У Сілезькому і Живецькому Бескидах завершився 60-й Тиждень бескидської культури. Це одне з найбільших фольклорних свят у Польщі та Європі. Гурти з усього світу виступають впродовж дев’яти днів у декількох містах – Живці, Щирку, Віслі, Макові Підгалянському та Освенцимі, а безліч супровідних подій відбуваються ще у декількох містечках Сілезького і Живєцького безскидів.
У рамках Тижня бескидської культури відбувається Фестиваль культури польських ґуралів. Це огляд солістів, інструменталістів, капел та співочих колективів, які продовжують музичні традиції свого краю.
Загалом Тиждень, що насправді триває дев’ять днів, дуже насичений, яскравий. Передусім, це зустріч тих, хто любить свою культуру, плекає її і поширює по всьому світу.
- Мене звати Томаш Жаровський, я – музичний керівник регіонального ансамблю «Ліпнічанє» з Ліпніци Вєлькєй. Це – ансамбль з Поґужа Сандецького із Сандеччини. Ми представляємо наш фольклор, з нашого Сандецького регіону. Ми граємо типові мелодії для цього регіону – польки, краков’яки, штаєрки, також танці старих пар – вокулка, кшижака, штаєра. Загалом, наш регіональний ансамбль існує вже 55 років. Наступного року у жовтні у нас буде ювілей. А тут ми виступали з капелою і цим складом ми граємо приблизно шість років. Ця капела змінюється, старші відходять, створюють сім’ї, приходять нові молоді музиканти. І так це триває вже 55 років. Наш репертуар має чіткі рамки і його ми не можемо змінювати, адже ми представляємо на фольк, а автентичний фольклор, тому те, що колись було тут і те, що хтось це зафіксував і передав далі, хоч зазвичай це передавалося усно, це цінне, ці мелодії залишаються. Іноді нам вдається знайти якусь стару мелодію, виявиться, що хтось десь мав це записано, тому часом вдається щось нове запровадити. Але загалом цей репертуар чітко встановлений вже багато років, - розповідає Томаш Жаровський.
Під час Фестивалю культури польських ґуралів виступи відбуваються в кількох категоріях, зокрема, це категорія солістів-вокалістів, солістів-інструменталістів, музичних капел, співочих гуртів та у категорії «майстер-учень», де вчителі виступають зі своїми учнями.
- Тадек Папєжинський і Кацпер Леґельський з регіонального ансамблю «Істебна» - ґуральська капела «Ґайдоше». Так, як вказує наша назва, традиційний склад такої капели це був дует музикантів, які грали у трьох бескидських селах, тобто в Істебній, Явожинці і Конякові. Це був дует, який складався з ґайдоша, тобто музиканта, який грав на ґайдах і скрипаля. Це був типовий склад капели, яка грала і до танцю, і загалом на всіх інших урочистостях. Адже іншого складу не було. Ґуральська музика за давніх часів в Істебній це було саме цих двоє музикантів. У цих трьох селах ця традиція далі досить жива. Ґайдоші старшого, середнього покоління, молодь, яка вчиться грати на цих інструментах… Тож у нас ця передача є досить природньою. Є вчителі, які цьому навчають, це передається з покоління на покоління. Коли людина зростала у цій культурі, то це є такою буденністю, людина від малого це чула і росла у цьому. Це особисто для мене не є чимось чужим, неприроднім. Ми це чули. Прийшов час, коли я хотів спробувати грати. І у нас є де цьому навчитися – в осередку культури, в якихось організаціях, фондах, які ведуть такі заняття. Вибір є досить великий, - розповідають музиканти.
