Під час минулої нашої зустрічі ми знайомилися із програмами радіостанції Польського радіотехнічного товариства, які вона надавала з листопада 1925 до березня 1926 року за фінансової підтримки акціонерного товариства «Польське радіо». Сьогодні ми поговоримо про передачу «Wesoła Lwowska Fala», тобто «Весела львівська хвиля», що виходила 90 років тому в ефірі Польського радіо у Львові, і ювілей якої відзначали 23 жовтня. А допоможе нам у цьому, як завжди, мій колега, звукорежисер та дослідник історії радіофонії у Польщі Кшиштоф Саґан та колекціонер старовинної радіоапаратури, а також тематичної літератури Генрик Березовський.
Та перш ніж детальніше поговорити про «Веселу львівську хвилю», пропоную трохи дізнатися про саме Польське радіо у Львові, котрий, як пригадуємо з історії, до 1939 року був частиною польських земель. Радіостанція Польського радіо у Львові була запущена 15 січня у 1930 році.
«Рішення про створення радіостанції у Львові виникло ще в 1929 році. Але кількість частот доступних у Польщі була обмеженою, тож попри бажання запустити станцію, зробити це було неможливо. Ситуація змінилася лише наприкінці 29-го, коли на конференції в Празі з'явився новий план розподілу частот в Європі. Тоді Польща отримала більше частот, ніж мала раніше, що дозволило на розбудову чергових станцій. Другою проблемою, як завжди, був фінансовий аспект. Владнали її завдяки позиці, яку директору Польського радіо Зиґмунту Хамецю вдалося отримати в Лондоні у фірми Марконі, що займалася виробництвом радіообладнання. Завдяки цьому вдалося дуже швидка радіофонізувати Львів. Станція розпочала трансляцію в січні, а вже в лютому кількість абонентів у місті досягла півтисячі, а ще через місяць – їх було вже 7 тисяч, тож це зростання було значним. Коли вже було відомо, що є частоти і обладнання, потрібно було знайти місце, де б радіо працювало. Тож було прийнято рішення якнайшвидше облаштувати тимчасову радіостанцію, а основну будувати лише після того, як попередня розпочне ефіри. Для початку було облаштовано малу студію і приміщення, де знаходилася апаратура. І вже 10 січня 1930 року в ефірі вдалося транслювати програму з Кракова, а через п'ять днів – урочисто відкрити станцію Польського радіо у Львові. Хоча її програма на той час і так складалася переважно з трансляції ефірів із Варшави і Кракова, а також локально вона складалася з рекламних оголошень, рекламних концертів. Ще на початковому етапі діяльності, двічі на тиждень радіо транслювало виступи артистів із львівського театру «Баґателя». Також в пресі того періоду можна знайти інформацію, що через індукцію у телефонних кабелях, не раз в гучномовцях можна було почути замість програми із Варшави та Кракова, або поверх програм, фрагменти телефонних розмов львів’ян. Досить швидко вже в лютому, а це всього за кілька тижнів після запуску станції, у будинку на вул. Баторія, 6 почали облаштовувати потужну 16-кіловатну радіостанцію, яка би забезпечила краще охоплення на території всього воєводства. Ну і там були споруджені дві 76-метрові вежі, поміж якими була розтягнута антена. І працювало все досить справно, бо вже за рік після спорудження тимчасової станції, почала діяти вже станція постійна. І хоч спершу не на повну, але вже від лютого 1931-го, – на повну потужність», – розповідає мій колега, звукорежисер, та дослідник історії радіофонії Кшиштоф Саґан.
Програма польської радіостанції у Львові була дуже різноманітною: від типових інформаційних, розважальних та інформаційно-аналітичних передач до інформування слухачів про найважливіші події з вуст церковних та державних діячів. Музичною частиною Польського Радіо Львів опікувався музикознавець Львівської консерваторії та композитор Адам Солтис. Також зі станцією співпрацювали й інші відомі діячі Львова. Приміром, філософ Казімєж Айдукевич, який вів філософську рубрику «Хроніки науки», професор Станіслав Лемпіцький, який розповідав про культуру та минуле Львова, професор мистецтвознавець Лєон Хвістек, письменник Теодор Парніцький, поет Генрик Збєжховський та інші. Завдяки ним в ефірі з'явилося багато науково-популярних лекцій та рубрик.
