Українська Служба

Зниклі в рашистській окупації українці: де та в яких умовах їх утримують

26.05.2022 18:00
Рашистські окупанти нехтують усіма нормами міжнародного права, правами людини, вдаються до масових і широкомасштабних воєнних злочинів, незаконних ув'язнень, тортур, знущань та вбивств
Аудіо
  • Зниклі в окупації українці: де та в яких умовах їх утримують, згідно з аналітикою правозахисників і свідчень врятованих з ув'язнення
Розбомблені рашистськими окупантами житлові будинки у ХарковіPAP/EPA/SERGEY KOZLOV

Російська Федерація примусово вивезла на свою територію 1 мільйон 400 тисяч українців, з яких понад 240 тисяч – діти. Про це 23 травня, на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, в дискусії "Захист прав людини під час війни" заявила уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова. Своєю чергою, українські правозахисники і журналісти провадять власний моніторинг про утримуваних в місцях несвободи українців на окупованих територіях держави та в Росії. 25 травня в Києві були оприлюднені перші дані цього моніторингу, а також свідчення жертв російських воєнних злочинів і щодо цивільного населення.

Українська громадська організація "Медійна ініціатива за права людини" оприлюднила перші дані, зібрані за останні три місяці від часу повномасштабного вторгнення Росії на українську територію 24 лютого. Активістам організації вдалося встановити неповний перелік місць утримання окупантами викрадених українців. Серед них виявлені бомбосховища, підвали шкіл, приміщення поліції та державних адміністрацій на окупованих територіях Херсонської та Запорізької областей, а також на звільненій Київській області. В Росії та в так званих Донецькій і Луганській "народних республіках" протиправно затриманих українців утримають у виправних колоніях та слідчих ізоляторах. Координаторка Медійної ініціативи за права людини Тетяна Катриченко стверджує, що її організація виявила 22 таких локації, де й досі можуть залишатися цивільні заручники та військовополонені. Вона закликала до встановлення та якнайширшого розголошення списків затриманих заради того, щоби знизити ризик катувань та вбивств полонених, а також їхнього безслідного зникнення:

- На півдні, ми говоримо зараз про Херсон, Бердянськ, Каховку, ми знаємо, що були проукраїнські мітинги, після яких почали зникати люди. І ми розуміємо, що саме за такою схемою Росія діяла в 2014 році в Донецьку і Луганську, коли людей викрадали, утримували у якихось не пристосованих для того приміщеннях, або в приміщеннях поліції чи слідчих ізоляторах, або просто в підвалах. З новоокупованих територій людей тепер вивозять на територію окупованого Криму. На півдні України росіяни цілеспрямовано шукають колишніх військовослужбовців, активістів, волонтерів, журналістів. Інша ситуація на півночі України, це частина Київської, Чернігівської, Сумської і Харківської областей. Російська армія почала облаштовувати свої вогневі позиції прямо у дворах, і місцевих жителів інколи закривали в підвалах власних будинків. Цивільних громадян на всіх цих територіях затримували саме з метою так званого "поповнення обмінного фонду", тобто цивільних мешканців потім Російська Федерація хоче представити як комбатантів і обміняти на військовослужбовців Російської Федерації. Там говорять про жорстоке поводження з цивільними і військовослужбовцями, ненадання медичної допомоги. Про людей з Київської, Чернігівської, Сумської областей, можемо говорити про кілька тисяч військовослужбовців, які зараз перебувають у полоні.

Звільнені бранці окупантів та їх родичі розповіли, що багатьох людей росіяни затримували без жодних причини, стріляли по них на ураження. Інших позбавили волі за їхню проукраїнську позицію або за  виявлену в їхніх телефонах інформацію, що здавалася окупантам підозрілою. Більшість з бранців після звільнення свідчать, що їх піддавали моральним та фізичним тортурам і утримували українських цивільних та військовополонених в однакових умовах. Ось що розповів один зі звільнених з російського полону цивільний волонтер Володимир Хропун:

- Якщо тебе захоплюють, в тебе мають бути якісь мінімальні права. В даному випадку в нас прав не було жодних. Слово "право" в них відсутнє. Насправді, вони не можуть бути якоюсь нацією чи народом. Це є просто нелюди. Нас викрали 18 березня, в Козаровичах, на блокпості. Щоб арештувати українця жодного приводу не було. Це була тільки ознака, що він був більш-менш фізично здоровий, щоб він, грубо кажучи, не загинув десь на етапах. І щоби був схожий на військовослужбовця – все! Нас тримали шість діб. Харчування – це якась каша, один крекер з військового пайка і 30-літрова каністра води на велику кількість людей. В нас двері були там. Був тільки зазор в дверях, і ми бачили, що це день чи ніч у щілину в дверях. Спали на бетоні, 6 чоловік на одному матраці.

Далі самого Хропуна та інших полонених під обстрілами вивезли автівками через Білорусь в Брянську область Росії і утримували в слідчому ізоляторі. Там піддавали жорсткому психологічному тиску, виводили на нескінченні допити, що тривали до початку квітня. Тоді несподівано і після лікарняного огляду з метою відібрати людей без слідів фізичних катувань, частину затриманих перевезли через Таганрог у Крим і вже звідти обміняли на російських полонених.   

Подібні переміщення або депортація українського населення на територію Росії – це воєнний злочин і порушення міжнародного права, сказав юридичний експерт громадської організації "Медійна ініціатива за права людини" Андрій Яковлєв:

- Римським статутом передбачено подібні випадки. Широкомасштабні і масові депортації або насильницькі переміщення – це злочини проти людяності. Ми точно можемо говорити про статтю 8, яка говорить про воєнні злочини. Переміщення населення на території держави-окупанта становить воєнний злочин. Ми можемо говорити не тільки про вчинення воєнних злочинів, а й про порушення Женевських конвенцій, тобто міжнародного права з прав людини. В даному випадку відбулося незаконне затримання. Навіть незважаючи на те, що катування не завжди мали місце, тим не менше, неналежне поводження – це є стаття 3 Конвенції. Ми можемо говорити і про статтю 8 Конвенції, яка захищає право приватності.

Яковлєв нагадав, що Женевськими конвенціями окупантам заборонено переміщувати або депортувати цивільне населення всередині окупованої території або на територію держави-окупанта. Він додав, що подібні переміщення є воєнним злочином і серйозним порушенням норм міжнародного гуманітарного права, що тягне за собою кримінальну відповідальність.

Нехтування нормами міжнародного права з боку російських окупантів помітне навіть під час контрольованої міжнародними спостерігачами здачі у полон українських захисників Маріуполя. На опублікованих у соцмережах російських відео окупанти хизуються принизливим роздяганням полонених нібито для встановлення татуювань на їхніх тілах. А місця утримання полонених, незважаючи на участь в їхньому виході із заводу "Азовсталь" представників Червоного Хреста і спостерігачів ООН, і досі залишаються маловідомими, як і той факт, що їх можуть піддавати тортурам і утримувати разом з кримінальними злочинцями.

Олександр Савицький