«Привіт, привіт, це Польське радіо Вільнюс!». Вперше ці слова прозвучали у січні 1928 року. Хоча пробні трансляції четвертої регіональної радіостанції Польського радіо у Вільнюсі розпочалися ще в 1927 році. Урочистості офіційного відкриття розпочалися з трансляції меси зі Святої Базиліки у Вільнюсі, а після виконання «Мазурки» Домбровського перед мікрофоном виступив хор «Ехо», а також прозвучали «Кримські сонети» Адама Міцкєвича у виконанні Юліуша Остерви. На відміну від варшавської станції Польського радіо, сигнал якої був початком полонезу Фридерика Шопена, сигналом Вільнюської радіостанції стало кування зозулі. Технічним та адміністративним директором був призначений Роман Пікель, а програмним директором — Вітольд Гулєвич. Першим приміщенням мовника стала двоповерхова біла вілла з зеленим дахом на вулиці Вітольдовій, 21, зведена на початку ХХ століття.
«Оскільки від самого початку планувалося, що, принаймні на першому етапі, ця радіостанція не буде великою, вирішили, що студія і передавач знаходитимуться в одному місці. Спочатку навіть розглядалося питання про те, чи не розмістити її в центрі Вільнюса. Розглядали приміщення Будинку мод братів Яблковських на вулиці Міцкєвича, звідки відкривався чудовий краєвид, а на самому на даху було багато місця, аби встановити одну антенну вежу. Другу вирішили розташувати в саду Штраля на протилежному боці вулиці і між ними розтягнути антену. Втім, ці плани не були реалізовані і, зрештою, прийнято рішення облаштувати мальовничу віллу початку ХХ-го століття в районі Звєжинець з іншого боку річки Вілії. Будинок на Вітольдовій, як згадується в джерелах, був білим з зеленим дахом. Стоїть ця вілла і до сьогодні, хоча, коли я був там кілька років тому, вона була в досить прикрому стані. Можливо, за цей час хтось вирішив зробити якийсь ремонт. Роботи із облаштування вілли до потреб радіо розпочалися восени 1927 року. Спочатку в будинку діяла лише одна студія і це був час, коли все ще було завішано шторами і килимами для звукоізоляції. У випадку Вільнюської радіостанції обрали полуничний колір. Із технічних новинок — була встановлена система рухомих стін, аби можна було змінювати розміри цієї студії, а відповідно і її акустику. Одна студія виявилася досить скромним приміщенням, тому досить швидко, у 1928 році, нагорі збудували другу - дикторську. А ще через кілька років під потреби третьої студії було вирішено пристосувати ванну кімнату. Така була потреба, що навіть пожертвували ванною кімнатою, аби цю третю студію можна було десь встановити», — розповів Кшиштоф Саґан.
Радіостанція у Вільнюсі. Фрагмент студії, біля мікрофона Зофія Токарчикова
Навколо вілли на Вітольдовій, 21 був розбитий сад, з якого виростали 42-метрові антенні вежі. Якщо ж повертатися до облаштування студії, то мікрофон був пересувним і його можна було розмістити в будь-якому місці студії, без суттєвих акустичних змін. Про те, як відбувалася робота з технічного боку, — дізнаємося із архівного запису Польського радіо. «Приїхали ми до Вільнюса, я працював у технічному відділі, але це були ще ті часи, коли був страшенний примітив. Це був початок тридцятих років. Радіопередавальна станція була військова, американська, здається, демобілізована, — крихітна півкіловатна. Частина апаратури була встановлена у ванній кімнаті, а частина — в кімнаті, де одночасно містилися апаратна і черговий, який слідкував за потужністю сигналу. І це було дещо клопітно, тому що дуже часто від напруги лампи на передавачі розжарювалися і починали іскрити. Тоді доводилося бігти до ванної кімнати і за допомогою наждачного паперу, трохи притиснути їх, аби припинити іскріння. Тим часом, напруга зростала в апаратній, тож довелося негайно летіти до передавача, де, тим часом, в відбувалися якісь інші справи. Наприклад, хтось розмовляв по телефону, або нам доводилося перемикатися. Тож літали туди-сюди і пересідали на інший стілець. Перед сном ще треба було зробити оголошення, тобто поставити платівку "Jeszcze Polska nie zginęła" і побажати радіослухачам доброї ночі. Все це робив один і той самий черговий», — згадував черговий інженер Вільнюської радіостанції Альфред Даун.
