Польське радіо Краків було першою серед регіональних радіостанцій мовника. Його відкриття відбулося менше ніж через рік після початку роботи акційної спілки Польське радіо у Варшаві. «Halo, halo, tu Польське Radio Kraków», — цими словами 15 лютого 1927 року дикторка Лєна Мейєрхольдова розпочала трансляцію Польського Радіо Краків. Першу передачу, яка транслювалася через чотири гучномовці, встановлених на Баштовій, 9, слухали натовпи краків'ян, а її сигнал досягав околиць: міст Новий Тарґ, Рабка, Пшеворськ і навіть до самої Варшави. Краків був також місцем експериментів з новими формами радіо. З 1 серпня 1927 Краківське радіо щодня, за винятком періоду Другої світової війни, опівдні транслювало хейнал з вежі Маріацького костелу. Могли почути, серед іншого, гомін дзвону Зиґмунта з Вавеля.
Першою дикторкою і першою леді Польського радіо Краків була Лєна Мейєрхольдова. Протягом кількох десятиліть вона зачаровувала слухачів не лише своїм прекрасним голосом, а й невимушеністю та елегантністю своїх програми. Повернімося на багато років назад за допомогою архівних записів Польського радіо. Ось, як у пізніших роках вона згадувала початок своєї кар'єри на радіо.
«Мушу сказати, що це був зворушливий досвід. Окрім того, це була новаторська робота, яка залишалася такою протягом тривалого періоду часу. Той перший виступ перед мікрофоном був сповнений емоціями. До цього я ніколи не чула радіо, ніколи. Адже тоді дуже мало людей мали детекторні радіоприймачі з кришталем, в який треба було правильним чином встромити голку. І коли мені сказали, що я маю говорити по радіо, я була і налякана, і зворушена. Пізніше я намагалася запитати режисера, як це виглядатиме, що я маю сказати. А він промовив: "Нічого такого, пані, ви прийдете ввечері і ми вас оголосимо". Але я хотіла знати, що я мушу говорити. Він відповів, що треба сказати: "Привіт, привіт, це Польське радіо Краків" і щось іще. Що воно таке, "щось ще", я так і не дізналася. Тож "Привіт, привіт, це Польське радіо Краків" було єдине, що мені вдалося з'ясувати і ці слова були чарівними для мене. Я пішла додому, тому що мій син тоді був ще зовсім крихітний, і перебував з нянею. Щоб заохотити їх, я пообіцяла шоколад, і посадила слухати, як я тренуюся. Я пробувала говорити різними інтонаціями: "Привіт, привіт, це Польське радіо Краків", але мені все не подобалося. На щастя, я ніколи раніше не чула, як промовляють інші диктори, тож сказала дуже просто: "Привіт, привіт, це Польське радіо Краків". Також, як я вже казала, це була новаторська робота, тому що з'являлися все нові й нові типи програм. Серед іншого, я пам'ятаю, що з драматичною артисткою Галиною Старською ми запровадили дитячі програми. Пізніше був "Жіночий куточок". Тоді, скажімо, косметика була не зовсім доступною для всіх охочих, як сьогодні. Я купувала жіночі журнали, а потім, коли в передачі з'являвся вільний час, тому що не все тоді було чітко визначено і розписано… Тож, коли я мала вільну хвилину в ефірі, замість якоїсь коротенької пісеньки, ми читали рецепти про те, що треба робити, щоб мати гарний колір обличчя. Можете собі уявити, як слухачі, які жили десь у провінції, і не мали можливості ходити до салонів краси, раділи цьому», — згадувала дикторка Лєна Мейєрхольдова.
Щоґла радіоантени та робітники перед будівлею на території форту
Члени Опікунської ради Польського радіо у Кракові. Зліва направо: Зиґмунт Хамєц, Броніслав Вінярж, Зиґмунт Новаковський, Кароль Роллє, Владислав Геллєр, граф Скарбек, Юліан Ґоствіцький, Мусій, д-р Лянґ, Людвік Шепаньський
Так само, як і у Варшаві, в перші роки появи цивільного радіомовлення у Кракові з технічних причин радіопередавальна станція і студія розмежовувалися. Станцію спорудили біля підніжжя кургану Костюшка в районі Звєжинець у Кракові. Натомість, студія, розмістилася трохи ближче до центру, на розі вулиць Баштової та Кроводерської. Нині у цьому будинку, що був зведений в 1884 році, знаходиться Державна середня музична школа ім. Владислава Зєленського. На момент діяльності Польського радіо Краків — це була звичайна житлова багатоповерхівка. Однак, хотілось би стримати уяву наших сьогоднішніх слухачів і нагадати, що говоримо ми про 1927 рік. На той час і п'ятиповерхові будинки вважалися досить високими. Отож, у квартирах на верхніх поверхах жили люди, а Польське радіо розмістилося на першому. В пресі того періоду можна знайти доволі суперечливу інформацію. За однією, радіо займало п'ять кімнат, в інших джерелах згадували навіть про одинадцять кімнат.
