Українських філософів запрошує Варшавський університет

Філософський факультет Варшавського університету, яким керує наш гість професор Павел Лукув, запрошує до себе українських філософів

Головна брама Варшавського університету

Wikipedia, Minimus - Domena publiczna

Польща підтримує як українських біженців, так і тих українців, котрі в Україні захищають свою землю, а разом із нею цивілізовані країни Заходу, від російських загарбників. Ми неодноразово повідомляли також про те, що польське академічне середовище підтримує дослідників, аспірантів і студентів з України. Зокрема, Національне агентство академічного обміну (пол. Narodowa Agencja Wymiany Akademickiej) підготувало масштабну програму, присвячену цьому, власне, питанню. З такою ж ініціативою, пропонуючи свою допомогу, виступають й окремі вищі навчальні заклади у Польщі. Зокрема й Філософський факультет Варшавського університету, яким керує наш гість професор Павел Лукув, запрошує до себе українських філософів. Дослідники, а радше дослідниці, беручи до уваги теперішню ситуацію в Україні, можуть приїхати до Варшави, аби продовжити свої дослідження або навчання.

Професор Павел Лукув:

- Ми діємо одночасно в кількох напрямках. По-перше, ми намагаємося враховувати і задовольняти потреби філософів, а насамперед, справді, філософинь з України, у рамках тих дослідницьких проектів, що ми вже ведемо. Тобто, якщо існує можливість і потреба ведення дослідницької роботи, то ми цілковито до цього відкриті. Тим більше, що Національний центр науки затвердив відповідні положення, що роблять це можливим. Окрім цього, існує, наприклад, нещодавно створена програма Фонду польської науки, яка стосується гуманітарних і суспільних наук. В рамках цієї програми ми можемо подавати заявки на фінансування дослідницьких проектів, у яких можуть брати участь одна людина з Польщі і одна з України. На додаток, хоч і досить обмежені, існують певні можливості працевлаштування наукових працівників з України у нас для здійснення певних дослідницьких завдань – підготовки, скажімо, наукової аналітики, написання статей тощо. Якщо йдеться про людей, котрі ще не мають докторського ступеня, то їх ми також намагаємося підтримувати. Найпростішим способом тут є залучення їх до вже існуючих дослідницьких проектів, якщо їхня структура дозволяє це зробити. Отже, це такі найважливіші елементи. Проте найважливішим питанням, як вважаю, є те, аби ми як факультет і як навчальний заклад висували такі пропозиції.

Я, наприклад, веду електронну кореспонденцію із філософинями та філософами з України, роблячи такі пропозиції чи декларуючи готовність до співпраці і надання допомоги. Важливо, однак, що допомога потрібна не лише тим людям, котрі приїхали до Польщі, але й тим, хто й надалі перебуває в Україні та намагається продовжувати, в міру можливостей, свою нормальну працю. Проте співпраця із нашим університетом була б для них дуже важливою власне з огляду на потребу виконання, назвемо це так, нормальної наукової праці.

- Відомо, що така співпраця між Філософським факультетом Варшавського університету та українськими вишами та дослідницькими установами відбувалася й раніше. Йдеться, звісно, не лише про Варшавський університет, бо в самій столиці можна ще згадати, хоч би, про Інститут філософії і соціології Польської академії наук чи Університет кардинала Стефана Вишинського. Отже така співпраця зараз виходить на новий етап. Проте й виникають нові, винятково серйозні перешкоди для неї, нові бар’єри. І не йдеться лише про ті, що створила війна. Надалі можуть залишатися актуальними формальні бар’єри. Наприклад, якщо йдеться про студентів, котрі прагнули би тут продовжити своє навчання, то від них може вимагатися надолуження певних програмних різниць. З іншого боку, таким суттєвим може бути мовний бар’єр. Українські дослідники радше не володіють польською, а часом також основними мовами Європи. Чи якось можна їм допомогти у подоланні цих перешкод, аби, однак, таку співпрацю розпочати або уможливити навчання на вашому факультеті? Як приклад з власного досвіду наведу ідею ректорату того вишу, де я викладаю, аби влітку організувати додатковий семестр саме для українських студентів, та подбати про те, аби викладання відбувалося українською. Чи щось таке планується у вас?

- Тут ідеться про три справи. По-перше, про співпрацю нашого факультету із дослідниками з України. Якщо йдеться про наш факультет, то він має в цьому великий досвід, оскільки ми, наприклад, маємо зв’язки з дослідниками зі Львова з огляду на традицію Львівсько-варшавської філософської школи. Отже, ця наша співпраця триває вже багато років, і разом із українськими дослідниками ми втілюємо у життя спільні проекти. Тому в цій сфері ми матимемо продовження. Якщо ж ідеться про можливості навчання, то, безумовно, кожен студент з України може до нас прийти у статусі вільного слухача та брати участь у заняттях. Зараз, натомість, триває підготовка до запуску загальнопольської системи прийому на навчання, що дозволить студентам з України записуватися на навчання у польських вишах (і, звісно, Варшавський університет є в цьому сенсі одним з провідних навчальних закладів). З цією метою розробляється відповідна електронна система.

Якщо ж ідеться про мовний бар’єр, то, з одного боку, керівництво Варшавського університету створило можливості користування послугами перекладачів (зокрема тут ідеться про людей, що займаються українською філологією). А з іншого боку, як пригадую, пропонуються можливості вивчення польської мови. Безперечно, фундаментальна проблема полягає в тому, що мови не можна вивчити за один день, а участь у заняттях стає необхідною майже негайно. Отже, цей процес вимагатиме трохи часу, але можливість навчання для студентів з України буде.

- Пане професоре, і ще одне запитання, що стосується дуже конкретної, практичної площини. Коли б зараз дослідники і дослідниці з України, студенти і студентки, приїхавши до Варшави, звернулися до вас із пропозицією про співпрацю або проханням про навчання, то що вже зараз вони можуть і мусять для цього зробити? До кого конкретно звернутися? Пам’ятаємо, звісно, що ота загальнопольська система, про яку ви згадали, досі ще розробляється. Але я питаю конкретно про Філософський факультет Варшавського університету.

- По-перше, дослідники можуть звертатися безпосередньо до мене. І такі люди справді звертаються. Хоча мушу визнати, що у зв’язку із цим питанням виникають проблеми з електронною кореспонденцією, спричинені, схоже, тим, що доступ до Інтернету в Україні не завжди стабільний. Отже, можуть виникати технічні проблеми. Якщо ж ідеться про студентів, то було б найліпше, аби вони звернулися до студентського секретаріату Філософського факультету на Краківському передмісті 3 у Варшаві. А окрім цього на головній сторінці Варшавського університету українською мовою опубліковано відповідні інструкції щодо участі в заняттях та загалом участі в академічному житті Варшавського університету.

Антон Марчинський