На YouTube-каналі «Історія реальна» військовий аналітик та журналіст Ярослав Вольський та історик Пйотр Зихович проаналізували ситуацію на фронті в російсько-українській війні та можливі сценарії розвитку подій.
Перш за все, вони зізналися, що були надто скептичними щодо обороноздатності та сили опору української армії. Ствердили, що, звичайно, радіють, що помилилися.
Попри всі ризики та небезпеки, які чекають попереду, на думку Ярослава Вольського, досить ймовірним здається ситуація, в якій жодна зі сторін конфлікту не переможе, а патове становище примусить обидві сторони до компромісу. Це однак слід сприймати як катастрофу для Росії. Ставлення до Росії на Заході цілком змінилося, країни НАТО згуртувалися. Німеччина перестала сидіти на двох стільцях.
Цими днями відбувається прискорене перекидання зброї та боєприписів з Польщі, Німеччини, Швеції та інших країн, що спричинене загрозою вторгнення на Західну Україну білоруських сил, яким, за одним зі сценаріїв, було б поставлене завдання знищити українську транспортну систему та таким способом унеможливити доставки зброї на фронт. Тоді Україні залишився б лише румунський напрямок. На заваді такому розвитку подій, у зв’язку з недостатністю сил ЗСУ на заході, міг би стати інтернаціональний легіон, до створення якого закликав Володимир Зеленський.
На київському напрямку Ярослав Вольський звернув увагу на відчайдушний контрнаступ ЗСУ в районі Іванкова, де батальйонна тактична група вибила російських окупантів та утримувала позиції протягом восьми годин, що дало змогу знищити величезну кількість техніки та живої сили ворога. Вдалася також засідка в Бучі. Там знищено дві роти та колону ворожої техніки.
Співрозмовники з подивом відзначили також, що росіяни надалі не контролюють повітряний простір. Це, на їхню думку, у військовому плані – ганьба, яка випливає почасти з недбалості в діях російської армії. Це можливе, зокрема, завдяки розвідувальним даним, які українці отримують від НАТО. Таким чином українська армія знає, в яких районах не працюють російські радари (часто через недогляд) і саме там скеровуються безпілотники та авіація. Коротше кажучи, там, де є «очі та вуха» НАТО, Україна має перевагу.
Перемовини на українсько-білоруському кордоні обидві сторони використали на перегрупування військ та залучення резервів.
Росіяни намагаються відтіснити українські війська від Києва на захід, аби забезечити собі безперешкодне постачання. Наразі російські війська використовують порівняно малі сили, проте намагаються створити потрійне кільце оточення для унеможливення надання допомоги українській столиці від заходу. Обхід серпом Києва, на думку Ярослава Вольського, буде годі здійснити без залучення білоруської армії, яка, однак, не буде тоді використана на Західній Україні.
Щодо ефективності протитанкової зброї, яку отримує тепер Україна, аналітик вказав, що вона, звичайно, дуже потрібна, проте не зможе вирішити результату війни. Більшість, хто дивиться відеозаписи з військових дій, має уявлення, що це війна, на якій воює піхота з використанням легкої техніки. Це неправда. Важка техніка, механізовані та танкові війська набагато важливіші.
Чернігів героїчно тримає оборону.
Аналітик відначив також небажання російських солдатів воювати. Розповів історії про їзду без мети російських танків для можливості заявити про відсутність палива, про покидання їх серед полів.
Загострюється ситуація на схід від Києва, біля Прилук та Нового Бикова. Там українські війська тримають оборону, використовуючи останній резерв. Ситуація навколо Києва важка, проте не трагічна.
Росіянам надалі не вдається здобути Харкова, який, за задумом росіян, міг би стати місцем проголошення колабораціоністського уряду України, так як 1944 року таким містом для Польщі став Люблін, в якому проголошено маніфест Польського комітету національного визволення.
У зоні ООС українській армії загрожує гігантський котел. Плановий відступ буде, мабуть, необхідним. Небезпека в тому, що це дуже важкий для проведення маневр. Українцям треба зробити все для того, щоб відступ не перетворився на панічну втечу. Маріуполь є в трагічному становищі. Можна передбачати, що там створять гумінатарний коридор, а опісля зруйнують місто та вб’ють його захисників.
На таврійському напрямку ситуація порівяно краща, оскільки російські сили спрямовані були на вихід в тил військ АТО.
На думку аналітика, злагодженість дій російської армії на півдні України та Донбасі свідчить про те, що ця операція готувалася давно і вона проводиться відмінно. Воднораз, скидається, що операцію захоплення Києва Путін нарисував на мапі в останній момент, спричинивши цим погано приховувану лють своїх генералів і, як видно, ризикуючи успіхом всієї військової кампанії.
Десант в Одесі сприймає як фейк. Атаки з Придністров’я, швидше за все, не буде через проблеми на інших фронтах.
Підсумовуючи, погано підготовлена атака на Київ, навіть за участі білоруських військ, здається, не дасть змоги цілком перемогти українську армію, незалежно від вибору варіанта військових дій: Грозного чи Сараєва, що остаточно призведе до патового становища.
За словами Ярослава Вольського, українці при ударах звучать як латунь, як криця, не як склянка. Почуття гумору також є своєрідною перевагою українців над росіянами.
Небезпекою є те, що друга хвиля російських солдатів, які прибудуть в Україну, складатиметься з контрактників.
Наприкінці обговорено погрозу Путіна застосувати ядерну зброю. Ярослав Вольський розцінює це, швидше за все, як блеф. Зокрема, що реакцією на те було підняття, за наказом Макрона, в повітря французьких «Рафалів», як натяк на можливу відповідь у разі російського ядерного удару. Видно, що образи на адресу Макрона з боку Путіна дали свій результат.
Щодо ситуації в Росії, то війна та санкції вже позначаються на житті росіян. У Сибіру та інших регіонах Росії спостерігаються перебої з постачанням, люди голодують.
Переспективи швидкого укладення перемир’я песимістичні. Путін буде намагатися виграти щонайменше на одному з напрямків. Взяти Київ або перемогти ЗСУ на Донбасі. У першому випадку захоче реалізувати свій план поділу України на дві частини по Дніпру. У другому – зміцнить свою переговорну позицію.
Співрозмовники відзначили величезні втрати російської армії, навіть, якщо цифри, які вказує Україна, завищені.
Наймовірніше, російська армія загрузне в Україні, втратить багато кадрових військових і роками буде примушена це надолужувати. Водночас Україна буде, в кращому варіанті, примушена віддати Росії велику частину територій, зберігаючи сувернітет та Київ.
Проте, як ствердив наостанок Ярослав Вольський, впевнено передбачити результат війни неможливо. Все залежатиме від оборони Києва та втрат росіян.
Лідія Іванюх