Українська Служба

Vołosi – натхнення традицією Сілезького Бескиду

21.08.2021 20:04
«Vołosi» дебютували у 2010 році на фестивалі Польського радіо «Нова традиція». Там вони отримали всі можливі і неможливі нагороди. Через рік вони отримали Гран-прі Svetozar Stracina для найкращого музичного твору world music в Європі на конкурсі Європейської мовної спілки. У 2012 році перший альбом гурту був у ТОП 20 World Charts Europe. З того часу «Vołosi» постійно концертують. Їх знають в усьому світі
Аудіо
  • Vołosi – натхнення традицією Сілезького Бескиду
Grupa Vołosi podczas Nowej Tradycji 2015
Grupa Vołosi podczas Nowej Tradycji 2015Bartosz Wojciechowski/PR

Сілезький Бескид - один із найбільш цікавих регіонів Польщі у культурному та географічному контексті. Гірська смуга Сілезького Бескиду межує зі Словаччиною та Чехією. Сілезький Бескид це також цікава традиційна музика, яка є джерелом натхнення для відомого на весь світ гурту «Vołosi». Це – поєднання класики і традиції. Двоє братів – Кшиштоф і Станіслав Лясонь з класичною музичною освітою з дому музикантів грають разом із музикантами з цього регіону, що з дитинства грають традиційну музику саме з цього регіону. Однак, як зазначають музиканти, у їхній музиці ця традиція є лише джерелом натхнення. Що ж це за музика? Розповідає перша скрипка гурту «Vołosi» Кшиштоф Лясонь.

«Нам йдеться про певну мандрівку, про зустріч з новими ідеями по дорозі. Те, що волохи принесли до нас колись, хоча вони є трохи легендарними постатями, але ми так їх розглядаємо, - це ті, що несуть культуру кудись далі. Єднають впливи і зустрічають різні нурти. Ми є поєднанням і зустріччю людей, що грають лише традиційну музику і тих, що також занурені в іншу музику. Але зараз ми розмовляємо разом і тут разом творимо нашу розповідь. Джерело нашого натхнення – звідусіль. Це приходить у кожний момент, де ми пересуваємось. І це не тільки в наших околицях, чи то карпатських, чи тут, де ми зараз знаходимось, на Підляшші, чи загалом польських, але також і в далеких краях. І саме про це йдеться у цій нашій волоській мандрівці, аби збирати впливи з дуже далеких регіонів. І там, де ми зустрічаємося з публікою чи то у Франції, чи в Іспанії, чи десь за океаном, то ці люди також про щось розповідають нам, а ми цю розповідь підсвідомо несемо далі».

«Vołosi» дебютували у 2010 році на фестивалі Польського радіо «Нова традиція». Там вони отримали всі можливі і неможливі нагороди. Через рік вони отримали Гран-прі Svetozar Stracina для найкращого музичного твору world music в Європі на конкурсі Європейської мовної спілки. У 2012 році перший альбом гурту був у ТОП 20 World Charts Europe. З того часу «Vołosi» постійно концертують. Їх знають в усьому світі. На сцені між ними є неймовірна енергія. Інструменти, на яких грають музиканти, це скрипки, альти, гайди, контрабас та віолончель.  

«Ми дуже любимо смичкові інструменти, вони нам дають дуже багато звукових можливостей. Ми цим граємось. Це і є наша ідея, аби не грати просто, типово, аби не звучати, як смичковий колектив, а відходити від цього якнайдалі. У нашій музиці звучить все – циганська музика, єврейська і навіть ще далі – азійська. Все це присутнє, але це завжди несвідомо. Це відбувається природньо, це випливає з нас. Особливо з хлопців, що цю традиційну музику грають з дитинства. Складно сказати, як це все поєднується. До кінця невідомо. Ми мали чудову зустріч з грузинами, наприклад. Це був гурт 33А. Але також були прекрасні зустрічі в Кореї. Музика звідти також відображена у тому, що ми творимо. Тому вона така складна, закручена. Тож ми самі не знаємо, що, де і з чим поєднується».

Що цікаво, це те, що у своїй музиці «Vołosi» поєднують традиційний стиль гри і академічний. З традиційними музикантами Сілезького Бескиду Кшиштоф Лясонь познайомився на своєму весіллі. Він був захоплений грою цих музикантів, їхньою інтерпретацією. Згодом і було створено гурт «Vołosi».  

«Це той світ, який нам відкрили хлопці з гір. Ми виховувалися на класичній музиці. Нам завжди було мало цієї імпровізації. Хоча вдома наш батько, який є композитором, вчив нас імпровізувати. І разом ми імпровізували. Але зустріч з цими музикантами є нашим визволенням. І це свобода від того, що треба для того, що є новим і що ми відкриваємо у реальному часі. І також завдяки різним місцям. Так, як і тут, в Черемсі, ми відчуваємо неймовірну енергію цього місця. І ця енергетика точно впливає на цю музику і її співтворить. Коли йдеться про місцевості, звідки ми черпаємо музику, то це Істебна, Конякув, так зване Трисело – Труйвєсь. Це остання точка Карпатського пасма. Там Волохи завершили свою подорож».

А чи є кордони між традицією та тим, що створено наново?

«Можна сказати, ми б хотіли, аби їх не було. Сілезький Бескид звучить у нас самих. Особливо у хлопцях, що з дитинства росли на цій території. І це все. Те, як вони звучать, - це Сілезький Бескид. Ми не повторюємо мелодій Сілезького Бескиду. Іноді може щось трапляється – 3-4 ноти запозичені з якоїсь мелодії з цього регіону. Але ми не граємо творів так, як вони звучать у традиції. Наші друзі з гурту грають цю музику щодня. Але коли ми зустрічаємося разом, то стараємося відійти якнайдалі. Але, звісно, повністю відректися від цього ДНК, що є в цій музиці, не вдається».

«Глядачі мають неймовірний вплив на те, як ми граємо. Ми ніколи до кінця не плануємо того, що будемо грати на концерті. Ця програма доповнюється під час виступу. Публіка іноді потребує дози енергії, але також є такі моменти, коли потребує задуми. Іноді навіть сама природа на це впливає. Недавно у Німеччині настала сильна буря. Це було неймовірно – люди залишилися і спільно з бурею виникнув діалог, шаленство. Це дуже гарно впливає на те, що ми граємо. Все відбувається у реальному часі»…

Запрошуємо послухати програму у доданому звуковому файлі

Мар’яна Кріль