Історія Польського радіо Львів хоч і була короткою, — всього дев’ять років, — але надзвичайно яскравою і насиченою подіями. Його мовлення розпочалося в січні 1930 року. Звісно, що літочислення радіостанції бере свій початок з більш раннього періоду, а саме — Східного Ярмарку, щорічної виставки польської та міжнародної промисловості, однієї з найбільших у Східній Європі, що відбувалася у Львові з 1921 по 1939 роки. У 1929 році Польське радіо орендувало на ньому будівлю, відому як Вежа Бачевського. Пригадати її історію і навіть переглянути архівні світлини можна на сторінці Польського радіо для України у 32-му випуску нашого радіоциклу. Павільйон Бачевського на Східному Ярмарку став першим приміщенням радіостанції. А неподалік було розташовано радіопередавальну станцію та антенні вежі, завдяки яким по всій Польщі пролунали знамениті слова: «Hallo, hallo, tu mówi Polskie Radio Lwów».
Коли ж тільки-но планували будувати радіостанцію, серед варіантів розглядався район Персенківки, неподалік електростанції. Але домовитися з містом щодо оренди обраної ділянки не вдалося, бо львівська влада вимагала, як згадувалося у спогадах тодішніх працівників, забажало астрономічну суму грошей за її надання. При тому, що інші муніципалітети вирішували питання про надання радіостанції землі безкоштовно, аби тільки в місті було радіо.
«Що стосується Львова, то, схоже, що саме радіо мало більшу потребу у запуску радіостанції в місті, аніж тодішня місцева влада, яка чомусь не оцінила цього винаходу. Зрештою, вдалося побудувати невеличку станцію, на яку спочатку покладали функції ретрансляцій. Мовник орендував кілька секцій у будівлі центрального павільйону, побудованого у 1922 році для другого Східного ярмарку. Сьогодні його вже не існує. В першому приміщенні Польського радіо Львів навіть не було, звичної для радіостанцій 30-х років минулого століття, окремої студії. Вона і бюро були єдиними приміщенням, і коли хтось говорив у мікрофон, — інші співробітники, або люди, які знаходилися в кабінеті, мусили або виходити, або мовчати, щоб не завадити ефіру. Я навмисне сказав "хтось", тому що в той перший період радіо у Львові навіть не було дикторів, а просто інженери, які там чергували, і оголошували, що зараз буде ретрансляція з Варшави. Але цей період був досить коротким, тому що через кілька місяців вже була організована справжня студія, навіть не одна, в будинку на вулиці Баторія, 6», — розповів Кшиштоф Саґан.
Сьогодні це вулиця Князя Романа. А будинок № 6 існує і досі і зараз там знаходиться комунальне підприємство «Радіо Львів». В 1930-ті вулицю Баторія у Львові можна було порівняти з довоєнною Свєнтокшиською у Варшаві — адже, як і ця вулиця, вона була переважно вулицею книгарень та антикварних крамниць. В будинок у стилі модерн на Баторія, 6 раніше Банк польських земель, а також кав'ярня Ziemiańska з мармуровим інтер'єром.
Модерністська будівля — була споруджена у 1912—1914 роках за проєктом Адольфа Піллера і Романа Фельпеля, як прибутковий будинок на замовлення двох купців. Вона має оригінальний портал, прикрашений левами, а балкон підтримують каріатиди та скульптури лицарів. Нагорі було організовано приміщення для радіо.
«Там було три студії, апаратна, кабінети дирекції, програмний відділ, а також працювали інспектори з контролю за програмами. Як згадував диктор Чеслав Гальський: "...з головної кімнати, в якій знаходилися адміністрація, каса та стелажі з книжками і платівками, вузький коридор праворуч вів до студій. Через перші двері ліворуч потрапляли до малої дикторської студії, де стояв стіл зі злегка похилою стільницею, схожою на пюпітр (кафедра). Праворуч від столу горіли маленькі лампочки, червоні та зелені, які сигналізували "увага" і "мікрофон працює, — отже можна читати". Біля стіни були піаніно і кілька стільців. Другі двері з коридору вели до іншої, більшої студії. В ній стояв письмовий стіл з широким виїмкою, так, аби можна було зручно сидіти у кріслі з поручнями. Праворуч просто перед обличчям диктора був мікрофон, а поруч у стільниці — кілька опуклих кнопок. Ще через один коридор був вхід до великої студії, в якій стояв рояль і мікрофон для них в обрамленні довгих штор? і маси стільців. За подвійним склом звукопідсилювальної кімнати працювали техніки та механіки. Так само описував його через роки львівський промовець Чеслав Гальський», — доповнив Кшиштоф Саґан.
