У місті Сєвєродонецьк у Луганській області рашисти контролюють значну частину населеного пункту, а бої тривають у його центральній частині. За словами голови Сєвєродонецької районної держадміністрації Романа Власенка, на приблизно половині території міста перебувають підрозділи рашистських окупантів. Водночас, за словами начальника Сєвєродонецької міської військової адміністрації Олександра Строюка, місто захищається від рашистів, українські воїни мужньо тримають оборону. Він теж висловив сподівання, що найближчим часом рашистських ворогів вдасться вибити із Сєвєродонецька.
Водночас, за даними британської розвідки, політична мета путіна полягає в окупації всієї території Донецької та Луганської областей.
Цілі путіна на сході України на хвилях Польського радіо 24 прокоментував професор Пьотр Ґрохмальський із Академії воєнного мистецтва у Варшаві. Як наголосив він, росіяни, кардинально обмеживши свої цілі, ймовірно, зосередили свій удар передусім на Сєвєродонецьку та Лисичанську. Утім українські захисники продовжують мужньо тримати оборону та навіть наступати, - говорить Ґрохмальський:
«Українські сили здійснили два контрудари. Один – в околицях Попасної у напрямку Лисичанська та Сєвєроденцька, а також – у напрямку Бахмута. Українці здійснили ці невеликі контратаки для блокування переміщення російських сил. Також був контрудар на херсонському відрізку, де відбувається далекосяжна спроба стабілізації російських сил. Там вони будують фортифікаційні споруди для утримання захоплених позицій, передбачаючи найближчим часом удар з українського боку. Натомість на відрізку Сєвєродонецьк-Лисичанськ, після величезного переміщення сил, з українського боку оборону тримає передусім 4-та бригада оперативного призначення, яка була дуже активною від самого початку бойових дій. Ця бригада відіграла дуже важливу роль у перші години, коли знищувала російські десантні війська і фактично змінила хід усієї війни, зруйнувала російські сценарії. У цьому регіоні є також 27-а бригада Національної гвардії, 17-та танкова бригада, 24-та механізована бригада, яка тримає оборону у напрямку Попасної. Загалом українська сторона дислокує там значні сили для захисту цього відрізку. Втім, бракує того, що, зокрема, обіцяла Німеччина. Але, на щастя, польська сторона, як знаємо, надіслала 18 самохідних гаубиць „KRAB”, які теж є частиною вогневої потужності української армії. Натомість бракує ударів вглиб логістики росіян і сподіваємося обіцяних американських реактивних систем залпового вогню M270 MLRS, дальність яких буде, ймовірно, 70+ або 100+ кілометрів. Завдяки цьому можна буде відчутно зачепити тил позицій Російської Федерації і здійснити різкий прорив. Очевидно теж, що Росія є на межі вичерпання свого потенціалу, вона зазнала величезних втрат серед молодшого офіцерського складу».
Тут слід зауважити, що за словами Інституту вивчення війни (Institute for the Study of War) у Вашингтоні, дедалі більше число загиблих серед молодшого та середнього офіцерського складу значно впливає на ефективність та можливості дій російської армії. За словами Пьотра Ґрохмальського, великі втрати серед офіцерського складу рашистів, яких вони зазнають завдяки відмінній роботі українців високоточною зброєю, дуже деморалізують та паралізують рашистські підрозділи:
«Росіяни воюють, знаючи, що захоплення Сєвєродонецька не має значення з оперативної точки зору, але було б політичним успіхом, якби вони повністю захопили Луганську область. Хоча малоймовірно, що росіянам вдасться закрити сєвєродонецько-лисичанський „малий котел”. По-друге, українці надалі утримують головні транспортні шляхи. Навіть якщо буде перерізаний шлях Бахмут-Лисичанськ, то залишається ще транспортний канал із Сіверська із західного боку. Головна атака йде з боку Сєвєродонецька, хоча росіяни були розчаровані, що ще до оточення Сєвєродонецька, українці розпочали на них атаку і позбавили можливості закриття українських формувань у тому „котлі”. Головною метою українських військ на цій ділянці було завдати росіянам найбільших втрат, так і сталося. Росіяни зазнають величезних кадрових втрат, створені ними формування складаються із залишків розбитих підрозділів. Мало того, що не вистачає офіцерських кадрів, ми маємо справу з підрозділами, створеними на місці, без можливості взаємодії, без жодної бойової цінності. Для росіян ключовою є вогнева міць, а тому дуже важливо, щоб українці якомога швидше отримали артилерійське підкріплення, про яке я згадував. Отже, у військовому вимірі росіяни реалізують сценарій, написаний українською стороною, вони зазнають колосальних втрат, прориваючи ті райони, які були добре укріплені з самого початку. З іншого боку, те, що росіяни стягують на цей напрямок майже всі свої сили, свідчить про те, що це свого роду політичний проект, який створюється у Кремлі, і він не має нічого спільного із реальною вартістю можливої цілі, якою є здобуття Сєвєродонецька. Ці рішення суто політичні, і не мають жодного стосунку до війни, якби нею керували штабні офіцери, а не Кремль».
За словами Пьотра Ґрохмальського, Кремль готується до такого варіанту, коли будь-якої миті може відбутися потужна контратака з боку українських сил, яким вдасться відбити значні території, захоплені раніше рашистами:
«Треба розуміти, що українці у широкій перспективі повернули величезні території, які раніше загарбала Російська Федерація, адже здавалося, що вона вже не відступить звідти. Нині гра триває на час. З одного боку, Україні терміново потрібна техніка, і щораз більше її у зв’язку із підготовкою до контрударів, передусім, у напрямку Херсона, оскільки це паралізувало би ситуацію і змусило би Росію негайно перемістити свої сили та перейти до захисту, серед іншого, теж сухопутного мосту в Крим. Це змінило би всю логіку дій, а також сенс проведення операції в Сєвєродонецьку. Росіяни це розуміють, тому будують елементи фортифікаційних споруд як спробу зупинити наступ українських сил на цій ділянці, як це було у Харківській області, де Україні вдалося відбити значні території, де на сьогодні росіяни зупинили контрудар українців. Але з іншого боку, вони розуміють, що суть та майбутнє цієї війни залежатиме від розв’язань та рішень на херсонському напрямку».
Професор Пьотр Ґрохмальський нагадав, що українці вже здійснили на херсонському відрізку невелику, втім вдалу контратаку. Крім того, там дуже активно діють українські диверсійні та партизанські загони. На додаток, він нагадав про постійні спроби пацифікації рашистами місцевого населення, що теж значно зв’язує подальші дії російських підрозділів на передовій. Також, за словами експерта, спроби окупантів силою приєднати ці території до Росії, - все це свідчить про поспіх у зв’язку із побоюванням контрнаступу українців та невпевненість рашистів у своїй ситуації.
PR/Тарас Андрухович