Мирні ініціативи в Саудівській Аравії не дали чіткого результату, але викликали чимало запитань. У центрі обговорення не лише вимоги сторін, а й історичні аналогії: від Ялти до Мюнхена. Чи ризикує Україна опинитися в ситуації «Ялти-2»? Про це в ефірі програми «Погляд» Польського радіо Олексій Бурлаков і Лариса Задорожна говорили з істориком Робертом Чижевським та професором КМА, науковим радником фонду «Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва» Олексієм Гаранем.
Переговори у Саудівській Аравії створили враження нового етапу дипломатичного процесу, але остаточних рішень не було. Як зазначив Олексій Гарань, самі угоди, якщо вони існують, залишаються непрозорими:
«Ми фактично бачили лише два коментарі Білого дому. Якщо в українському варіанті згадується обмін полоненими та депортовані діти, то в російському — зняття санкцій і доступ до SWIFT. Це вже створює лазівку для обходу санкцій».
Роберт Чижевський наголосив, що світ перестав бути однополюсним, і саме це робить переговори особливо складними:
«Світ більше не є євроатлантичним. Ми не маємо за столом Китаю, Індії. А США вже не ті, що у Ялті 1945 року. Історичні паралелі — це попередження, а не дороговказ».
Серед головних ризиків — небезпека повторити помилки минулого.
«Мюнхен у 1938-му став символом умиротворення агресора. Те саме ми бачимо й нині: агресор відчуває слабкість і йде далі», — застерігає Олексій Гарань.
У розмові порушили і тему гарантій безпеки. Роберт Чижевський скептично оцінив їхню ефективність:
«Після Будапешта були гарантії. І що? Мінськ також давав обіцянки. І що?»
Нинішній етап — лише початок великого процесу, і, як погодились експерти, головна помилка — сприймати перемир’я як мир. Історія вже не раз показувала, що невиважені компроміси можуть лише затягнути війну — або відкрити шлях до нової.