У римо-католиків триває чотиритижневий час Різдвяного посту, що називається Адвент. Він на два тижні коротший від Різдвяного посту християн східного обряду, супроводжується різними цікавими обрядами, традиціями, поєднанням народних вірувань з релігійними практиками. Про те, як колись у польських селах виглядав Адвент, розповідає етнологиня, фольклористка доктор Аґнєшка Косьцюк-Ярош з Інституту наук про культуру Університету Марії Кюрі-Склодовської у Любліні.
Адвент – це кількатижневий час очікування і підготовки до різдвяних свят. Колись Різдво у Польщі ще називали "годи". Відповідно, думаю, про це варто сказати, що у народній традиції час перед Різдвом називали також «передгоддям». Адвент закінчувався із заходом сонця у день Віґілії – на Святвечір. Це час зміни, оскільки він закриває попередній і відкриває новий обрядовий рік. На Підляшші, а також у деяких селах Люблінщини, про початок Адвенту сповіщала гра на лігавах. Це довгі дерев’яні труби. Цю практику називали «адвентова гра» або «огравання», тобто сповіщання Адвенту. Для того, аби інструмент голосніше звучав, той, хто на ньому грав, іноді ставав біля криниці, аби відгомін був ширший.
Фільм про лігавки із циклу "Інструменти з душею", розповідають - Пьотр Дорош і Станіслав Ялоха
І цей сигнал лігави сповіщав про те, що від того часу мають притихнути музичні інструменти, на яких грали під час забав. Настав час завершити гучні весілля, забави, танці, що відбувалися у селах восени після зібрання врожаю. Ці забави тривали аж до Андріївських вечорниць, тобто до останніх днів листопада.
Що найбільше характеризувало час Адвенту колись у польських селах?
У народній традиції час Адвенту був також часом різних релігійних практик, серед яких були і молитви за померлих. А довгі зимові вечори колись у селах були нагодою до частих сусідських зустрічей. На такі зустрічі, зазвичай, приходили господині зі своїми доньками. Під час цих зустрічей спільно виконувалась різна домашня робота. Жінки скубали пір’я, пряли, перебирали горох, квасолю… Під час цієї роботи люди розповідали якісь цікаві емоційні історії, наприклад, про духів, чари, топельців, про приховані скарби. Також люди загадували загадки. Під час таких зустрічей люди просто обмінювалися новинами з села. Але однією з улюблених розмов було сватання молодих, єднання молодих людей. Тому, особливо на сході Польщі, час Адвенту називали «свадзєбним» часом. У такі вечори під вікна хат, де перебували жінки зі своїми молодими доньками, прибігали парубки, жартома лякали їх, наприклад, стукаючи у вікно, показуючи при цьому чорне від сажі обличчя, або ж переодягались у якийсь дивний одяг, показуючи при цьому якусь незвичайну постать. Не раз вони вбігали з криком до хати і там також жартували. Могли перевертати сито з перебраним пір’ям. А на завершення таких вечорів парубки проводили додому дівчат, що ніби боялися темноти, найбільш охоче молодих і гарних дівчат на віддані.
А що заборонялося робити під час Адвенту? Які були вірування серед людей у цей час?
Колись у цей час люди більше постили, ніж тепер. Щоправда, піст не був настільки суворий, як перед Великоднем, однак під час Адвенту люди старалися не їсти м’яса, жиру тваринного походження. Не можна було споживати алкоголь, а в середу і в п’ятницю не можна було їсти молочні продукти. Згідно з народними переказами з Люблінщини, «той, хто не дотримувався різдвяного посту, то як покарання не бачив вифлеємської зірки на святвечір». Крім цього, під час Адвенту не можна було нічого робити у полі, щоб, як казали, «не непокоїти землю». Люди вірили, що зрушена у цей час земля не вродить урожаю наступного року. Про це говорять прислів’я: «Kto ziemię w Adwent pruje, ta mu trzy lata choruje» (Хто зрушує на Адвент землю, то вона три роки тому хворітиме) або «Z Adwentu spoczywa ziemia święta» (Від Адвенту земля свята спочиває).
А якими були релігійні традиції цього часу? Як називаються служби під час Адвенту у костелах, які служаться лише у цей час?
Протягом всього часу Адвенту у Католицькій церкві служаться щоденні ранкові служби на пошану Діви Марії, які називаються роратами. Під час цих мес запалюють велику воскову свічу, що називається роратницею або рораткою, яка символізує Матір Божу. Колись участь у таких месах була доволі поширена, особливо там, де були близько костели. Колись, вертаючись з цієї меси додому, дівчата на віддані зачіпали зустрічних хлопців, крутилися навколо них, і промовляли: «Рорації, рорації, як вас звати?». А з відповіді вони дізнавалися, як називатиметься їхній майбутній чоловік. Це були ворожіння, пов’язані із заміжжям. На Помор’ї та Кашубах вже під час Адвенту розпочиналося святкове колядування. По селах ходили перебрані люди, що називалися «зірками». Вони співали про те, що Різдво вже наближається. Такі колядники з собою мали плетений батіг, яким страшили нечемних дітей, а також мішечок сухофруктів та цукерок, які вони роздавали чемним дітям і також тим, хто добре знав молитви.
Зараз багато звичаїв, пов’язаних з Адвентом, серед яких і сусідські зустрічі, дуже рідко можна зустріти. Це вже відходить в минуле. Натомість, не змінилися костельні обряди під час Адвенту. І далі служаться рорати, але вже не на світанку, а в деяких місцевостях ввечері. Однак зараз мало людей бере в них участь. Звісно, час Адвенту – це також час різної домашньої роботи, чому сприяють все довші осінні та зимові вечори, а також час підготовки до Різдва.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль