Українська Служба

Svahy: переосмислена традиційна музика з Куявії

28.12.2023 19:40
Троє подруг, однодумців, які мали різний музичний досвід у минулому, у класичній, сучасній, джазовій музиці, у певний момент почали пізнавати традицію передусім свого мікрорегіону — Палуки, що знаходиться на межі Куявії і Великопольщі
Аудіо
  • Svahy: переосмислена традиційна музика з Куявії. Розмова з Патрицією Цивінською-Ґацкою, Малґожатою Журанською-Вільковською та Евою Патер
 Svahy      Mikołajki Folkowe
Гурт «Svahy» під час виступу на фестивалі Mikołajki FolkoweФото: офіційна сторінка фестивалю, прес-матеріали

На цьогорічному конкурсі «Відкрита сцена» на 33-му Фестивалі «Фолькові Миколайки» у Любліні перше місце посів гурт «Svahy» з Бидґощі. Троє подруг, однодумців, які мали різний музичний досвід у минулому,  зокрема у класичній, сучасній, джазовій музиці, у певний момент почали пізнавати традицію передусім свого мікрорегіону — Палуки, що знаходиться на межі Куявії і Великопольщі. Традиція, що доходила до них поступово і з різних джерел, згодом стала настільки близькою, що вони об’єдналися у гурт «Svahy». Їхню музику можна почути у новій екранізації роману «Знахар» (пол. Znachor), що вийшла на каналі Netflix наприкінці вересня цього року. Там, щоправда, «Svahy» заспівали пісні з Мазовії.

Про відкриття традиційної музики, про репертуар і музичну еволюцію слухайте у розмові з Патрицією Цивінською-Ґацкою, Малґожатою Журанською-Вільковською та Евою Патер.

— Ми троє родом з Бидґощі, щоправда, зараз у цьому місті проживає лише Малґося, а ми переїхали, недалеко від Бидґощі. Це місто асоціюється із Куявією, тож зрозуміло, що ми почали відкривати у музичному плані цей регіон. А оскільки я вже майже десять років живу у невеликому селі на Палуках, тож ми вирішили поєднати ці два регіони і трохи їх відкривати, — розповідає Патриція Цивінська-Ґацка.

А як щодо джерел традиції?

— До цього часу ми черпали в основному із праць Оскара Кольберґа, із його записів, а також із архіву Польського радіо та з інших видань. Також недавно ми познайомилися із куявською співачкою — Данусею Качмарик, і ми вже думаємо і плануємо зустрічі з нею, бо вона є справжньою скарбницею різних пісень. З куявського регіону також походить співачка Ева Ковальчик, з якою ми також маємо контакт і плануємо її відвідати, аби потрапити на співочу зустріч з нею, а такі зустрічі вона час від часу організовує разом із іншими співачками зі свого гурту. Думаю, все це ще попереду. Хоча ці твори і пісні, які записані, наприклад, у працях Оскара Кольберґа, їх настільки багато і ще так багато з них взагалі не показані у такому, скажімо, новому баченні, яке показуємо ми, зокрема, що ми розуміємо, що цих джерел справді безліч. Звісно, це також архів Анни Яхніної з Польського радіо Помор’я і Куявії. Але, думаю, що ми відважимося на те, аби поїздити, пошукати і позаписувати ще тих людей, які живі, думаю, варто зберегти цей матеріал для нащадків, — каже Малґожата Журанська-Вільковська.

У кожної зі «свах» позаду власний музичний досвід, але поєднала їх трьох цікавість до традиції.

— Особисто я донедавна займалася класичною музикою, за освітою я — гітаристка. І в основному на цьому я концентрувалася. Але любов до традиційної музики завжди була. Разом з Патрицією ми захотіли пограти, поспівати таку музику. Все почалося від одного фестивалю вдома у Патриції — в Палковіско. Може, про нього більше розкаже Патриція. На нього ми просто мали підготувати декілька палуцьких пісень. І ми це дуже полюбили, вирішили не припиняти і не обмежуватися лише цією однією подією, а просто це розвивати, — розповідає Ева Патер.

— Гадаю, що кожен має якусь свою історію, яким чином він дійшов до цього, аби займатися такою музикою. Коли я була дитиною, то моя бабуся, яка родом із Палук, співала традиційні пісні, я їх чула, але як дитина, а згодом як підліток соромилася цього мого сільського коріння. Моя родина виводиться з села. З перспективи часу я дуже шкодую, що тоді я не вивчила ці пісні, не записала цих текстів. Тоді не було можливості, аби записати ці пісні у формі аудіоматеріалу. Можна було записувати на радіо, але диктофони ще не були такі доступні. Тож у мене ця історія була пов’язана із певним фестивалем угорського вина. Почесний консул Угорщини запропонував мені виступити на цьому фестивалі. Він попросив виконати найбільш відомий угорський шлягер «Дівчина із перламутровим волоссям». Тодішній музичний склад, з яким я грала, не зміг знайти хорошої ідеї, як це гарно зробити. Тому тоді ми якось почали себе шукати у народній музиці. Виявилося, що Марта Шебештьєн була улюбленою вокалісткою міністра закордонних справ Угорщини. І він був на цьому фестивалі. А ще я би хотіла це тут підкреслити, що мій колега Марек Боґуш (він цьому зрадіє) має угорське коріння, він мене навчив цієї мови і угорських пісень. На тій події міністр закордонних справ Угорщини підійшов до мене і навіть почав говорити угорською мовою, оскільки був переконаний у тому, що я знаю цю мову. Підсумовуючи, я просто скажу, що була ця угорська музика і також був диск Ґжеґожа Ціховського «Oj da, dana», і саме цей альбом був натхненням для того, аби шукати чогось із нашого регіону. Там був Білґорай, Люблін, околиці, тож я подумала, що у нас теж щось є. І пізніше виявилося, що цих записаних пісень є дуже багато, — розповідає Малґожата.

— Думаю, що ми, як і всі інші, спочатку шукаємо гарних мелодій, які нам подобаються, і також гарних слів, які до нас промовляють. Слідкуючи за інтернетом, ми бачимо, що сьогодні серед подібних нам гуртів є тяжіння до сумних пісень, ліричних, куявяків, що припадають до серця. Думаю, що ми шукаємо гарних мелодій для того, аби їх перетворити у нашому досить характерному стилі. Але не тільки це. Адже, окрім Куявії і Палук, ми мали неймовірну пригоду, що трапилася з нами на початку цього року. До нас зателефонував Павел Люцевіч — композитор, який зокрема творив музику до нового фільму «Знахар». І він вирішив запросити нас до співпраці над музикою до цього фільму. Він попросив нас пошукати музичний традиційний матеріал. Ґося займалася пошуком, передивилася всі томи Кольберґа, що стосуються Мазовії, адже там відбувається дія фільму. І ми підготували відповідні твори. Спочатку їх було 11, з чого режисер разом із Павлом Люцевічем вибрали чотири. І в кінцевому результаті до фільму увійшло три пісні з Мазовії у нашому виконанні.

Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі

Мар’яна Кріль