«Ця студія була досить своєрідною, бо мала видовжену форму. Тому було прийнято рішення про застосування своєрідної вигадки, — кімната перегороджувалася додатковою завісою. Тож коли, наприклад, перед мікрофоном був лише один диктор, її можна було закрити, зробивши простір меншим. Це забезпечувало більш відповідні акустичні умови, хоча серйозно про це важко говорити, коли все було завішено полотном, тканиною та різними матеріалами, які мали б поглинати звук. З іншого боку, коли в студії з'являвся більший гурт, завісу можна було відкривати і таким чином у ній вміщувалося більше людей. Прагнення домогтися максимального звукопоглинання було таким, що навіть поверхні фортепіано і фісгармонії були вкриті щільними плюшевими чохлами. Студія ж була з голови до ніг ретельно завішаною оксамитовими портьєрами та вовняними килимами. На фортепіано в студії стояв механічний грамофон і, коли диктор оголошував пісню, він мав підійти, повернути патефон, опустити голку, аби почав грати звук, який виходив з туби у мікрофон. У зв'язку з цим, в момент трансляції цієї пісні, диктор в студії не міг ні чхнути, ні кашлянути, бо все це було би чути у мікрофон», — зауважив Кшиштоф Саґан.
Апаратура для підсилення звуку, на столі в центрі, праворуч телеграф
Як згадував Станіслав Бронєвський, який працював на Польським радіо у Кракові з моменту його заснування спочатку як співорганізатор Краківської освітньої радіостанції (1925-1926), згодом як керівник відділу зв'язку зі слухачами, режисер радіоп'єс, програмний керівник і заступник директор, атмосфера в студії була задушливою і могильною, а приглушення звуку було настільки досконалим, що власний голос можна було почути як чужий, пропущений крізь вату. В 1936 році почався переїзд Польського радіо Краків до нового приміщення. Офіційне відкриття Нової студії на колишній вулиці Пендзіхув (нині — Врублєвського) відбулося 5 січня 1936 року.
«Будівля на вулиці Врублєвського також існує до сьогодні. У ній вже кілька років міститься Інститут книги. У будівлі організували три досить великі студії: музичну — площею 78 квадратні метри, літературну та камерну, яка використовувала одне й те саме приміщення. А також студію для дикторів. І в 1936 році вона була вже досить сучасно облаштована. Там була звукорежисерська, апаратна, редакційні кімнати, секретаріат та кабінет директора. Існувала навіть так звана четверта студія. Це був сад, в якому іноді проводили концерти, запрошували туди гостей. У мене є фотографія одного такого концерту. Окрім цього, наприклад, щоранку з саду транслювали спів птахів, своєрідний елемент пробудження для слухачів», — додав Кшиштоф Саґан.
Радіостанція Польського радіо у Кракові. Аудиторія в студії в саду
Польське радіо Краків прославилося трансляцією найважливіших історичних, наукових, культурних, релігійних та спортивних подій. У 1936 році відбулася трансляція першого із серії «Вавельських концертів» з нагоди Днів Кракова. З радіоприймачів лунала музика, зокрема, Кароля Шимановського в інтерпретації Симфонічного оркестру Польського радіо. Концерти транслювалися також в Австрії, Німеччині та Англії. Останні довоєнні передачі у Кракові пролунали 3 вересня 1939 року. Перша післявоєнна передача зі звільненого Кракова в ефір вийшла 25 січня 1945 року. У в ніч з 27 на 28 січня Польське радіо у Кракові відновило регулярне мовлення.
Пропонуємо послухати звуковий аудіофайл
Христина Срібняк, Krzysztof Sagan