Українська Служба

Зло, війна, мовне сум'яття (частина І циклу)

06.05.2023 19:41
Філософський фейлетон Антона Марчинського
Аудіо
  • Зло, війна, мовне сум'яття (Частина І циклу)
,  , , 5  2023
Циркуни, Харківська область, Україна, 5 травня 2023 рокуFoto: AP/Mykola Kalyeniak

Філософія, навіть коли стає професійним заняттям, мусить становити цілковиту протилежність до звичайності та повсякденності. Дивиться на світ з незвичайних перспектив і в особливі моменти. Починає зі здивування і нерідко обурення, скандалу, коли звичність світу, а також, безперечно, звичність повсякденної рутини несподівано чимось порушується, даючи цим можливість для оттого незвичайного озирання довкола, яким є філософія. Ми можемо знати про це з Платонового діалогу Теетет, де Сократ стверджує: «Це дуже знаменний стан для філософа: дивуватися. Філософія не починається ні з чого іншого, окрім цього, власне»[1]. Схоже каже в Метафізиці й Аристотель: «Саме завдяки здивуванню люди, як сьогодні, так і колись, почали філософувати»[2].

Отже, здивування вривається у наше життя, дивує саме собою, і дає час від часу нагоди, аби споглянути на нього інакше, ніж дотепер. Саме мислення про світ інакше, ніж зазвичай, вимагає нагоди, і відбувається як нагода, власне.

Так склалося, що цими днями такою нагодою для мене є виняткова книжка польського філософа Цезари Водзінського (1959-2016) «Світлотіні зла», що завдяки Фонду задля мислення ім. Барбари Скарґи вийшла у французькому видавництві L’Harmattan у чудовому перекладі Еріка Во[3]. Та це була лише додаткова, якщо вдатися до плеоназму, то принагідна нагода, що дозволила ще і ще раз звернутися до проблеми, що не лише вражає, але й з усією силою вривається у рамки повсякденності ,і їх руйнує. Є нею війна. Вона безперечно пов’язана зі злом, якому присвячена книжка Водзінського. Тільки от спроба помислити цей зв’язок з усією понятійною ретельністю виявляється настільки ж проблематичною, наскільки проблематичною є спроба помислити як саме зло, так і війну.

«Мислення, що береться за зло, - пише Цезари Водзінський у своїй монографії, - стикається передусім із труднощами з собою самим. Намагаючись віддати справедливість предметові мислення, воно в собі самому виявляє елементарний "брак", спричинений не стільки мовним сум’яттям, скільки напряму і без дискурсивних трюків – нецілісністю, щілинністю і бездонністю досвіду» [4]. Польський філософ наголошує, безумовно, на тому, що жодне слово не в змозі виразити сутності зла, жодне поняття не відкриє її для філософської вівісекції, а досвід залишатиме левову й ліпшу частку зла, себто найгірше, що у ньому є, до власного й безроздільного розпорядження. Те саме має стосуватися й війни, де досвід випереджає й перевершує будь-яку абстрактну рефлексію.

Вже у вступі до цієї книжки, у фрагменті під назвою «Недослівність зла», польський філософ пише: Саме «"брак" мови, як здається, відповідає сутності самого досвіду, поставленого перед мисленням. Метафізичні стратегії змагання зі злом із вражаючою повторюваністю стикалися із багатоіменним "браком", який зловісно прозирав зсередини досвіду. Тож способи мовної артикуляції неначе відповідали предметові мислення. І навпаки: способи появи зла неначе породжували сум’яття самої мови. Оцей спосіб "неначе" тут невипадковий. Занадто бо легко, у настільки "природний", що аж "логічний" спосіб, багатоіменність і розмаїття зла зводилися перед цим до архетипічної привативної моделі (зла як відсутності добра – прим. ред.). Відповідно до неї неодмінно відбувалося усунення поняття "зла", особливо "радикального зла", зі словників європейської метафізики. Переклад "чужого" слова, його відмінності, якої не можна було ні до чого звести і яка становила нездоланний виклик, відбувався так, що від початкового значення не залишалося ані сліду. Вишукані та простацькі, в залежності від історичних потреб і притаманних епосі методів, перекладацькі практики полягали навіть у знищенні всіляких слідів. Привативні (збудовані на категорії "браку" – прим. ред.) метафізики зводилися, попри історично та методологічно різноманітні форми та модифікації, завжди до того самого: скасовування та скасування питання de malo (питання зла – прим. ред.[5].

