назва, але й теж вираз його підходу до релігії.
- Так, можна сказати, що фігур професора Колаковського і його ідейна, світоглядна, філософська еволюція, починається з активного марксиста у 40-ві роки (1946 року він вступив до Польської робітничої партії) але разом з Жовтневою відлигою (1956 року – ред.) його погляди почали різко змінюватися і перетворилися в найбільш глибоку і гостру для тогочасної влади критику панівної тоді ідеології, тобто марксизму. І саме через це Колаковського вважали провідним ревізіоністом. Але звідки ця ідейна еволюція взялася? Після того, як 68 року він був вимушений емігрувати, ця ідейна та філософська еволюція щораз більше вела його в бік ліберальних, консервативних поглядів, а врешті – до активного пошуку трансценденції, як то кажуть, тобто у формулювання свого ставлення до релігії. Коротко кажучи, незмінним мотивом інтелектуального життя і світогляду Лєшека Колаковського був пошук сенсу життя – як життя суспільного, так і індивідуального. А початково він цей сенс знаходив у історії, натомість марксизм міг дати якісь легкі відповіді на питання про сенс історії. Проте, коли він розчарувався у марксизмі і його офіційних версіях, то пошук сенсу, поступово, але дедалі сильніше для нього переносився у напрямку релігійних зацікавлень. Однак, назва книжки «Якщо Бога немає, то можна все», є, безперечно, посиланням і на філософію Паскаля, і на мислення, присутнє в творчості Достоєвського. Коротко кажучи, сама назва ставить проблему вкорінення моральних цінностей в якійсь вищій інстанції. І питання стосується того, чи можливим є дотримання та культивування моральних цінностей без такого вкорінення, тобто якщо ми їх розглядаємо як цілковито автономні, самодостатні, цілковито без зв’язку із будь-якою зовнішньою інстанцією, чи, однак, такий зв’язок є чимось необхідним. Безумовно, відповідь Колаковського неоднозначна. Він не дає відповіді: Якщо Бога немає, то можна все. Ані теж не каже протилежним чином, що коли Бог є, то дозволене лише те, що наказує чинити релігія. Ані так, ані так. Ситуація, що її описує Колаковський в своїй творчості, не лише у цій книжці, є ситуацією невпинного антагонізму або антиномії, як це називають у філософії, розірваності та необхідності пошуку власного виходу з цієї ситуації та власної відповіді. У кожному разі, це своєрідний стимул до роздумів над долею і сенсом як колективного, так і індивідуального життя.
- Зрештою, це досить популярний, відомий і раніше вираз: «Якщо Бога немає, то можна все».
- Так, ми знаємо його і з літератури, - як я кажу: Достоєвський, - і з філософської традиції. Отже це, звісно, вираз відомий і багато філософів та письменників намагалося з ним впоратися. Але Лєшек Колаковський надав цьому питанню особливо особистий сенс.
- Чи можна сказати, що великою мірою до еволюції Колаковського, про яку ви казали, причинилася також його еміграція з Польщі?
- Після примусового виїзду з Польщі в еміграцію Колаковський весь час намагався не втрачати зв’язок з польськими справами. І попри те, що мав пропозиції викладати в багатьох американських університетах, - і, зрештою, часом там викладав, - остаточно вибрав Оксфорд, аби, як він сам писав про це в одному з листів до друга, бути якнайближче до Польщі. А впродовж багатьох років після еміграції він носився з ідеєю повернення. Зрештою, час від часу він писав заяви до дирекції Інституту філософії і соціології Польської академії наук, де перед цим працював (адже в березні 68 року з Варшавіського університету його звільнили, проте у Польській академії наук він залишився)… отже, він писав заяви про продовження неоплатної відпустки. Це документальне підтвердження того, що він не збирався бути вічним емігрантом. Проте життя склалося так, що, однак, він ним став. Але не віддалився від польських справ, а навпаки хотів бути близько. Вийшла книжка пана В’єслава Худоби «Хроніка життя і творчості» («Leszek Kołakowski. Kronika życia i dzieła»), видана Видавництвом Інституту філософії і соціології Польської академії наук. У ній з дріб’язковим педантизмом фіксуються всі події і всі творчі акти, так би мовити, тобто статті, книжки, конференції, поїздки, відпустки і т.д., і т.п. Колаковського від народження до смерті. Це величезний компендіум знання про його життя і загалом про цю постать. Хоча це лише хроніка, а не якась белетризована біографія. Але тут можна знайти чимало смаковитих цікавинок про професора. Наприклад, у 60-ті роки, коли Колаковський ще активно діяв в університеті, і коли як провідного ревізіоніста його по державно-партійній лінії дуже критикували, зрештою сам Ґомулка особисто, але ще зносили, він мав нечувано багату, майже гарячкову публічну діяльність. Наприклад, я занотував собі з цієї хроніки пана В’єслава Худоби, що окрім ведення нормальних занять в університеті, що користувалися великою популярністю, 1961 року він прочитав сім публічних лекцій, на котрих збиралося по декілька сотень слухачів. Що це значить? Такі лекції відбувалися просто в книгарні Емпік на розі вулиці Новий світ та Єрусалимських алей. В 62 – також сім. І все це незмінно паралельно з науковою та дидактичною працею. Потім це число трохи зменшується: в 65-му вже дві з оголошених лекцій міліційно-партійна влада скасувала, але три відбулися. Отже, коротко кажучи, в 60-х роках Лєшек Колаковський був нечувано активний у сфері популяризації філософії. Ці лекції були не політичними, а присвяченими великим філософам минулого. Це також свідчить про розвиток інтелектуального життя тогочасної Варшави. На цих лекціях збиралися натовпи.
PR24/А.М.