Наталія Сверлова — уродженка Санкт-Петербурга та етнічна росіянка, доля якої склалася так, що останні 10 років свого життя вона мешкає в Україні. Тут вона мала прибутковий медичний бізнес, але все перевернулося 2014 року. Початок війни Росії проти України — анексія Криму та захоплення російськими агресорами окремих районів Донецької та Луганської областей — стали для неї шоком. Успішна бізнес-леді стала волонтером і зайнялася забезпеченням українських військових тактичною медициною, одягом, взуттям та спорядженням. Ще більше Сверлову шокувало повномасштабне вторгнення російських окупаційних військ до України 24 лютого. Поговорити про це з волонтеркою вдалося лише в авто дорогою на Донбас.
«Знаєте, спершу була паніка. Ось зараз багато хто говорить, що ми знали, були готові... Але я до останнього не вірила. Для мене це було, як сніг на голову. Напевно, 1 чи 2 березня хтось зателефонував та сказав, що є медикаменти, відправляємо. Ну, ми відправили і пішло-поїхало: медикаменти, їжа, теплі речі. Так утворився склад. З перших днів я почала все роздавати по підрозділах. Власне, залишилися ті самі хлопці, хто в нас був від 2014 року. Вони першими у бій пішли. Тому організуватись було нескладно. Телефонують, просять, що потрібно те, чи це і ми відправляємо. Потрібно ще щось — ми відсилаємо. Ми якось спробували підрахувати, скільки підрозділів ми охопили. Я дійшла до сорока, а тоді покинула. А далі — біженці, яким теж потрібна допомога», — розповіла Наталія Сверлова.
Волонтерський автобус громадської ініціативи «Аптечка на колесах», співзасновником якої є Сверлова, забитий продовольством, медикаментами, теплим одягом та дизельними генераторами. Все це їде до нещодавно звільнених сіл на самій півночі Донецької області. Давні знайомі бійці батальйону тероборони у складі Збройних сил України, які звільняли від окупантів ці села, звернулися до Сверлової з проханням запобігти гуманітарній катастрофі у селі Ярова, Лиманського району.
«Село кілька місяців без світла, газу, медичної допомоги. Ось вони й почали ділитися з місцевими медикаментами та продуктами. Зателефонували та сказали, що дуже потрібна допомога. Ми зібралися, забили автобус їжею, медикаментами, взяли нашого лікаря Володю. Він у відпустці через хворобу, з переломом на милицях ходить. Але він добрий лікар. Як тільки дізнався, що я їду, одразу сказав — я з тобою, мені там бігати не треба, сяду і прийматиму людей. Прийняв за день душ 40, потім ще до лежачих проїхав. А ми цілий цей час роздавали нафасовані продукти. Спробували ще в інше місце проїхати, але загрузли, танкісти нас виштовхали, але частину продуктів роздати не встигли. Перевантажили військовим у машину, вони ще два дні роздавали продукти. Ми нагодували людей», — зауважила Наталія Сверлова.
Збирати все необхідне для армії та цивільних організації «Аптечка на колесах» допомагають різні люди. Одна з подруг Сверлової виявилася власницею ресторану в Києві і готує безкоштовні обіди для людей похилого віку та нужденних. Крім того, бере активну участь у збиранні вантажів для звільнених територій. Колишній актор шоу «Квартал-95» Євген Кошовий, менеджером в якого був нинішній президент України Володимир Зеленський, став одним зі спонсорів волонтерської організації та купив для звільненого донецького села два електрогенератори. Але найбільшу допомогу українські волонтери отримують із Польщі. На більшості упаковок із ліками у волонтерському автобусі стоять написи польською мовою.
Це ще з перших днів війни нам допомагає польська католицька благодійна організація «Карітас Замойсько-Любачівської дієцезії». Мені здається, що далеко не всі українці так перейнялися нашим лихом, як ці люди. Вони щотижня надсилали нам цілу машину допомоги. А нещодавно подарували 68 Єгерській бригаді повністю укомплектований реанімобіль. Якось я сказала, що в нас бракує берців великого розміру, і вони нам їх надіслали. Був такий випадок, що хлопець з «нуля» прийшов і в нього були скотчем перемотані кросівки 47 розміру. А я дістаю нові та даю йому. У нього були такі очі! Потім підключилися політики із польського Сейму. Вони надсилали медикаменти та обладнання. Те, що ми купуємо за свої гроші і роздаємо, то це наше, так і має бути. А ось те, що вони роблять для нас… Все, що ми робимо як «Аптечка на колесах», мені вже здається, що це «Карітас», який просто так нам допомагає. Коротше, ми полякам винні. В мене навіть онуки знають, що поляки — це друзі. Вони знають польський прапор, ми вивчаємо польську мову.
Сверлова не планує змінювати професію та припиняти волонтерську діяльність до повного закінчення війни з Росією та вирішення проблем, що виникли після масштабних руйнувань під час важких боїв з окупантами.
Запрошуємо слухати матеріал в прикріпленому аудіофайлі.
Олександр Савицький