«21 жовтня 1945 нова будівля Польського радіо в Лодзі сповнилася галасом запрошених гостей. Інженери, роздивляючись різноманітні прилади, крутили коліщатка, пересували важелі… І ось серце радіо — передавальні трубки — починають працювати. Кілька дотиків руки — і антена посилає свої хвилі в космічні простори». Так про відкриття відбудованого приміщення Польського Радіо у Лодзі згадує повоєнна кінохроніка Польщі. Те, що в післявоєнний період так злагоджено запрацювало на лодзинському радіо, після відходу німців стало грудою уламків, скручених дротів і попелу, адже перед тим, як залиши місто, окупанти замінували будівлю. У ніч з 18 на 19 січня 45-го радіостанцію, а також обладнання для її трансляції було підірвано. На жаль, з довоєнного часу збереглося небагато. Чи не єдиний запис, який нині маємо, — це запис патріотичного мітингу, що відбувся наприкінці серпня 1939 року на площі Свободи. На ньому був присутній Іґнацій Мосціцький, президент Республіки Польща. Все інше було фактично знищено солдатами Вермахту, які окупували місто і головну садибу Лодзького радіо, яку використовували для військових цілей. Те саме стосується і архівів з документами радіо. Тому сьогодні важко знайти інформацію про довоєнних творців радіо і радіожурналістів.
Перше приміщення Польського Радіо у Лодзі, що було сьомою регіональною радіостанцією, розташовувалось на перехресті вулиць Інжинерської та Волової. Тоді це ще було околицею міста. Перші згадки про необхідність побудови ретрансляційної станції в Лодзі з'явилися в середині 1930 року. У Вільнюсі та Львові такі вже були. Лодзь не була академічним центром, хоч це було і друге за величиною місто в Польщі з населенням у 600 тисяч, воно знаходилася надто близько до Варшави, тож центральним керівництвом Польського радіо було вирішено, що потреби в окремій редакції немає, а мешканці міста слухатимуть варшавські передачі. Вперше це сталося 1 травня 1931 року. Спочатку програми транслювалися з орендованої трикімнатної квартири неподалік передавача — на розі вулиць Волової та Інжинерської, а потім з професійної студії, розташованої на Радванській, 70.
«Спочатку в Лодзі радіостанція була ретрансляційною, як і перший час у Львові. Вона також мала лише одну крихітну студію. Це було у 1930-1936 роках на вулиці Інжинерській у будівлі, яку було побудовано спеціально для радіо. У 1936-му році студія, а точніше, можна сказати, редакція переїхала на вулицю Радванську, де вже було організовано дві студії, але все ще невеликі, камерні. І лише у 1939 році відкрився другий, спеціально призначений для радіо в Польщі будинок на вулиці Нарутовича, 130. Там уже було 5 студій, найбільша — музична — мала площу 160 квадратних метрів. Там і сьогодні знаходиться Польське радіо Лодзь, хоч будинок і був зруйнований під час війни, а після — відбудований», — розповів Кшиштоф Саґан.
Трансляційна апаратура з потужними електронними трубками
В перший же рік, хоч і дещо нелегально, без дозволу варшавського головного бюро Польське радіо Лодзь транслювало і власну програму надзвичайно популярних вітальних концертів. Містяни засипали радіостанцію сотнями, а потім і тисячами листівок з побажаннями для своїх близьких. У співпраці з Торгово-промисловою палатою було започатковано службу економічних новин. Особливістю Лодзького радіо стала участь робітників у створенні програм. В ефірі з'являлися виступи заводських оркестрів та хорів, трансляції танцювальних вечорів. Місце знайшлося і для професійних оркестрів. У концертному залі філармонії на вул. Дзєльній (сьогодні вул. Нарутовича) встановили мікрофони, які з'єднали кабелем із будинком радіо. Уже в червні 1930 року радіостанція транслювала великий воєводський конкурс хорів на півтори тисячі учасників. На головні національні свята з костелу Божої Матері Переможниці транслювалися богослужіння на всю країну. Ще однією вдалою програмною ідеєю була організація у жовтні мотопробігу, за перебігом якого могли б стежити радіослухачі. У квітні 1932 року з ініціативи редактора Пьотровського була створена «Лодзька радіородина», яка надавала допомогу нужденним, опікувалася сліпими дітьми і заснувала власну школу.
