Радіоцентр народної культури Польського радіо визначив лауреатів цьогорічної премії у галузі народної музики «Музика джерел». Ними стали уже добре відомі вам виконавці – співочий гурт з Добриводи на Підляшші, що продовжує пісенні локальні традиції і співає українською мовою, а також музикант Збіґнєв Бутрин з Янова Люблінського, реконструктор інструменту сука білґорайська, засновник Школи суки білґорайської, популяризатор народної регіональної розточанської музики.
Премія «Музика джерел» - це унікальне явище. Адже вона відзначає тих, що практично з року в рік відходять, яких залишилося вже дуже мало. Це ті, що бережуть народні традиції, музику, передають це молодому поколінню. Про значення і мету премії розповідає головний редактор Радіоцентру народної культури Польського радіо Пьотр Кендзьорек:
«Премію «Музика джерел» ми надаємо з 2013 року. Спочатку це була премія Другого каналу Польського радіо, а з 2017 року – це премія, яку надає Радіоцентр народної культури. Ми спільно обираємо того, кому слід її дати, тобто як редакція Радіоцентр народної культури Польського радіо. Завжди ми намагаємось вибирати серед осіб, що не лише є видатними митцями у своїй галузі, а саме прекрасними інструменталістами чи співаками, адже таких нагород для видатних митців у Польщі є дуже багато. Наша нагорода має особливим чином відзначити осіб, що передають традицію іншим, таких, довкола яких гуртуються учні, що охоче беруть участь у різних майстер-класах, у таборах традиційної музики як майстри, а також для нас завжди важливим аспектом є те, щоб це були люди, які тісно пов’язані з Польським радіо, а саме, що ми маємо багато їхніх записів, інтерв’ю в архівах, що часто з’являються у наших програмах, а також ці люди часто з’являються у наших програмах, бувають на наших концертах чи фестивалях. І щороку серед них ми обираємо такі дві видатні постаті, хоча траплялося, що їх було більше. Наприклад, це гурт «Gołcunecki», який колись був лауреатом, а також цьогорічний лауреат – Співочий гурт з Добриводи. У цьому випадку премію отримує увесь гурт, адже увесь гурт підлягає під ці критерії».
Zespół śpiewaczy z Dobrowody
Співочий гурт з Добриводи на Підляшші – це хранительки пісенної традиції цього села, де в більшості проживають люди українського походження. Гурт бере свої початки ще у 70-х роках минулого століття. Колись у ньому співали чоловіки і жінки, згодом була невелика перерва. За останні роки його учасницями були Ніна Явдосюк, Валентина Климович і Барбара Якимюк. На жаль, пані Барбара померла 23 лютого 2021 року, не дочекавшись вістки про отримання такої важливої премії. Жінки співають регіональні пісні лише із села Добриводи, лише своє. Це – рогульки, веснянки, обжинкові пісні, весільні, похоронні, рекрутські. Мова пісень – це підляський діалект української мови.
«Найчастіше цю премію ми вручаємо на фестивалі „Нова традиція”, який розпочинається концертом «Музика джерел». Іноді ми також вручаємо цю премію на спеціальних концертах, які організовуємо для того, аби вшанувати наших лауреатів. Так було під час концерту до дня народження Радіоцентру народної культури 2 роки тому. Але також два роки тому була ситуація, що наша лауреатка пані Броніслава Хмєльовська, чудова співачка, що проживає з 40-х років у Нижній Сілезії, але народжена на Львівщині, вона пам’ятає ті часи, коли родина мешкала на території Львівського воєводства (зараз це місцевість на території України), звісно, вона не могла до нас приїхати. Часто ці люди вже у поважному віці, іноді стан здоров’я стоїть на перешкоді, аби вони могли приїхати на концерт. Тоді з командою Радіоцентру народної культури ми приїхали до неї додому і там вручили їй цю нагороду. Пригадую, як зі зворушенням ми вішали на стіні цей диплом, а зрештою, там вже були якісь інші дипломи від Польського радіо, бо пригадую, що один із дисків, виданий фондом «Вашка», героїнею якого була Броніслава Хмєльовська, отримав премію у фонографічному конкурсі «Фонограм джерел» і цей диплом там у пані Броніслави на стіні уже висів. Завжди це велике зворушення, те, що їхню творчість відзначили. Часто у своєму локальному середовищі їх особливо не цінують, хоча, мені здається, що це змінюється, але були такі роки, коли відношення до цих старших осіб, що пам’ятали давній народний репертуар або ж займалися співом, були активні у сфері культури, навчали, зустрічалися з молодими людьми, що люблять традиційну музику, не було якимось особливим в оточенні. Я думаю, що така оцінка з боку Польського радіо і всього середовища, що пов’язане з традиційною музикою, для них важлива, адже певним чином показує що те, що вони роблять, - важливе, цінне, має сенс. Для цих нагороджених людей це велика радість.
Музикант Збіґнєв Бутрин, майстер народних інструментів, фото: Якуб Пєтшак, фото надане автором для публікації на сторінці Польського радіо
До вашої уваги фрагмент архівного інтерв’ю із другим лауреатом цьогорічної нагороди «Музика Джерел» Збігнєвом Бутрином із західного Розточчя, що відродив давній інструмент сука білґорайська. До речі, про нього він почув багато років тому від редактора польського радіо Мар’яна Доманського.
«Натхненником для цього був уже світлої пам’яті редактор Польського радіо Мар’ян Доманський, який ще в 60-х роках вів програму «У мальованій скрині», я слухав ці передачі. Він був «ходячою енциклопедією», він знав людей - від Закопаного до Вільнюса, знав, за якою стодолою, за якою капличкою живе, скажімо, вишивальниця чи витинанкарка, чи якийсь різьбяр. Якось він нас записував (я грав тоді у Капелі Дудків зі Здзіловіц, у них я грав на басолі триструнній, якій сьогодні вже 100 років). І він мені тоді щось коротко сказав про те, що у цьому районі колись був такий інструмент, що називався сука. Тоді я грав наживо, автентично з таким весільним гуртом. Ми наживо грали у молодої, тоді йшли до молодого, вели їх на вінчання до костелу… На таких весіллях я мав нагоду спілкуватися з різними людьми у тих селах того Яновського і Білґорайського повітів. Ніхто нічого не чув про цей інструмент. Інструменту просто не існувало. Згодом я дізнався, що цей інструмент був у Музеї в Варшаві і під час Варшавського повстання просто згорів. Він зник».
Капела Бутринів
А на основі чого ви почали його робити?
«Минув рік, я шукав слідів на території Розточчя. Виявилось, що я не маю шансів. Це були 80-ті роки, 1982-1983. Редактор Доманський помер, і це для мене стало імпульсом, своєрідним заповітом, що я повинен далі шукати цей інструмент. Я ніколи до того часу не робив інструментів. Колись в молодості у мене були спроби створити бас-гітару з одного шматка дерева, це мені не зовсім вдалося. Але спілкуючись з тими музикантами, іноді я їм трохи ремонтував скрипки, щось клеїв і все. Це була перша фаза моєї пригоди із творенням інструментів. Потім я зустрічав різних людей зі всієї Польщі, вони мені висилали різні рисунки, графіки, це були також якісь згадки. 10 років я не знав, що існує акварель Войцєха Ґерсона. Лише через 10 років я зрозумів, що на цьому рисунку цей інструмент виглядає так, як оригінал».
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль