Радіо єднає цілий світ. У житті мільйонів людей воно виконує не лише інформаційну чи розважальну функцію, а й є приятелем і другом, стає платформою для спілкування і пошуку друзів за інтересом. Згадаємо, напевно, найкрасномовніший приклад із історії Польського радіо — рух катовицардів, який з'явився внаслідок відкриття на новоствореній станції Польського радіо у Катовицях в 1929 році програми Стефана Тимєнєцького «Французька поштова скринька». Передача, яка виходила з гаслом: «Далеко від очей, близько до серця» мала своїх слухачів у найвіддаленіших частинах світу. А листи до радіо надходили, серед іншого, з Алжиру, з Туреччини, з Нової Зеландії, Австралії, Японії та США. Тимєнєцький або ж Папа Стефан, як його пестливо називали слухачі, сполучав їх також за інтересами, тож зовсім швидко це перетворилося на справжню радіородину, рух катовицардів. Не знаю, чи доречно було би це порівнювати із сучасними фан-клубами, однак катовицарди проводили навіть власні з'їзди.
Втім, це було у ХХ столітті, а як щодо сьогодення? Поштові листи зараз пишуть неймовірно рідко. Однак, глобалізація, розвиток технологій, швидкісний інтернет, соціальні мережі та інші платформи зробили можливість комунікації ще простішою. Людей із різних кінців однієї країни або навіть світу відділяє всього кілька кліків. Нині у Польщі зацікавленість діяльністю радіо та його історією надзвичайно велика. Однією із масштабних приватних платформ для комунікації є сайт Кшиштофа Саґана RadioPolska. А на ньому діє форум, де читачі з однаковими інтересами можуть обмінюватися досвідом.
«Наприклад, якщо хтось цікавиться прийомом сигналів з далеких радіостанцій з-за кордону, або просто тих, що знаходяться за багато кілометрів, то він може поділитися такою інформацією у форумі на моєму сайті. Одну з тем, приміром, присвячено прийому сигналів першого каналу Польського радіо за кордоном. І йдеться не про УКХ (ультракороткі хвилі), скажімо, і ті найближчі прикордонні країни, а про довгі хвилі. На форумі зазвичай пишуть польською мовою, але інколи трапляються записи та повідомлення англійською. Нерідко буває, що дехто звертається до мене безпосередньо з якимись питаннями. Щиро кажучи, за десяток років, які я веду цей сайт, сформувалася група, можна сказати, вже цілком реальних друзів. Ми познайомилися в Інтернеті, у нас були однакові інтереси, а тепер ходимо одне до одного в гості в реальному житті. І, якщо ділитися приватними історіями, то я став хрещеним батьком дочки одного з читачів мого сайту. Пишуть мені переважно з Польщі, але колись я мав листування з любителем радіо з Німеччини. А ще хочу згадати про декотрий, я би сказав, географічний курйоз, бо на форум надходили повідомлення з Фінляндії, яка знаходиться досить далеко від Польщі. Це тому, що бувають деякі періоди, коли активуються шари S в іоносфері, не буду заглиблюватися у ці суто фізичні аспекти, лиш згадаю про те, які наслідки це має для людей, які приймають радіосигнали. Отож, у такі періоди на шкалі радіоприймача на УКХ починає ловити потужні станції з інших країн. Колись, ще не знаючи цих особливостей, я і сам мав подібний досвід. Я приїздив до моїх дідуся з бабусею на Люблінщину і теж цікавився відбором радіосигналів. І в якісь періоди мені вдавалося спіймати не тільки місцеві, чи регіональні станції, а й навіть з Великої Британії, з Італії, чи з Туреччини, наприклад. Так само і польські станції приймаються у Фінляндії. І стається так, що прихильники радіо з різних міст і країн натрапляють на якусь хвилю і занотовують до своїх щоденників, що це була за станція, якої якості був сигнал. Нерідко стається так, якщо вони, наприклад, не змогли розпізнати радіостанцію, передачу, або ведучого, то надсилають мені уривок записаного звукового файлу, і я намагаюся допомогти. Оскільки на щодень слухаю ефіри Польського радіо, знаю ведучих і їхні голоси. І це дійсно утворює таку всесвітню радіородину, яку об'єднує зацікавлена радіо, приймання сигналів, що транслюються з віддалених місць», — розповів Кшиштоф Саґан.
