У циклі передач «Польська мова без кордонів» намагаємося наблизити нашим слухачам польську мову.
У сьогоднішній передачі будемо говорити про те, чи рідні мови нам допомагають, чи радше заважають у вивченні польської, що нас в цій мові дивує, а часом навіть шокує? Своїм досвідом поділяться наші колеги з мовних служб Польського радіо для Закордону.
Наталя з Білоруської служби: Коли я починала вивчати польську мову, мене дуже здивувало одне слово – «rzodkiewka», тобто «редиска». Навіть не знаю, чому саме це слово зробило таке враження. Я, пам’ятаю, читала книжку і крикнула: «Тато, а ти знаєш, як польською буде редиска?»
У польській мові, звичайно, є такі деталі, які можуть здивувати людину, котра починає вивчати цю мову. По-перше, це кличний відмінок. У білоруській мові немає кличного відмінка. Колись такий відмінок був, але тепер він зник. І тому для мене кличний був певним відкриттям.
По-друге, те, що притаманне польській і чого немає в білоруській мові, це наприклад, чоловічоособовий та нечоловічоособовий (іншими словами, жіночий, середній) роди. коли я з цим зустрілася, то дуже здивувалася і дивуюся надалі. Чоловіки, граматично, виходить, у привілейованому становищі. Мені здається, що такі правила повинні зникати з мови разом із суспільними змінами та демократичними змінами.
Не тільки для Наталі поділ на чоловічо-особову та нечоловічо-особову форму є дивним. Пам’ятаю, що коли я починала вивчати польську мову, ці форми męsko-osobowa forma і żeńsko-rzeczowa або niemęskoosobowa теж дещо теж дещо шокували. Про що саме йдеться? Наприклад, коли говоримо про групу жінок або дітей, то вживаємо займенника «one» - one czytały, chodziły, jadły. Але коли в ці групі 1099 осіб з’являється один чоловік, то автоматично переключаємося на форму «oni» - oni czytali, chodzili, jedli.
Христична Ніколайчук, доцентка Кафедри польської філології Львівського національного університету імені Івана Франка, кандидатка філологічних наук: Це цікавий погляд на світ, інший, ніж маємо ми, українці. Вважається, що особливість мовної картини світу проявляється в лексиці та фразеології. Але на мою думку, граматика – це теж багатий матеріал, на якому ми можемо зовсім по-іншому пропустити цей світ і побачити дійсність з іншої точки зору. Наприклад, що увесь світ можна поділити на дві категорії – «oni», тобто чоловічо-особову, і «one», нечоловічо-особову. Цікавинка, про яку Ви згадали, що вистачить тільки одна особа чоловічого роду аби змінити цю категорію. Але є теж винятки, коли я кажу «dzieci zrobiły». Навіть якщо маю на увазі своїх синів, то всю свою відповідь буду так формулювати, щоби граматично усі прикметники, дієслова достосувалися до категорії нечоловічо-особового роду. Система польської мови нам дозволяє сказати теж «profesory», (категорія «one» - ред.), тільки це вже депреціативна форма, зневажлива, форма пониження іншої особи. Тому нам, українцям, слід бути особливо уважними, щоби не образити цією граматичною формою іншу особу.
На чоловічо-особовій та нечоловічо-особовій формі граматичні несподіванки не закінчуються. Українцям часто здається, що польська та українська мови подібні, отже, не повинно бути проблем, особливо граматичних. Але не все так просто.
Христична Ніколайчук: Коли я починала вивчати польську мову, мені здавалося, що наші граматичні системи подібні: сім відмінків і так далі. Гаразд, є різниця чоловічо-особовиі - нечоловічо-особовий, але загалом, все дуже подібне. Натомість якщо ми зупинимося на парадигмі відмінювання іменників та прикметників, то тут теж така цікавинка виявиться в знахідному відмінку множини. Українською кажу, що «я вчора зустріла своїх подруг». І в українській мові форма знахідного відмінку множини для жіночого року буде збігатися з родовим відмінком, натомість в польській мові знахідний дорівнює називному відмінку – «wczoraj spotkałem swoje koleżanki». Тут дев’яносто відсотків українців робить помилку і кажуть «wczoraj spotkałem swoich koleżankі».
Отже, пам’ятаймо: «widziałem swoje koleżanki»! Але «widziałem swoich kolegów». Тобто знову маємо справу з дискримінаційними формами чоловічо-особовими та нечоловічо-особовими. Натомість коли ми заперечуємо якусь дію, то вживаємо замість знахідного родовий відмінок: «nie widziałem swoich koleżanek». Про чоловіків скажемо так само: «nie widziałem swoich kolegów». Окрему увагу варто звернути на форму дієслова «widziałem», вона теж незвична для українця. І про це запитую нашу експертку. Українською ми ж просто би сказали – я бачив, він бачив, ти бачив… тобто «widział». Натомість польською замість одної маємо три форми... «ja – widziałem», «ty – widziałeś», «on – widział».
Христична Ніколайчук: В українській мові дієслова в минулому часі відміняються лише за родами. У польській мові є ще відмінювання за особами. Як же часто ми, українці, забуваємо, що треба додати особове закінчення. Тому, коли говоримо про минулий час дієслова «zrobić» у формі жіночого роду, то слід розрізняти: zrobiłam (перша особа однини – ред.) , zrobiłaś (друга особа однини – ред.), zrobiła (третя особа однини –ред.). Якщо «забуваємо» про особові закінчення, то наш співрозмовник часто може не зрозуміти, про кого ж ми говоримо: про себе, про нього, чи може ще про якусь третю особу. Ще одна справа, на яку варто звертати увагу – вид дієслова. Я можу сказати українською мовою, що «в п’ятницю я їздила до батьків». Але якщо я скажу польською «jedziłam do rodziców», то співрозморвник це зрозуміє, що «jedziłam tam і z powrotem, tam I z powrotem». Єдина правильна форма в цьому контексті - «pojechałam». У цю пастку українці часто потрапляють. На мою думку, про це мало говорять. А цей нюанс може змінити значення нашого повідомлення.
Передачі з циклу «Польська мова без кордонів» співфінансує Фонд «Допомога полякам на Сході» в межах опіки Сенату Республіки Польщі над Полонією та поляками за кордоном.
Запрошуємо послухати звукову версію передачі в доданому файлі
Яна Стемпнєвич/Андрій Рибалт