Росіяни готуються до евакуації з правобережної частини Херсонської області, — повідомляє Генштаб України. У звіті українського штабу зазначено, що триває підготовка до евакуації окремих російських підрозділів і військової техніки.
Генерал Лєон Коморницький, колишній заступник начальника Генштабу Війська Польського в етері Польського радіо 24 сказав, що в Україні триває кривава війна, війна за ідентичність, свободу і незалежність українського народу, який знищується, як висловився, жорстокою, фашистською агресією Росії та російської армії:
«Ціль Росії — знищення українського народу, інтелігенції, адже сьогодні на фронті боротьби із російським загарбниками воюють солдати з різними професіями, також українська інтелігенція. Вона також взялася за зброю і дає таку саму відсіч у рядах української армії, як громадяни цієї країни простих професій, вони борються в одних рядах, бо мають повне відчуття своєї ідентичності, цінності, а з іншого боку — загроз, які становить для їхньої ідентичності та незалежності ця агресія. Російська військова стратегія та імперська політика завжди будувалися на ідеології, яка з часів Другої світової війни будувалася на комуністичній ідеології, а нині — на путінській ідеології. І там у російському просторі, також російської інформаційної чи пропагандистської війни, що ведеться одночасно із кінетичною війною, переважає такий наратив, що українці — це російські трансвестити, яких треба жорстоко знищити, повбивати. Ми є свідками цієї війни».
Генерал Лєон Коморницький звернув увагу, що для українських військ визволення Херсона є дуже важливим, але дії на цьому напрямку не можна розглядати в контексті того, що відбувається на всьому фронті:
«Те, що відбувається довкола Херсона, на херсонському оперативному напрямку від вересня — визволяючи населені пункти, українці загрожують російським військам, котрі опинилися на західному березі Дніпра, розбиттям. Дії на цьому напрямку не можна не розглядати, не беручи до уваги того, що відбувається на всьому фронті зіткнення української армії з російською, а це майже 1400 кілометрів, де на двох оперативних напрямках від Ізюма і далі до Лиману, йде наступ, хоча останнім часом його темпи сповільнилися. Але це зрозуміло, бо українці мусять поповнити особовий склад, техніку та боєприпаси і підготуватися до нових наступальних дій. Визволення Херсона там є ключовим. Херсонська область є ключовим пунктом від початку наступу на південному напрямку до Криму та розтинання російських військ. Українська армія усвідомлює, що це буде важливо з погляду завершення кампанії до зими. Російська армія готується до тотальної оборони, відводить мирне населення, збирає сили, передислоковує частину військ із західного берега Дніпра, також бачимо залізничні перекидання бойової техніки, зокрема протитанкових гармат. Це важливо, оскільки Росія використовує найстарішу зброю, бо новіша закінчується. Оборона Херсона буде дуже кривавою, росіяни кинуть усі свої сили, щоб утримати це місто. Вони розуміють, наскільки це важливо. Втрата цієї області буде черговою престижною, не тільки бойовою, поразкою російської армії, яка може призвести до розосередження угрупування російських військ на цьому напрямку і створення можливості виходу української армії на Крим, а також на північ — у напрямку Маріуполя».
Коментуючи знищення російськими загарбниками української критичної на енергетичної інфраструктури, генерал Коморницький зауважив, що Росія завжди знищувала цивільну інфраструктуру, варто хоча би нагадати про варварські дії росіян у Чечні та Сирії:
«У своїй воєнній стратегії росіяни не виключають подібних дій, вони це передбачають. Позаяк вони розуміють, що основою оборони держави, на чому я часто наголошую, є суспільство, народ, на якому стоять стовпи оборони цієї держави. Україна через свої дії показує, наскільки це важливо для української армії, яка покладається на фундамент українського народу, який вистоює, попри важкі втрати та удари, що здійснює російська армія проти цивільної та критичної, енергетичної інфраструктури, і яка загрожує та біологічно ослаблює український народ. Росіяни роблять це, аби максимально послабити цей фундамент, влаштувати українському народу гуманітарну катастрофу і цим призвести до біологічного ослаблення. Ця воля до захисту буде виражатися, але певні речі не вдасться "перескочити", якщо бракуватиме води, газу, бракуватиме тепла. І це може призвести до далекосяжної дестабілізації економічної ситуації української держави. Адже знищення критичної інфраструктури підриває економіку, яка досить добре функціонує у цих умовах. Ціль Росії — практичне знищення усієї української інфраструктури і влаштування Україні та українцям гуманітарної катастрофи, аби призвести до чергової хвилі еміграції. Це спільна ціль російських політиків та російської армії — винищення українського народу. Це також доказ того, що головною ціллю війн, які веде Росія, є знищення інфраструктури, економіки, народу на тій території, на яку вона нападає. Водночас це прояв безсилості у веденні кінетичної війни, яка має вестися усіма правилами сучасної війни, у якій не має атакуватися інфраструктура, суспільство. На цьому полі російська армія зазнає поразки в оперативно-тактичному значенні. З іншого боку, українська армія не має тих можливостей, що має російська армія — стратегічних, тобто ракетного впливу на територію Росії, а також не має антиракетного прикриття. Лише невдовзі антиракетні засоби мають надійти, аби захистити критичну інфраструктуру».