Прийом радіосигналів з-за кордону є давнім хобі, зокрема, пана Ондрея Форґача зі Словаччини. Він народився в мальовничому місті Попрад, що неподалік словацьких Татр, а коли Ондрею було 12, родина переїхала до прикордонного містечка Гуменне, поблизу кордону з Польщею та Україною, аби піклуватися про літню бабусю. Цікаво і незвично, що за допомогою радіопередач і телепрограм з-за кордону пан Ондрей вивчає мови. Серед мов, які у нього є в активі — польська, українська, чеська та угорська.
«Першою мовою була чеська, оскільки незалежною Словацька республіка стала в 1993-му, а я народився в 1992-му. Коли мені було 5-6 років, то ще не було доступного словацького дубляжу в іноземних фільмах, казках, газетах, — тільки чеською. Вона дуже близька до словацької, але має свої особливості. Далі була польська. Мені було близько 8 чи 9 років і я просто слухав передачі, приймав сигнали з радіопередавачів неподалік Нового Санчу та Щавниці. Там хороше покриття і я слухав Польське радіо, а також приватні радіостанції. У 90-ті роки був справжній бум приватного радіо. Я любив слухати Złote Przeboje та найрізноманітніші хіт-паради. Я дуже люблю такі групи, як Lady Pank, Perfect, музику трохи старшу, яка сьогодні вже є ретро. Також серед улюблених можу назвати Марилю Родович, Едиту Ґурняк, Паулу, Беату Козідрак та гурт Bajm, Аніту Ліпницьку чи Касю Носовську. В їхніх піснях дуже гарні тексти, змістовні, ностальгічні, сентиментальні. Мені дуже подобається, наприклад, Кшиштоф Цуґовський і гурт Budka suflera. Серед молодих — Евеліна Лісовська, Давід Подсядло, які були учасниками нових талант-шоу на телебаченні. Серед передач Польського радіо найбільше пам’ятаю байки і передачі для дітей. По третьому каналу передавали програму "Третій бік місяця", а також музичні плейлисти. Тож я вчив мови не з підручників, у мене не було мовної школи. Мене не примушували цього робити, як, наприклад, з англійської чи з німецької. Я вчився цьому у вільний час, слухав пісні, слухав передачі, і так вивчив польську мову, що зараз можу без проблем спілкуватися з поляками», — зізнався Ондрей Форґач.
Кшиштоф Саґан та Ондрей Форґач, Польське радіо, Варшава, червень 2023
Як вже згадували, опанував із радіо та телеефірів пан Ондрей і українську.
«Радіо — це не тільки те, що можна слухати. Завдяки радіо я пізнав 50-60 друзів з цілого світу з подібним хобі, як і у мене. Так само, як сайт RadioPolska, в Україні є портал Ефірного телебачення та радіомовлення. Завдяки йому я познайомився декотрими людьми з подібними захопленнями, наприклад, звукорежисером з Ужгорода з колишнього Раді "Тиса". Я слухав “Тису” і “Промінь”. Так само познакомився з другом зі Львова, він працює не на радіо, а у компанії-провайдера інтернету. Пишемо одне одному, зідзвонюємося, зустрічаємося навіть в умовах війни (повномасштабної — реда.). Якщо вони не можуть з України приїхати, то я приїжаю до них і спілкуємося десь у безпечній зоні на Заході України. Місяць тому я був в Ужгороді. Радіо і телебачення для мене — це ціле життя, де завжди щось цікавого можна зловити, навчитися, дізнатися про якісь цікаві речі», — поділився Ондрей Форґач.
Отож, як переконуємося щоразу, радіо справді для багатьох людей є цілим життям і всесвітом. Заохочуємо залишати ваші відгуки про наші програми на електронну адресу ua@polskieradio.pl.
Пропонуємо прослухати звуковий аудіофайл.
Христина Срібняк, Krzysztof Sagan