Однак жодна програма не була настільки популярна як «Весела львівська хвиля», що виходила в ефір у неділю ввечері і насамперед асоціювалася з двома найбільшими її зірками – Щепком та Тоньком. Провідною особистістю, на якій трималася «Весела львівська хвиля», був Віктор Будзиньський, котрий часто використовував псевдонім Юліуш Тот, юрист за освітою, та радіоведучий, сценарист і режисер за покликанням. У 1928 році він заснував театр «Наше слово», написавши спеціально для нього кілька п'єс. З 1931 року Будзиньський працював на Польському радіо у Львові, для якого написав сотні скетчів, сцен, діалогів, пісень та ревю. Саме він з нуля створив і саму програму, і цих персонажей Щепка і Тонька, та писав їхні діалоги. Збірних персонажів підбирали за принципом контрасту. Відтак Щепко був самовпевненим, бундючним і зарозумілим, а Тонько – наївним, який вічно дивується і лякається нібито «ерудиції» свого друга. Образи стали настільки популярними, що отримали своє життя поза межами радіо, дует давав виступи в театрах й місцевих закладах, а їхні пригоди також зафіксовані на кіноплівку.
«Будзиньський створив новий тип передачі, яку спочатку називали "Весела львівська неділя". Це були дуже довгі програми, що тривали близько 7 годин і виходили раз на місяць, в неділю, спочатку тільки у Львові, а зовсім скоро передачу підхопили й інші радіостанції, зокрема, Варшава, після чого слухати її можна було на теренах усієї Польщі. Загалом в ефір вийшло всього 8 програм, здається, що це було не так багато. Але ж за типом вони були принципово новими, та й те, що тривали ці передачі 7 годин, вимагало від працівників значних зусиль, зокрема й організаторських. З неї трохи згодом і виникла програма, відома, як "Весела львівська хвиля", а Польщу охопила хвиля Львівського гумору. Слухала цю програму половина містян країни, близько 5-6 мільйонів осіб. В цей час, недільного вечора о 21 годині, життя в країні ніби завмирало, і навіть порожніли вулиці, всі налаштовували радіоприймачі на Польське радіо Львів. У пам'яті багатьох поколінь поляків залишилися два львівські батяри Щепко і Тонько. Ще одним характерним персонажем "Хвилі" був втілений Вільґельмем Корабльовським пан Радека, – колишній доглядач канцелярії магістрату, який уособлював людину з австрійським імперсько-королівським менталітетом, яких тоді ще можна було зустріти на вулицях Львова. Існував у такому мультикультурному місті і єврейський гумор, представлений "Діалогами Панів Априкосенкранца та Унтенбаума” ("Rozmówki Panów Aprikosenkranca i Untenbauma") – майстерно зіграні Мечиславом Мондером та Адольфом Фляйшеном. Але не завжди всі тексти Будзиньського були однаково хорошими, на що йому вказували і його колеги із колективу. Та і Варшаві щоразу менше подобалися політичні жарти і критика влади», – зауважив колекціонер старовинної радіоапаратури, а також тематичної літератури Генрик Березовський.
16 липня 1933 року програма була скорочена до півгодини, але виходила щонеділі. До 1939 року Львів став найбільш радіофікованим містом у Польщі, маючи 45 000 радіослухачів. Однак свої корективи у долю станції внесла Друга світова війна. 16 вересня ведуча Целіна Нахлік зі слізьми у голосі повідомила про припинення мовлення у Львові. Того ж дня у першій хвилі евакуації учасники постійного колективу «Весела львівська хвиля» на чолі з Віктором Будзинським виїхали із міста.
Запрошуємо слухати аудіофайл
Христина Срібняк, Krzysztof Sagan