Генерал Лєон Коморницький розкритикував також непоспіх Заходу постачати Україні ракетну зброю, спроможну завдавати ударів на великі відстані, аби мати можливість атакувати військові цілі на півдні та сході території Росії:
«Росіяни, завдяки безкарності, відсутності можливостей української армії впливати на територію принаймні південного та західного військових округів Росії, що межують з Україною, і звідки прибувають свіжі резерви та перекидається техніка та запаси, все це скупчують на цій території на відстані понад 100 кілометрів від кордону з Україною. Росія залишається непокараною і має далекосяжний комфорт. Цим Україну поставлено у невигідну ситуацію свідомо. Я особисто оцінюю, що в цій ситуації незаперечні оперативно-тактичні успіхи української армії, її інтелектуальна, бойова перевага, її бойовий дух (українська армія має переваги за будь яких характеристик), і демонструє свої можливості та бойову ефективність, будуть, розмовно кажучи, з'їдатися через відсутність переваги у стратегічному значенні».
А на думку професора Пьотра Міцкєвича із Ґданського університету, від самого початку Росія хотіла повністю виключити Україну зі світового політичного порядку:
«Я вважаю, що від початку цього конфлікту ми мали справу із концепцією, що це буде тотальна війна. Концепцією Росії є знищення України як політичного утворення. Спочатку вони припускали, що досягнуть цього, спираючись на те, що ми умовно називаємо "доктриною Ґєрасімова", тобто знешкодженням військового потенціалу та обмеженням можливостей політичних дій. Але військова обстановка змусила змінити тактику, хоча про укладення справжнього миру надалі не йдеться. У ситуації, коли виявилося, що ці цілі недосяжні, були вжиті дії проти мирного населення і на даний момент ми маємо ескалацію. Вони супроводжуються припущенням, що вдасться створити ситуацію, за якої українське суспільство після зруйнованої критичної інфраструктури перед зимовим періодом, змусить політичну владу почати мирні переговори. Ймовірно, це те, до чого сьогодні прагне Росія. Це радше нав’язування рішень, котрі санкціонують мінімальні цілі путіна, аби він, у свою чергу, міг представити це російському суспільству таким чином, що так, "ми розгромили цих нацистів, захистили наших громадян у східній частині України, взяли контроль над частиною територій, що нам належать" і оголосити успішне завершення спеціальної військової операції. Але гадаю, що кожна людина, яка думає, дивлячись на те, що відбувається на території України, має розуміти, що маємо справу із діями, спрямованими на знищення української державності».
За словами професора, в 2018 році була внесена головна зміна до так званої доктрини Ґєрасімова, що власне полягала у тому, аби ракетними ударами по цивільній інфраструктурі змусити суспільство держави, на яку напали, виступити проти своєї влади, щоб змусити її до мирних перемовин. За словами Пьотра Міцкєвича, з’являються теж два чинники, котрі будуть викликати певну реакцію українського суспільства:
«Перший чинник — це часто згадуваний експертами так званий генерал Зима, тобто питання виживання українського суспільства зі зруйнованою критичною інфраструктурою, адже є перебої із постачанням струму, води, опалення. І питання, наскільки українське суспільство ще будитиме у собі дух опору. Я маю надію, що будитиме, і це залишиться постійною рисою сучасної України, і що це суспільство готове до боротьби із загарбником. Натомість третій елемент, на який слід звернути увагу, — це те, що українська армія переходить до контрнаступу. Наступальні дії пов’язані з тим, що потрібно буде отримати значну допомогу у постачанні техніки та озброєння, що дозволяють такі бойові дії. Не забуваймо, що при цьому треба говорити про наступальне озброєння, бо дотепер Україні передавали оборонне озброєння. І ще один елемент, який впливає на українське суспільство, — це те, що наступ пов’язаний із зростанням людських втрат. Об’єднуючи ці всі чинники, мусимо постійно не забувати, що існує певна людська витримка і сподіваємося, що українці усвідомлюють, що повинні ще витримати».
Водночас професор Пьотр Міцкєвич вважає, що в Кремлі більше немає ідей, що далі робити із війною проти України, а російська сторона дедалі більше починає діяти під впливом тиску ситуації та нервів, доказом чого стали власне нещодавні ракетні і дронові удари рашистських окупантів по інфраструктурі.
PR24/Тарас Андрухович