Під час минулої нашої зустрічі ми дізнавалися про спроби налагодження радіомовлення у Вільнюсі за активної участі головного редактора тематичних часописів Radjo Amator і Radjofon Polski Станіслава Одинця. Сьогодні ми разом із моїм колегою Кшиштофом Саґаном, звукорежисером та дослідником історії радіофонії, пропонуємо дізнатися про відкриття регіональної радіостанції Польського радіо у цьому місті, яке нині є столицею Литви, а раніше було частиною Польщі.
Отож, про появу у місті нової радіостанції, повну відповідальність за будівництво якої взяло на себе Польське радіо, вільнюська преса повідомляла восени 1927 року. Як пізніше, у 1936 році писав Kurjer Wileński, спочатку радіостанція мала розташовуватися в будинку братів Яблковських, які увійшли в історію як засновники торговельної компанії, відомої групою універмагів високого класу в довоєнній Польщі. Серед них, до слова, і перший у країні варшавський універмаг. Утім, зрештою, перевагу надали двоповерховій білій із зеленим дахом будівлі на вулиці Вітольдовій, 21, збудованій на початку ХХ століття.
Для облаштування антени в садибі були споруджені дві 42-метрові вежі, одна з них була дерев'яна, а інша — металева. У жовтні розпочався монтаж апаратури і саме в цей час до Вільнюса з візитом прибув перший директор компанії Зиґмунт Хамєц, який провів засідання щодо перебігу підготовки до початку радіомовлення. На зустрічі, що тривала три години, серед іншого, домовилися про склад Опікунської ради, яка наглядатиме за станцією.
Технічним та адміністративним директором станції Польського радіо у Вільнюсі був призначений Роман Пікель, а першим програмним директором обрано відомого поета Вітольда Гулєвича. На щастя, маємо у власних архівах збережений запис його голосу.
Водночас із технічним облаштуванням майбутньої радіостанції Польського радіо у Вільнюсі здійснювалася і підготовка програм. Приміром, у листопаді 1927 року газети Słowo та Kurjer Wileński повідомили, що дирекція створила власний оркестр, який почав проведення щоденних репетиції у студії ще за кілька тижнів до початку регулярних радіотрансляцій. До складу музичного колективу входили перша та друга скрипки, віолончель, контрабас, флейта, гобой, англійської ріжок та кларнет. Також у студії знаходилося фортепіано, а в штатному переліку була позиція піаніста. Поза тим радіостанція запрошувала до участі в ефірах й інші музичні колективи, а також усіх відомих співаків та музикантів Вільнюсу. Концерти, які транслювалися, розподілялися на дві категорії — більш поважні вечірні та популярні, які звучали у другій половині дня.
А нині у кількох реченнях спробуємо відтворити образ, як же виглядала перша студія Польського радіо у Вільнюсі, зі згадок репортера газети Kurjer Wileński, який відвідав садибу на Вітольдовій. Знаходилася вона на першому поверсі будівлі. Приміщення було досить скромним, але облаштовано зі смаком. Як зазначав журналіст, при вході до студії ноги тонули у м’якому килимі кольору fraises, що можна нині прирівняти до полуничного. Не бракувало у студії, звичайно, і мікрофону. Спочатку це був так званий вугільний — один з перших типів мікрофонів, який містив вугільний порошок. З часом радіостанція замінила його на конденсаторні мікрофони.
«В студії також був передбачений куточок для ведучого. Перед цим місцем розміщувалася низка лампочок і різних приладів, які сигналізували про те, коли мікрофон вмикається. Деякі із них слугували для комунікації з приміщеннями, які знаходилися біля студії, зокрема, апаратною, в якій стояли три досить великі шафи з апаратурою. Завданням першої було посилення сигналу з мікрофону. Друга передавала ці посилені сигнали до власне передавача, який розміщувався у третій шафі. Відкриття вільнюської радіостанції Польського радіо мало відбутися 8 грудня 1927 року. І до цієї дати у місцевих газетах навіть вийшли спеціальні додатки, які описували радіостанцію та завдання, які перед нею стояли. Але попри гучні заяви, до офіційного відкриття так і не дійшло. Програми, що транслювалися, мали характер пробних, хоч і транслювалися щоденно. Як пізніше було встановлено з новини однієї з місцевих газет, спричинено це було тим, що в той самий час відкривалася ще одна радіостанція Польського радіо в Катовицях. І цю подію було приурочено до професійного свята Гірника — Барбурки, або іменин Барбари, які припадають на початок грудня. Тож Вільнюс власну урочистість мав перенести на середину січня 1928 року. Втім, ще до офіційного відкриття в ефірі вже діяла спеціальна програма, в якій безпосередньо керівник Вітольд Хулєвич проводив ніби публічні листування зі слухачами, які були передплатниками радіо. А про те, що ж писали слухачі у своїх листах, повідомляла газета Słowo. Наприклад, пан Лєшек К. вимагав висвітлення в радіоефірах новин про філателістику, а одна зі слухачок написала перелік пісень, які хотіла би почути по радіо. Не бракувало, звичайно, і питань щодо того, що можна буде почути в ефірі у новому, 1928 році.
Офіційне відкриття радіостанції Польського радіо у Вільнюсі відбулося 15 січня 1928 року, о 17-й годині. Слово під час цієї урочистості мали, серед іншого, Зиґмунт Хамєц, воєвода Віленський Владислав Рачкєвич та представники духовенства. Оркестр заграв державний гімн, а чоловічий хор заспівав низку пісень. Ввечері того дня в загальнопольський програмі радіо в ефір вийшла літературна програма — зачитано "Кримські сонети" Адама Міцкєвича у виконанні Юліуша Остерви, а також твори "Душечка вільна" та "Вільнюське мистецьке життя", а потім відбувся вечірній концерт "Вільнюська зима у пісні".
Серед широкого спектру тем, які загалом можна було почути у перший рік існування радіо, були новини сільськогосподарської галузі, метеорологічні оголошення, а також висвітлювалися сфери політичного, економічного, культурного та муніципального життя Вільнюсу. Утім, з часом повідомлень про деякі окремі галузі ставало все менше, оскільки орієнтувалися на запити передплатників. Натомість на перший план вийшла літературна тематика. І загалом упродовж 1928 року у Вільнюсі було проведено понад 150 літературних ефірів. Частина з них були колективними, до решти відносимо читанням творів польських та зарубіжних письменників», — розповів Кшиштоф Саґан.
Додам також, що на Польському радіо у Вільнюсі були започатковані цикли «Середи Міцкєвича», які відбувалися щомісяця, у першу середу, і транслювалися на всю Польщу. У радіопрограмах також взяли участь молоді поети: Константи Ільдефонс Ґалчиньський, Теодор Буйніцький, Чеслав Мілош, Юзеф Машліньський, Єжи Заґурський. Загалом же в перший рік радіомовник у Вільнюсі отримав другу окрему студію для радіоведучих, тож між оголошенням, приміром, концертного номеру та самим його виконанням вже не було перерви. Наостанок додам, що Вільнюська радіостанція стала четвертим регіональним мовником Польського радіо після Кракова, Познані та Катовиць.
Запрошуємо слухати аудіофайл
Христина Срібняк, Krzysztof Sagan