У радіожурналі «Витоки» сьогодні я би хотіла нагадати про спільний польсько-грузинський проект гуртів «Урмулі» і «Требунє туткі» — «Дух гір», виданий 2016 року. Це, передусім, велика дружба двох культур і декількох музикантів, які дуже люблять свою музику і традицію. Як можна поєднувати музику гір з різних регіонів, аби вона була співзвучна і творила діалог? Про це розкажуть музиканти Кшиштоф Требуня-Тутка і Нуґзар Кавтарадзе.
Кшиштоф Требуня-Тутка: Ідея цього проекту вийшла від моєї дружини Аніти Требуні, яка багато років мріяла про те, аби гурт відправився до Грузії. Ми запросили Кароля Чайковського, який вже знав грузинські гурти. І він нагадав мені про те, що на фестивалі «Нова традиція» ми познайомилися із квінтетом «Урмулі» з Грузії — дуже схожий до нас гурт, також п’ятеро музикантів, вокально-інструментальний… І так ми вперше поїхали до Грузії, це було за підтримки Інституту Адама Міцкевича і Другого каналу Польського радіо. Спочатку ми поїхали познайомитись. Ми думали, що буде звичайна зустріч, що ми трохи розкажемо про свою культуру, щось зіграємо одні перед одними… Але через декілька хвилин ми почали грати разом. І спонтанно почало з’являтися все більше мелодій. Нам дуже сподобались грузинські твори. Думаю, що наші друзі Нуґзар, Тамаз і всі інші також трохи полюбили тоді наші твори. Виявилося, що вони трохи інші, але разом їх можна якось поєднати. І так було створено «Дух гір».
«Урмулі» — це досвідчений гурт. Нуґзар Кавтарадзе з часу закінчення університету спеціалізується у грузинській музиці різних регіонів. І для цього альбому вони спеціально вибрали різні твори, деякі — з більш високих гір. Нам, полякам, здається, що вся Грузія — це високі гори. А вони відрізняють між собою - всі маленькі регіони, кожен співає і грає по-іншому. І вони можуть і вміють грати та співати цю музику. Вони спеціалізуються у цьому. Вони також навчають цій музиці. Коли ми побачили, скільки молодих людей там грає, співає, танцює, ми були під великим враженням. Все, як у нас, але ще краще…
Розповідає Нуґзар Кавтарадзе:
В принципі, вся програма, яку ми граємо разом з гуртом «Требунє Туткі», — всі пісні, мелодії, майже, 70 % — з гірських регіонів Грузії. Лише деякі мелодії різняться, наприклад, із регіону Мереті. Але це також гори. Але вони не дуже високі. Та все ж це музика з гір. Те, що відрізняє нашу музику, від того, що грають Требунє, це, мабуть, музичні інтонації. Цей проект зроблений так, ніби це — одне ціле. Всі, хто це слухає, кажуть: іноді ми взагалі не розрізняємо, де грузинська мелодія, а де польська. Це так гарно вийшло. Кожний музичний номер дуже добре підійшли один до одного. І з музичної точки зори, і з точки зору тексту також, і також це те саме мислення.
За словами Кшиштофа Требуні-Тутки, музиканти намагалися якомога більше співставляти музику, аби знайти щось, що її об’єднує.
Ми намагалися підібрати зміст, аби це був діалог. І це не дослівні переклади, ми не намагалися перекладати один одного. Ми намагалися знайти разом з Нуґзарем у нашому репертуарі такі пісні, які б взаємно доповнювались, розповідали би про схожі речі. Але так уже є у цій етнічній музиці чи натхненій традицією, що мелодії — не найважливіші. Музичні мотиви у кожного свої, але пізніше, коли вже відбувається спільна гра, ці найбільш стильні речі, характерні ще більше можна показати у контрасті з тим, що ми разом граємо. І у цьому полягає усі магія такої зустрічі. Ці традиції, музичні, вокальні, танцювальні елементи не змагаються між собою, не змінюють, не псують загальної картини, вони отримують нове бачення, новий контекст. І про це не треба багато говорити, все можна побачити і почути.
Квінтет «Урмулі» на сцені уже понад 30 років. У ньому грають і співають як старші музиканти, які засновували у 90-х роках колектив, так і зовсім молоді. Майже всі учасники гурту сьогодні також активно навчають молоде покоління грузинів традиційній музиці. Розповідає Нуґзар Кавтарадзе.
У мене є учні, також у Тамаза і Дато є. Я вже давно працюю з дітьми. Все почалося у 1982 році. Звісно, я передаю цю традицію. І це робили ще до мене. І це так відбувається впродовж століть. Все передавалося усно. Лише зараз ми почали цьому навчати по нотах, але раніше все передалося на слух. Співали і грали на інструментах. Це було завжди.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі.
Мар’яна Кріль