На початку 30-х років минулого століття Лодзь була доволі бідним містом, і мало хто з його мешканців міг дозволити собі радіоприймач чи абонентську плату. На початку 1930-го в місті було приблизно 6 тисяч зареєстрованих радіоабонентів. Решта слухали радіо, як би ми сьогодні сказали, у піратський спосіб. Самі майстрували найпростіші детекторні приймачі, що вмішалися у кишеню. Після року діяльності Лодзинська радіостанція вже мала близько 20 000 зареєстрованих слухачів. Сьогоднішнє Польське Радіо Лодзь розташоване на тому ж місці. вул. Нарутовича, 130.
Восьмою регіональною для Польського радіо стала Поморська радіостанція в Торуні. Її відкриття відбулося 15 січня 1935 року і на той момент вона була однією з найбільших у країні. Створення радіостанції в Торуні було дуже необхідним в контексті політичної ситуації між Польщею та Німеччиною у питанні земель Привісланського Помор’я. Вона мала стати противагою потужній і пропагандистській німецькій радіостанції в Heilsberg (це німецька назва польського міста Лідзбарк-Вармінський). Спеціальна серія передач охоплювала, зокрема, теми поморської літератури і культурно-мистецького життя Торуні та Помор'я, кашубського, мазурського та вармінського фольклору.
Першою адресою Поморської радіостанції була вулиця Подґурська, 12. У тогочасному виданні Radio-Informator читаємо: Торунська радіостанція розташована в мальовничому місці. Її сталева 120 метрова антенна вежа у формі гігантського шпиля височіє над усім лівим берегом Вісли. Гарна, двоповерхова, сучасна будівля радіостанції стоїть на висоті близько 12 метрів і оточена естетично привабливими газонами, парком і терасою. Знизу все це огороджено гарним і міцним сітчастим парканом. Аванґардна споруда торуньської радіостанції була спроектована варшавським архітектором Антонієм Диґатом, який був автором подібних проектів у Львові та Рашині. Вона вирізнялася кубічною асиметрією, плоским дахом, гладкими фасадами без деталей, тобто всіма рисами, що визначали сучасну модерністську архітектуру того часу.
«Спочатку це також мала бути станція ретрансляційня, як у випадку Лодзі. Так само, як і у Вільнюсі, було вирішено, що студія і радіопередавальна станція знаходитимуться в одному місці. У випадку Торуня це тривало 4 роки, з 1935 по 1939 рік. Станція розташовувалася на вулиці Подґурській, 12, на протилежному боці Вісли від центру Торуня. Вона вирізнялася на тлі міського пейзажу характерною вежою, яка розширювалася з низу до середини, а потім знову звужувалася. Тут була всього одна студія, тож в другій половині тридцятих років більша частина програми для Торуня створювалася в організованих студіях в Бидгощі, або у Ґдині, а програма з самого Торуня заповнювала ефір незначною мірою», — доповнив Кшиштоф Саґан.
Загалом же в технічних аспектах ця перша студія у Торуні мало чим відрізнялася від тих, якими перших час послуговувалися регіональні станції Польського радіо. В 1939 році радіо переселилося в інше приміщення в центрі Торуня, на площу Святої Катерини, 4, у будівлю, зламі століть, де раніше містилася клініка жіночих та хірургічних хвороб.
«Я знайшов таку цікавинку в інтернеті, що в цьому будинку народився відомий польський мандрівник Тоні Галік, який багато подорожував світом і пізніше розповідав про це по телебаченню. Жодної довоєнної фотографії цього будинку, на жаль не збереглося, лише дуже детальні описи, надруковані в тогочасній пресі. Отже, можна прочитати, що радіо займало всю будівлю блакитного кольору: перший і другий поверхи. Загалом було три студії: музична, дикторська та літературна для радіоп’єс. Тут використовували найсучасніші на той час матеріали для створення відповідної акустики, а також рухомі стіни», — відзначив Кшиштоф Саґан.
На невеликій радіостанції працювало близько 30 штатних співробітників. Директором радіостанції був Станіслав Новаковський, якого у травні 1938 року перевели до Лодзі, а потім його місце зайняв Богдан Павлович, відряджений з Лодзі. Остання довоєнна передача вийшла в ефір 3 вересня 1939 року. Під час війни Торуньська радіостанція служила німцям. У 1945-му, відступаючи, німці підірвали радіостанцію в Торуні. Будівля станції була знищена разом з передавачем та антенною вежою.
Пропонуємо прослухати звуковий аудіофайл
Христина Срібняк, Krzysztof Sagan