Наприкінці квітня у Варшаві відбудеться фестиваль «Всі мазурки світу». Це один із найбільших фестивалів традиційної музики у Польщі. Окрім концертів, майстер-класів, танцювальних вечорів і ночей, на ньому також відбувається Ярмарок інструментів - подія, що об'єднує навколо себе майстрів інстурментів - як традиційних, так і експериментальних - з різних країн світу, осіб, що грають професійно, аматорів і тих, хто хоче навчитися грати.
У радіожурналі «Витоки» із аніматором культури, ініціатором і координатором Ярмарку інструментів на фестивалі «Всі мазурки світу» Пьотрем Піщатовським говоримо про ідею цієї події, про її масштаби та цілі
- Це – свято, свято усіх, хто туди прийде, а особливо для майстрів інструментів, адже 13 років тому виявилось, що у Польщі осіб, які творять народні інструменти, є кілька сотень. А коли ми починали робити Ярмарок інструментів, то здавалося, що вже нікого нема. Колись я зі своїм гуртом – Янушем Прусіновським і друзями – грав у далекій Франції, в Бретані, то там дуже багато речей викликало наш подив і заздрість – великий ентузіазм за традиційною музикою, бажання і готовність танцювати кількасот, кілька тисяч осіб одночасно. Але під час цього фестивалю мене вразило те, коли я побачив намет, який стояв поруч із найбільшим фестивальним наметом і там перебували майстри інструментів. Їх було там десь 20, вони робили красиві гармонії, скрипки, духові інструменти. Я пам’ятаю цей образ щасливих, реалізованих людей, навколо яких є тисячі людей, які зацікавлені тим, що вони роблять і їм вони просто потрібні.
Це були професійні майстри інструментів, які під час фестивалю презентували свої роботи, показували інструменти, грали на них, а передусім продавали плоди своєї роботи. І вони могли на це прожити.
- Коли ми повернулись до Польщі, то не досить того, що під впливом великої, довгої Ночі танцю (а це в Бретані називається Fest Nos) ми подумали про те, аби зробити Ніч танцю на фестивалі «Всі мазурки світу», що присвячений польській народній музиці, але також і народній музиці зі всього регіону і зі всіх країн-партнерів, але також у моїй голові була ідея, аби зібрати майстрів інструментів з Польщі, бо ми думали, що цих осіб буде кілька. Ми почали їх шукати. А це був час, коли польська традиційна музика не була дуже популярна у Польщі. Це було 13-15 років тому. Це був той час, коли вона справді була забута, молоде покоління цим справді не цікавилося, це було велике цивілізаційне провалля, тобто ще жили старі сільські музиканти, які грали просто несамовито і іноді вони жили дуже близько від Варшави, але дуже мало осіб цим цікавилося, а ми були у такій групі вар’ятів, які були у цьому просто закохані, ми мусили цьому навчитися. Спочатку таких осіб було кільканадцять, потім – кількасот. А зараз через 15 років, то цих осіб вже є декілька тисяч, якщо не кільканадцять, які справді постійно у цьому вправляються.
Коли Пьотр Піщатовський починав організовувати Ярмарки інструментів, то думав, що все буде дуже просто – приїде п’ятеро майстрів, вони викладуть свої інструменти, люди куплять скрипки, баси, бубни, які їм були дуже потрібні, і все. Але так не сталося. Це був доволі складний процес, який постійно змінювався.
- Історія була така, що я зателефонував до Музею народних інструментів. Я думав, що у Музеї знатимуть, хто ще творить інструменти. Я зателефонував, запитав і мені сказали зачекати 10 хв. Через 10 хвилин я ще раз зателефонував і тоді переляканим голосом пані секретарка мені сказала, що майстрів уже давно нема. Це був абсурд, тому у мене з’явилася ще більша жага до того, аби шукати таких людей, навіть копати. І я докопався… Вже на першому Ярмарку інструментів було 30 майстрів. Що вони робили? Ми виставили столи, на них з’явилися трембіти, цимбали, колісні ліри, гармонії, акордеони, була також білґорайська сука – реконструйований інструмент, але вже під час першого Ярмарку з’явилися й експериментальні інструменти, адже виявилося, що окрім осіб, які пам’ятають і люблять давнє ремесло, якому багато-багато років, з’являються люди, які мають небувалу фантазію і вигадують інструменти. Це були дерев’яні інструменти, вигнуті у чудернацький спосіб, вони мали дивні назви, найдивніше звучання, а іноді – дуже красиве. Виявилося, що це добре – зустріти тих, які залюблені в минулому і тих, що залюблені у майбутньому. А всі разом вони полюбили найкрасивіші сни.
Ярмарок інструментів на фестивалі «Усі мазурки світу» - це дуже багато різних звуків, що звучать одночасно, це розмови з музикантами, навчання гри, це вир базару, де відбувається все і одночасно.
- 13 років тому на Ярмарку було 30 осіб, а три роки тому, до пандемії, у залі було 120 майстрів. 100 – з Польщі і 20 – з-за кордону. І для мене це дуже цінна справа. У Польщі є така фраза – «варитися у власному соусі». Іноді це добре бути лише зі своїми людьми, найближчими. Але це не завжди відкриває уяву, нові можливості, нові пригоди. Я обожнюю, коли приїжджають нові митці з України, Словаччини, Чехії, з Німеччини, Австрії, Франції, Іспанії, Литви, Латвії, Естонії, Фінляндії, Норвегії, Швеції… Всі вони вже в нас були. Під час чергових фестивалів приїжджають чергові нові майстри. Іноді з таких дуже екзотичних країн, вони привозять також екзотичні інструменти, наприклад, вид іспанського бугая. Уявіть собі сцену, на яку виходить іспанець з села в далекій Андалузії і грає на цьому бугаї дивні, складні ритми. Але це – свято. Ми дуже радіємо тому, що ми настільки різні, а завдяки цьому ми також дуже багаті.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі...
Мар'яна Кріль