Низка ламп передавача Польського радіо у Вільнюсі
В цій віллі радіо розміщувалося близько восьми років і в 1935 переїхало до центру, на вулицю Міцкєвича, 22. По-перше, приміщення на вулиці Вітольдовій ставало занадто тісним. А водночас виникла небезпека підтоплення з боку річки Вілії. У 1930 році були спроби будівництва нової студії і радіопередавача, який би уможливив б прийом програми в радіусі 150 кілометрів від Вільнюса. В березні 1931 року «Gazeta Lwowska» повідомляла: «Нова вільнюська радіостанція майже закінчена. Вона розрахована на 16 кіловат і має дві залізні вежі заввишки 76 метри. Велика будівля також на стадії завершення, зараз там монтується обладнання. Ймовірно, запуск станції відбудеться 2 квітня. Дизайнером будівлі був Антоні Диґат, а вежі були виготовлені на заводі Цєґєльських в Познані».
Радіопередавальна станція Польського радіо Вільнюс діяла в Липувці з 1931, але саме радіо і його студії туди не перенесли. І за 4 роки воно приїхало до великої будівлі на Міцкєвича, 22. В середині 1930-х в цьому будинку містився кінотеатр «Полонія». До цього там був театр, ресторан і торговий пасаж. У новому приміщенні радіо вже мало чотири студії.
«Площа великої студії становила 220 квадратних метрів, а її висота була сім з половиною метра. Це була найбільша концертна студія Польського радіо. Пізніше регіональна Катовицька радіостанція мала ще більшу, але на момент 1935 року Вільнюська була найбільшою. Сьогодні в цій будівлі, оскільки вона збереглася і існує донині, знову знаходиться вже литовський театр. Студії на Міцкєвича мали такі самі рухомі панелі, як і на Вітольдовій, зроблені вже з сучасного звукопоглинаючого матеріалу. Окрім великої концертної студії, була також дві дикторські та літературна, де виконували радіоп'єси. І один з інженерів Вільнюської радіостанції, навіть після відкриття великої студії сказав, що загалом вся вілла на Вітольдовій, в якому містилося радіо до 1935-го, помістилися б лише в одній концертній студії на Міцкєвича. Тож умови були вже досить пристойними і Вільнюська радіостанція проіснувала до до початку Другої світової війни», — Кшиштоф Саґан.
Співробітники радіостанції у Вільнюсі: Вітольд Гулєвич (перший праворуч) та інші
На жаль, Польське радіо Вільнюс припинило своє мовлення 16 вересня, коли німецькі літаки розбомбили передавальну станцію. На жаль, багато записів з того часу не збереглося, але все ж таки в архівах можна знайти справжні раритети. На диво, збереглося досить багато записів. Наприклад, відкриття музею Адама Міцкєвича в Новоґрудку. Крім того, не збереглися деякі літературні трансляції, але таким дуже цінним документом є запис Францішека Жвірки і Станіслава Віґури.
На початку 1937 року почали зводити нову станцію в селі Вершулішки на східному передмісті Вільнюса. Після її запуску заклад у Липувці мали ліквідувати. Однак мрія не здійснилася, хоч і в липні 1939-го дві 140-метрові антенні вежі були готові, 50-кіловатного передавача досі не було. 30 серпня потяг із радіотрансляційною апаратурою вирушив із Варшави, але так і не прибув через початок Другої світової. А згаданими вежами литовські журналісти користувалися аж до 2012 року.
Пропонуємо прослухати звуковий аудіофайл
Христина Срібняк, Krzysztof Sagan