- Мене звати Аґнєшка Сікора, а я – Аліція Створа. Сьогодні ми тут виступали з бойовим настроєм. Але так насправді ми це передусім робимо для забави. Ми не думаємо про те, аби отримати якусь нагороду. Я сьогодні сама розмовляла з Аліцією про те, що ми вже тут другий раз виступаємо разом у категорії «майстер і учень». Останнього разу нам не вдалося здобути якусь нагороду. А цього року ми надіємось щось отримати. Але якщо не вдасться, то будемо виступати через рік. Нам це дуже подобається, ми любимо цю справу, ми раді, що можемо тут виступати, що я можу також виступати з ученицею на сцені. Думаю, що Алі це також дає мотивацію на майбутнє, щоб далі працювати над собою і вивчати фольклор, - розповідає Аґнєшка Сікора.
Аліція Створа:
- Я це дуже люблю. Я хочу це розвивати, щоб це знову відродилося. Коли я була мала, то батьки мене завезли до Любліна до скансену. Там я спостерігала за виконавцями. І також, коли мені було п’ять років, то мене записали до ансамблю пісні і танцю «Мале кенти» (пол. – Małe Kęty). Там також були майстер-класи. І там я так навчилася співати.
Сабіна Словяк, прес-офіс Тижня бескидської культури, Регіональний осередок культури у Бєльську-Бялій:
- Тиждень бескидської культури вперше було організовано у Віслі в 1964 році. У своїй початковій ідеї це була подія, що давала можливість зустрітися ансамблям з регіону. І той перший фестиваль – це, можна сказати, був такий огляд фольклорних гуртів з тодішнього Цєшинського повіту, тобто з Цєшина, Вісли, Ґолєшова, Істебної, Конякова. І цей фестиваль був дуже малий. Звісно, там також з’являлися гості з Бескиду Живєцького, але все ж цей фестиваль був невеликий. Тоді це виглядало як один із концертів, який сьогодні відбувається в рамках Тижня бескидської культури. Але з часом ця подія розрослася на ці різні інші місця, була маса подій, які додатково відбувалися на фестивалі. Але ідея залишилася та сама, тобто, власне, зустріч. Передусім це простір, що уможливлює зустріч для ґуралів, жителів Бескидів і околиці та зустріч навколо фольклору, народної культури, що є нашою спільною спадщиною.
На Фестиваль приїхали музиканти і співаки з практично зі всієї Польщі, але ті, які представляли музику у конкурсній програмі 54-го Фестивалю культури польських ґуралів, передусім з Сілезії та Малопольщі. Але груп польських ґуралів є більше.
- Мене звати Ґеник Каркошка. Сюди я приїхав з учнем Шимонем Ґомбарчиком. Ми – з регіонального ансамблю «Орав’яни» з Ліпніци Вєлькєй, це під Бабиною Горою, коли би хтось не знав. Це такий пункт для орієнтації. Орава – це специфічний регіон зі своєю зовсім іншою культурою, що відрізняється від Підгалля, Спіша, Пєнін чи Живєцього регіону чи навіть Словаччини. Ми стараємось, щоб ця різноманітність у нас продовжувалась. Тому, серед іншого, у нас є цей ансамбль. А у ньому ми навчаємо грати, співати, танцювати. Я так само, як Шимон, з цікавості, збоку слухав гру, спів від старших музикантів, серед іншого, від Венґжинув. І мені це дуже подобалося і я просто спробував вчитися грати.
Бриґіда Сордиль, співачка, скрипалька, інструкторка традиційної музики у Фонді братів Ґолець:
- Для жителів Живєцького регіону, для тутешніх гуртів, капел, співочих гуртів, Тиждень бескидської культури – це найважливіша подія року. Це як олімпіада. Кожний гурт чекає цієї події увесь рік. Я розумію, що для гуртів з інших регіонів це також дуже важливо, але для нас, людей з Живєцького регіону, горян, долинян, міських жителів – це найважливіший тиждень року, оскільки у цей час ми практично не знімаємо традиційного костюма, почуваємося у ньому вільно і також можемо показати те, над чим ми працювали впродовж року. А виступ тут, на цій сцені у Живці перед іншими живєцькими групами для нас є важливою річчю, своєрідною перевіркою нашої якості і вмінь…
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль