Польський журналіст і публіцист Славомір Сєраковський вирішив наслідувати приклад литовців, а також надихнувся рішенням турецької компанії-виробника бойових дронів Bayrak, і започаткувати збір коштів на польський «Байрактар» для України. На порталі zrzutka.pl 28 червня він започаткував кампанію зі збору грошей під назвою «Придбаймо українцям Байрактар!». На інтернет-рахунку завдяки численним пожертвам протягом двох тижнів вдалося зібрати вже понад половину від необхідної величезної суми. До акції збору коштів на польський «Байрактар» при цьому долучилося понад 113 тис. осіб.
«Виправте мене, бо я можу помилятися, але це найбільший збір коштів на зброю у Польщі з 1939 року. Це показує, у якому місці історії ми перебуваємо. І якщо ми не хочемо у мить небезпеки залишитися самі, то зараз нам потрібно допомагати українцям і бути прикладом для всіх інших. Попереду друга половина!» - написав на своїй сторінці у Фейсбуку Славомір Сєраковський.
Журналіст теж додав, що литовці, які зібрали кошти на «Байрактар» для українців перед поляками, привітали їх, але й попередили, що другу половину важче збирати за першу. «Сума й надалі астрономічна, але ми показали, що здатні збирати астрономічні суми», - написав він.
Однак вражає швидкість збору коштів на «Байрактар» у Польщі. Станом на 20:00 12 липня зібрано вже понад 12,5 млн (2,6 млн) із необхідних 22,5 млн злотих (4,6 млн євро).
Вашій увазі розмова зі ініціатором польської кампанії зі збору коштів на «Байрактар» для України публіцистом Славоміром Сєраковським.
- Уже два тижні триває кампанія зі зборку коштів на «Байрактар» для України. Як взагалі почалася ця історія та виникла ідея організації цієї акції?
- Натхненням була заява турецької компанії-виробника «Байрактарів» про те, що після українського збору коштів вона передає три дрони українцям, а сама не хоче з етичних міркувань брати за це гроші і рекомендує передати їх на соціальні цілі в Україні. Оскільки так було також у Литві, я подумав, що чому не спробувати би у Польщі? І якщо компанія Bayrak бачить підстави, а ці підстави досить очевидні – це ідеальна реклама у великій країні, як Польща, яка купувала і буде купувати багато техніки. Теж може бути так, що наш збір коштів може спонукати збір коштів, можливо, у Німеччині, Франції, у Чехії. Байрактар нині має славу, він став модним по всій Європі, і ми до цього дуже докладаємося. І будемо сподіватися на доброзичливе ставлення (фірми Bayrak – ред.). Це мене надихнуло. Без жодної підготовки я абсолютно сам взявся за це, не знаючи, як це важко. Я зрозумів це тільки після розмови з литовцями. Я маю надію, що коли ми зберемо всю суму, то уряд радше допоможе у цій фінансовій операції. Адже у кінцевому підсумку нам разом важливий інтерес України.
- А чому саме «Байрактар», а не, наприклад, HIMARS або якась інша стрілецька зброя?
- Скажу відверто, що на HIMARS, танк, літак потрібно не тільки зібрати набагато більше коштів, але потрібно мати згоду відповідних американських інституцій. Жахливим теж є здійснення такої процедури, не говорячи вже про суму. Не забувайте також, що ми збираємо кошти у найгірший час для публічних кампаній зі збору коштів, тобто в липні, коли всі мріють про канікули, а частина людей виїхала. У цій ситуації стартує кампанія придбання «Байрактара» для українців. Люди долучаються до цього і цікаво, що є багато осіб, котрі неодноразово вплачують кошти. Виникла армія людей, котрі довіряють одні одним, які солідарно намагаються разом щось зробити, які знають вже все про «Байрактари», і які насправді дуже рішуче налаштовані, аби зібрати ці кошти. Ми вибрали «Байрактар» - бо це символ цієї війни. Ми не цікавимося тим, чи він ефективний на цьому відрізку війни, чи на іншому. Я думаю, що Україна є під загрозою на всіх відрізках. Ми не такі вже суперфахівці, не хочемо знати ліпше за українців, що їм більше знадобиться. Але з реакції Міністерства оборони України чи українського парламенту, українського посольства у Польщі я роблю висновок, що ця техніка дуже потрібна, бо вони дуже радіють цьому збору коштів.
- Чи можете сказати, хто в основному підтримує акцію? Чи це переважно поляки, чи теж українці у Польщі, а можливо теж білоруси? Чи можна це якось відслідкувати?
- Поляки у Львові відкрили так звану «скарбничку», тобто додатковий збір коштів, що потім злиється із основним (таких різних додаткових «скарбничок» у межах кампанії є загалом 49 – ред.). Туди уже понад 100 осіб перерахувало приблизно 10 тис. злотих. До акції долучилися теж білоруси, котрі живуть у Польщі. Було достатньо, що я лиш розповів їм про цю кампанію. Це для них нагода підтримати Україну та показати світу, особливо полякам, що білоруси – це не Лукашенка. Лукашенка може бути з путіним, але білоруси в основному не хочуть цієї війни, і ця скринька має вже понад 57 тис. злотих. А білорусів у Польщі не так багато. Тому я вважаю це успіхом. Я дуже часто з’являюся одночасно із зображеннями українського та білоруського прапорів водночас. У 2020 році я висвітлював протести у Білорусі, де був спільно з білорусами, котрі були дуже мужні та хоробрі. Я вважаю, що ця боротьба з Росією продовжується завдяки боротьбі українців. Іншими методами, але так. А внески роблять люди від Латвії до Канади, теж німці, котрі розчаровані позицією свого уряду. Внески теж напевно роблять українці. Їх роблять теж малі діти. Є внесок 7-річного Войтуся, який спільно зі своєю кіткою Лолею вплатив 45 злотих, які заощадив, і написав, що він дуже злий на Росію і допомагає Україні, підкріпивши це смайлом. Трапляється дуже багато зворушливих мотивацій.
- Польща і поляки активно та багато допомагають Україні від початку повномасштабної війни Росії проти України. Як уникнути загрози можливої втоми від допомоги українцям та загалом від війни в Україні?
- Мені часто ставлять це запитання, найчастіше українці. І я розумію, що наша акція трохи інакше, виконує дещо іншу функцію, ніж кампанія литовців чи українців. А саме те, що у цей важкий період, період канікул, факт, що поляки збирають і будуть це робити, аж поки не зберуть, показує, що на канікулах люди теж не забувають про Україну. Люди розуміють, що в Україну не надходить достатня кількість зброї, що немає звикання до війни. Звісно, людська психіка може адаптуватися навіть до концентраційного табору. Але теж можна щось з цим робити, боротися, можна будити свідомість. Цією кампанією ми тверезимо поляків. Ми є постійно у ЗМІ, де весь час говориться про необхідність постачання зброї в Україну. Ліпшої реклами, ніж те, що Україні потрібна зброя, мені важко уявити. Поляки чують про це щодесять хвилин, читають про це у всіх можливих газетах. Ми будимо це суспільство, і не даємо йому заснути у справі цієї війни.
- Чи вірите Ви, що подібна кампанія, як цей збір коштів, допоможуть ще більше поліпшити польсько-українські відносини. Чи бачите Ви зміни за останні місяці, відколи триває війна, у наших відносинах?
- Я не бачу цих змін. Щиро кажучи, я очікував, що буде гірше. Що поляки через декілька місяців допомоги почнуть відчувати втому та небажання. Що почнуть шукати причин, аби більше не приймати біженців. Це явище іноді трапляється, але це не переважаюче явище. Інша справа, що насправді багато осіб повернулося в Україну. Ще один аргумент – це те, що для польської економіки перебування тут українців є позитивним стимулом. У Польщі були великі демографічні проблеми передусім із суспільно-економічною системою. Тому навіть із цинічного погляду, перебування у Польщі біженців з України є доброю, а не поганою звісткою. Хіба що це якийсь ненормальний націоналіст, а таких тут не бракувало. А вони, у свою чергу, роблять виняток для Росії. Ми так боїмося Росії, що навіть націоналіст у Польщі любить українця. На додаток, усі зачаровані тим, як ви боретеся. Усі закохані в українських солдатів, в українських жінок-солдатів, в українських цивільних, які борються і є хоробрими. Також у вашу інформаційну війну, яка є супер ефективною. Ви маєте так звану soft power («м’яку силу») номер один у світі. Ви маєте фантастичного лідера, якого люблять і яким захоплюються усюди, по всьому світу. Все це не змінює ставлення до українців до Польщі, яке є постійно позитивним.
- Як Ви вважаєте, що допомогло українцям так мужньо і так довго давати відсіч рашистському вторгненню, російській армії, яка більша у багато разів? І що може дати українцям ще більше сил для перемоги у цій війні?
- У думаю, що основною силою українців був їхній патріотизм. Коли довкола розповідають, маю на увазі славнозвісну статтю путіна «про історичну єдність українців та росіян», коли це вмовляють людям, котрі відчувають, що є навпаки, то це очевидно спонукає до боротьби і до прояснення зброєю, що українці – це українці, а не росіяни. На додаток, правила, які діють в Росії, наприклад, зневага та ігнорування звичайної людини, загальна корупція, таке «абияк» - це не ті засади, котрі панують в Україні, українці не хочуть бути сировинною автократією, яка тільки чатує на інші держави, аби їх обікрасти. Вони хочуть бути західною демократією, місце якої в Європейському Союзі і в НАТО. Це речі, за які, я вважаю, варто битися і віддати своє життя. Якщо ти є частиною родини і для неї хочеш ліпшого майбутнього, то іншого способу, аніж піти зі зброєю та боротися, немає. Можливо теж цей дрон, на який ми збираємо гроші, як ми віримо, рятуватиме життя українських солдатів і матиме протилежний ефект для російських солдатів, агресорів. Ми переживаємо і страждаємо, коли гинуть українці. Часто це одна із мотивацій. Люди роблять внесок і пишуть у коментарях: «За Маріуполь!», «За Бучу!», «За зґвалтованих жінок». Я не приховую свою мотивацію, я постійно стежив за обороною «Азовсталі». Я дуже важко пережив те, що побачив у Бучі. Це була психічна межа, дуже важкий досвід. Хоча я набагато менше помилявся у справі цієї війни, бо знаю Росію. Українці борються, бо є власним народом і хочуть вільної і сильної України на Заході.
Закликаю теж усіх долучатися до польської кампанії зі збору коштів на «Байрактар» для української армії, адже тільки разом ми переможемо рашистського супостата.
Тарас Андрухович