Зі студій на тодішній Баторія з 1930 до 1937 року виходила найлегендарніша радіопередача «Весела Львівська хвиля». Про неї з нагоди 90-річчя ми згадували у 4-му випуску нашого циклу і говоритимемо у подальших випусках. Передачу слухала вся польща, а в цей час завмирали міста. Автором і сценаристом «Веселої Львівської хвилі» був Віктор Будзінський. Також він писав і пісні. Серед інших, в команді, яка створювала цю програму, був і поет, прозаїк, радіоведучий і композитор Чеслав Гальський, який залишив чимало мемуарів про ті часи.
«Львівське радіо було дуже динамічним, тому що люди, які приходили працювати, були динамічними. Так сталося дивовижним чином, що Юліуш Петри (директор — ред.) зміг залучити і організував навколо себе жменьку людей, які були "одержимі мікрофоном" і дуже здібними. Якщо взяти "Веселу львівську хвилю", то це і Будзінський як автор, Щепко і Тонько, яких боготворила вся Польща. До війни варшавська статистика показувала, що щонеділі "Веселу хвилю" слухало близько шести мільйонів людей. Також були Влада Маєвська, чудова імітаторка, була Любов Шорт, вона дуже гарно співала, хороші музиканти: Шидз, Альтенберґ, Ґабель, Серединський, я сам. Варшава нарешті зрозуміла і сказала про це офіційно, навіть місцева преса на цьому наголошувала, що львів'яни "знають, як відкрити душу мікрофона". Тобто вони зрозуміли, що таке насправді радіо. Це як "heart of the matter" в англійській мові. Це означає суть справи, що таке мікрофон і що можна дати за допомогою мікрофону», — архівні спогади Чеслава Гальського.
Сигнал Польського радіо Львів в архівних записах згадував його працівник, співак, режисер і актор Єжи Міхотек, який народився у Ченстохові, а помер у Варшаві, і фактично все життя був пов'язаний зі Львовом.
«Перш за все, це починалося з пояснення, яке мені дав Яньо Ернст, а йому Серединський. Він сказав йому, що сигнал Польського радіо у Львові. Польського радіо у Львові - па-ра-рі-ра-ра-ра-ра. Що означає: "Завжди вірне місто Львів". І це було для мене осяянням. Перший мій контакт з радіо був дуже смішним. Мій батько приніс додому "Детектор", який слухали через навушники. Мені тоді було пару років, менше десяти, і я вперше почув голос, звідкись. Я і сьогодні пам'ятаю, як я божеволів, коли виступав Кєпура. Я був зачарований. І, коли моя сестричка вихоплювала в мене один навушник, я щипав її, щоб вона мені його повернула, бо не хотів відриватися від прослуховування. І радіо було виховуючим від "А" до "Я". Сьогоднішня молодь геть не розуміє, чим було радіо тоді. На першому місці були Бог і батьки. На другому — школа. Радіо було після школи було на третьому місці. Затамувавши подих, я слухав передачі для молоді Галини Гурської, програми, які проводили для хворих у госпіталі. Моє серце обливалося медом, коли я чув, як її ведучий священик промовляв до пацієнтів, як він їх втішав, не не показуючи якогось смутку. Він був дуже людяний. Я пам'ятаю програму Тонька і Щепка, яка йшла по всій Польщі», — Єжи Міхотек із архіву Польського радіо.
В матеріалі також пролунали короткі фрагменти з інтермедії «Кар'єра пана Фраєра» з архіву Польського радіо.
Пропонуємо прослухати звуковий аудіофайл
Христина Срібняк, Krzysztof Sagan