Про кого можна сказати, що хтось – двомовний? Чи змішування мов – це мішанина із заплутуванням? Скількома мовами може володіти людина і яка з цього користь?
Про це у черговій рубриці «Польська мова без кордонів» нам розповість доктор Аґнєшка Яжинська-Буцько – логопед з Інституту фізіології і патології слуху Світового центру слуху в Каєтанах.
- Двомовність, багатомовність буде темою нашої розмови. На початку ми прийняли тезу, що можливість володіння двома мовами має лише плюси. Чи це справді так?
- Якщо йдеться про двомовність чи, загалом, про багатомовність, то плюсів є значно більше, ніж мінусів. Але перш ніж ми перейдемо до таких особливостей, давайте визначимо, чим взагалі є білінгвізм і як його впізнати. Чи про кожну людину, яка говорить двома, трьома мовами або ж знає кільканадцять основних фраз, ми можемо сказати, що це багатомовна людина? Білінгвізм – це неоднорідне явище. Цей термін ми вживаємо стосовно осіб, які були виховані від початку засвоєння мовної системи у двомовному середовищі, тобто, наприклад, домашніми мовами були англійська і німецька, бо батьки були двомовні. В такому випадку ми маємо справу із синхронною двомовністю. Тобто дитина з колиски відразу вживається і розуміє дві мови. Про двомовну людину ми можемо сказати також тоді, коли з певних причин пізніше, наприклад, у шкільному або підлітковому віці, людина почала вивчати другу мову. Тоді це засвоєння називаємо селективним. Тобто спочатку я опанував основи однієї мови, розмовляю рідною мовою, а згодом я чудово розмовляю іншою мовою. Глобалізація – це факт. Щораз частіше ми подорожуємо, навчаємось закордоном, вступаємо у багатонаціональні зв’язки. Часто трапляється так, що людина за власним вибором у дорослому віці виїжджає за кордон, головно – на заробітки. І тоді, тією чи іншою мірою, аби функціонувати у новому суспільстві, вона засвоює нову для себе мову. Тоді ми також можемо сказати про таку людину, що вона багатомовна. Звичайно, що у випадку терміну «білінгвізм» виникає багато питань. Наприклад, на якому рівні я повинна чи повинен володіти певною мовою, аби про мене сказали, що я – двомовна людина. І тут як і науковці, так і лікарі-практики, погоджуються з тим, що це вміння не повинне бути досконалим. Наприклад, якщо я науковець чи науковиця у галузі ядерної фізики і чудово знаю галузеву термінологію, можу читати наукові тексти, знаю спеціальну лексику, то про таку людину можна сказати, що вона – двомовна. Хоча, така людина не обов’язково може дати собі раду у міжлюдських контактах. Ситуація може бути з точністю до навпаки. І зараз я наведу приклад з моєї логопедичної практики. Все частіше до мене приводять дітей осіб, які переселилися з Китаю. Це – діти, які добре знають китайську мову, добре розуміють і розмовляють, але не можуть ні читати, ні писати, адже на це вже нема місяця у польських школах. А вони до китайських не ходять. Про таких людей ми теж можемо сказати, що вони – двомовні.
- Яким є ідеальне середовище для виховання дитини багато-/двомовної? Чи те, що – я полька, мій чоловік – поляк, але ми хочемо, аби наші діти від народження мали можливість розмовляти іншими мовами, адже, відомо, що володіння двома мовами, перебування у ситуації двох мов від народження – це значне полегшення, то якщо ми говоримо до дитини, наприклад, англійською, то спричинюємось до того, що дитина буде двомовною? Цього достатньо?
- Я завжди повторюю батькам, що найважливішими є міра і здоровий глузд. Найкращим періодом для засвоєння мови є друге півріччя першого року життя. Тобто восьми-/дев’ятимісячне дитя вже починає розрізняти мову. Тоді воно починає усвідомлювати, що мама говорить іншою мовою, ніж тато. І це найкращий момент для того, аби дитина почала вивчати мову. Але не впадаймо в параною. Бо якщо моя дитина виховується у польськомовній сім’ї, а піде до англомовного дитсадка, то ця дитина також вивчить мову, якщо буде мати відповідний стимул. І ще я б хотіла додати щодо того, про що ви запитуєте. Існує багато міфів на тему засвоєння другої мови. Варто пам’ятати, що критичним моментом для розвитку мови є вік 12 років. Тобто, наприклад, якщо 10-річна дитина почне вивчати іноземну мову, то досконало вивчить цю мову, оскільки має базу так званої домашньої мови. Така особа розуміє, що таке граматика, розрізняє часи, може відміняти слова за особами, може читати і писати. Отже, восьмирічна чи десятирічна дитина, яка починає вивчення другої мови, може вивчити цю мову досконало. Звісно, що кожна дитина розвивається по-іншому. Кожна дитина має інші здібності, якщо йдеться про навчання загалом і вивчення мов. Одні діти швидше засвоюють мови і трапляється так, що у півторарічному віці вже дуже добре розмовляють, але є трирічні діти, у яких ця мова ще не розвинулася. Трапляється так, що батьки – польськомовні, а другу мову засвоїли на основі селективного білінгвізму, бо, наприклад, виїхали на навчання за кордон, працюють у міжнародному середовищі, в корпорації, знають англійську мову. Варто зазначити, що в такому випадку дуже часто це специфічна галузева мова. Хоч використання такої мови може бути певною загрозою і ми до цього ще повернемось. І якщо батьки говорять англійською мовою до дитини вдома, то, натомість, не розмовляють польською. Які можуть бути наслідки? По-перше, варто пам’ятати, що нашою природньою, емоційною мовою є рідна мова. І іноземною мовою, навіть якщо нам здається, що ми її дуже добре опанували, ми не в змозі передати всіх емоцій, які є надзвичайно важливі для психічного і емоційного розвитку дитини. Тому я завжди пояснюю батькам, аби вони подбали про таку комунікативну культуру вдома. Ми дбаємо про домашню мову, материнську, ми розмовляємо з дитиною польською мовою, натомість – вводимо англійську, і справді, англомовних ясел чи дитсадка буде цілком достатньо. Звісно, інша ситуація, коли одне із батьків – поляк чи полька, а інше – англомовний. То тоді варто пам’ятати про те, аби не змішувати мов. Одна людина – це одна мова, тобто, наприклад, мама розмовляє польською, а тато – англійською. І тоді дитина легко засвоїть ці дві мови.