Те саме стосується війни.

І про це піде мова у наступному фейлетоні цього нового циклу.

Антон Марчинський

 


[1]

Plato, Theaetetus, 155d (Plato. Platonis Opera, ed. John Burnet. Oxford University Press, 1903: https://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Plat.+Theaet.+155d&fromdoc=Perseus%3Atext%3A1999.01.0171, доступ: 06.05.2023).

[2]

Aristotle, Metaphysics, 852b (Aristotle. Aristotle's Metaphysics, ed. W.D. Ross. Oxford: Clarendon Press. 1924: https://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Aristot.+Met.+1.982b&fromdoc=Perseus%3Atext%3A1999.01.0051, доступ: 06.05.2023).

[3] Cezary Wodziński, Ombres et lumières du mal, Traduit du polonais par Erik Veaux, L’Harmattan, 2021.

[4] Cezary Wodziński, Światłocienie zła, fundacja terytoria książki, 2018, с. 10.

[5] Ibidem, с. 8.

Побач більше на цю тему: філософія filozofia

Про страх?

19.11.2022 17:59
Філософський фейлетон Антона Марчинського

Страх, «переляк» і тривога

03.12.2022 13:00
«Тут варто було б сказати, що це загалом одне з найменш однозначних понять. Відомо, що кожен може боятися по-своєму. Але, якщо навіть відкласти справу особистої інтерпретації страху на бік, то це поняття може розкладатися на омоніми, себто на різні поняття, що звучали б однаково, навіть, наприклад, у випадку двох настільки близьких мов, як українська і польська, та мали б різні значення». Філософський фейлетон Антона Марчинського

Страх без «Я»

03.12.2022 20:35
«Про страх, який позбавляє сутність її стрижня, її основи, про ідентичність, що вже не має ані свого Я, ані світу. Про ідентичність умовну, скажімо, адже вона не має вже й якихось особливо помітних рис, окрім тотального страху». Філософський фейлетон Антона Марчинського

Страх та війна: убік вічності

17.12.2022 11:12
«"Існувати" означає "бути питанням", що кинуте і поставлене щодо себе самого. У якому людська істота, людське життя, людська екзистенція надалі і невпинно триває у власній непевності. Отже, це війна із собою самим. Війна із світом, у якому я існую, з банальністю цього існування, війна, що власне існування скандалізує та ставить питання про його доречність і доцільність». Філософський фейлетон Антона Марчинського

Війна, «досвід різниць» та філософія

17.12.2022 18:25
«Філософування можливе, отже, лише під час війни. Притому, безперечно, слово "час" беремо тут у лапки. Це момент, особлива мить, Augenblick, як у німців, починаючи з Ґете, або kairos, як у давніх греків, або пора, що явиться як скандал і як війна, власне. І це не може не давати надії». Філософський фейлетон Антона Марчинського

«Закхею!» Різдво у часи війни

24.12.2022 15:06
«Коли б так, то це не Закхей "додолу ізліз", як сказано у Луки. "Зійди зараз додолу" Ісус, радше, каже самому собі, що має знизитися до митника та бути в домі його, в його часі, увійти в його обставини та дати заразом приклад, як ними знехтувати. І, коли б так, тим більше це видно у факті народження Ісуса, що як втілення укритого у видимому, як те, що понад всілякою річчю, воно явиться як не-до-речна профанація святого у рутинності земного існування. Явиться як скандальне єднання того, чого, як здається, єднати не можна. [...] І чи ж саме на це не заслуговують першими ті, котрі першими ж зараз за це, попри всі принагідні, а тому особливо трагічні обставини, власне страждають?». Філософський фейлетон Антона Марчинського

Кінець

31.12.2022 11:00
Філософський фейлетон Антона Марчинського (2016 рік)

Початок

07.01.2023 11:00
Філософський фейлетон Антона Марчинського (2017 рік)

Таємниця, містерія, містичне

28.01.2023 18:43
Філософський фейлетон Антона Марчинського

«В моїм початку мій кінець»

22.04.2023 18:24
Філософський фейлетон Антона Марчинського