* * *
- Мати нагоду вільно розмовляти двома мовами і вміти порозумітися – це насправді щось неймовірне. Це відкриває дуже багато дверей – до успіху, або й не лише успіху, а загалом до знайомства з новими культурами, людьми тощо.
- Я часто використовую польську мову, оскільки маю багато знайомих, друзів тут у Польщі, і, наприклад, цього року я брала участь у такому таборі, де відбувався зліт полонійної молоді. Там я познайомилася з багатьма людьми з закордону, і зараз я підтримую з ними зв’язок, а спілкуємося ми по-польськи. І це велика нагода для того, аби вивчити цю мову, оскільки я сама хотіла би тут навчатися, вивчати польську та італійську філологію, і бути таким чином пов’язаною як з першою моєю вітчизною, так і другою, тобто із Італією та Польщею.
* * *
- Ми щойно почули полонійну молодь, вдячну своїм батькам за те, що вони навчали їх польської від самого народження, адже вони розмовляють польською вдома. Проте чи існують якісь загрози, зумовлені двомовністю?
- Навіть якщо такі загрози існують, то вони насамперед радше зумовлені необізнаністю батьків, невмілим введенням другої мови. Тобто, якщо англомовний тато і польськомовна мама наполягають на тому, що мама звертатиметься до дитини англійською, хоча це не її рідна мова і вона не володіє нею вільно, то може статися так, що дитина підсвідомо прагнутиме тісніших відносин із батьком, оскільки мама емоційно не буде в змозі переказати дитини того всього, чого вона потребує. Буває також і так, що батьки виїздять за кордон, це різнонаціональне подружжя, і батьки вирішують, що розмовлятимуть лише німецькою мовою. Це приклад хлопця, який у віці 14 років, оскільки саме так сталося в його родинному житті, повернувся з мамою до Польщі. Коли він жив у Німеччині, то, власне кажучи, польська мова вдома звучала лише зрідка, лише двічі на рік – під час подорожей до родичів у Польщі. Хлопець, хотів він того чи ні, мусив повернутися до Польщі і почалися проблеми. Передусім це були проблеми емоційні, труднощі із самосприйняттям, із функціонуванням у групі ровесників, а також труднощі із відновленням якогось родинного зв’язку. Тому, звертаюся до батьків, підходьте до цього, однак, із врахуванням якоїсь перспективи на майбутнє.
- А чи існує якась межа, скількома мовами максимально може володіти людина?
- На світі існує сім тисяч мов. Якщо комусь вистачить життя і бажання, то, як мені здається, ніж більше людина може мов вивчити, тим ліпше. Якщо йдеться про поліглотів і інформацію у літературі про те, скількома мовами володіє одна людина, то Книга рекордів Ґіннеса повідомляє, що найбільшим поліглотом є мовознавець з Лівану, який бігло володіє 58 мовами. У Польщі ми також маємо поліглота, який увійшов до історії мовознавства, - це Анджей Ґавронський, видатний індолог і мовознавець, що знав 60 мов, а розумів приблизно 100. Дослідники, котрі займаються його творчістю, вважають що мов, якими він вільно володів, було навіть більше. Коли після смерті пана Ґавронського відкрито доступ до його бібліотеки, то виявилося що цими 70-60-ма мовами у книжках були нотатки, записані його рукою на полях такими ж мовами, якими вони були написані.
- Це безперечно викликає лише подив. А у зв’язку з цим питання: чи потрібні якісь вроджені здібності для вивчення іноземних мов, чи мозок двомовної, багатомовної людини працює якось інакше, ліпше?
- Досліджень, які показують, що будова мозку є інакшою, не існує. Натомість напевно є так, що якщо ми вивчимо у молодому віці другу мову, то кожної наступної вчимося легше. Тобто двомовній людині значно легше стати три- або чотиримовною. Напевно важливим є момент, коли ми починаємо вивчати інші мови. Тобто це, як я вже сказала, це період до критичного моменту для розвитку мови, коли мієлінізаційні процеси в зонах, що відповідають за мову, найбільш інтенсивні. І тоді справді дітям легше навчитися другої і третьої мови. Якщо натомість ідеться про функціонування мозку багатомовної людини, то варто собі сказати, що така багатомовність є профілактикою захворювань , з якими ми можемо зіткнутися у похилому віці. Дослідження свідчать, що у поліглотів, дво- або тримовних людей на приблизно чотири-п’ять років пізніше відбуваються зумовлені віком процеси деменції, і, здається, так само на чотири або п’ять років пізніше з’являються перші симптоми хвороби Альцгаймера. Тобто, кажучи прямо, вивченням мов і навчанням взагалі ми заробляємо собі добру і справну старість.
А передачу співфінансує Фонд «Допомога полякам на Сході» в межах опіки Сенату Республіки Польща над Полонією та поляками за кордоном.
Мар’яна Кріль, Антон Марчинський/RP