Останніми тижнями російська армія зосередилася на ракетних і дронових ударах по об'єктах критичної та цивільної інфраструктури України. Мета такої тактики — позбавити українські міста і населені пункти електроенергії, тепла і водопостачання перед наближенням зими, тим самим намагаючись схилити Київ до переговорів і поступок.
Ключове значення для ефективного захисту від крилатих ракет і дронів має постача військової техніки країнами Заходу. Так, у жовтні Німеччина передала Україні сучасний ЗРК середньої дальності IRIS-T і пообіцяла, що другу передадуть до кінця 2022 року, інші два — на початку 2023 року. Трохи пізніше в листопаді, США передали Україні аналогічні системи NASAMS і Aspide. Також інші країни заявили про готовність передати різні системи ППО Україні ще до кінця цього року.
Про передані Україні системи ППО і про їхню ефективність я попросив розповісти Олега Каткова, українського військового експерта і головного редактора порталу Defence Express:
Варто почати з ППО систем NASAMS і IRIS-T. Вони обидві належать до комплексів середньої дальності і належать до останнього покоління ППО. Дальність знищення цілей у IRIS-T становить до 40 км, а у NASAMS все залежить від ракет, які будуть використовуватися. Наразі ця система може використовувати три види ракет: AMRAAM ER дальністю до 40 км, AIM-120 дальністю до 20 км і AIM-9X дальністю до 10 км.
Якщо говорити про загальну кількість переданих Україні ЗРК, то їх сумарно було передано кілька одиниць. За офіційною інформацією до кінця року систем NASAMS має бути передано 2 штуки та аналогічну кількість IRIS-T. Скільки їх точно доставлено в Україну, наразі невідомо, але можна припустити, що доставлено половину.
Експерт оцінив, чи достатньо переданих систем для дієвого захисту українського неба.
Їх вистачає для того, щоб закрити деякі, оголошені зони. Як я вже казав, кожен комплекс може ефективно вражати цілі на дистанції максимум 40 км. Тож якщо максимально спрощено, то захистити вдасться територію радіусом до 80 км. Однак варто розуміти, що в бойовій обстановці все набагато складніше, і заявлена максимальна дальність являє собою орієнтовний діапазон ураження цілі за сприятливих умов. Тому не можна сказати, що ці два або в майбутньому чотири комплекси зможуть закрити небо над Україною. Варто також розуміти, що всі ЗРК належать до об'єктних засобів протиповітряної оборони, або іншими словами захищають певні об'єкти. Тому якщо навіть ми візьмемо Київ, то такі комплекси не можна буде поставити посеред міста, а їх необхідно встановлювати десь за містом. Необхідно прорахувати радіус Києва на дальності 10-20 км від самого міста. Маючи ці дані, ми розуміємо, що 4 ЗРК явно не вистачить для захисту всіх міст України. Важливий аспект полягає в тому, що це не єдині комплекси на озброєнні ЗСУ. Постачання цих комплексів — це насамперед посилення наявної системи. Однак проблема в тому, що на озброєнні України перебувають ще радянські комплекси, середній вік яких понад 30 років. Тому різниця між NASAMS і IRIS-T як різниця між автомобілем «Жигулі» випуском 70-х років і автомобілем марки Tesla. Різниця просто колосальна.
Постачання західних ЗРК — це також часткове розв'язання проблеми з ракетним і артилерійським «голодом», з яким ЗСУ зіткнулися ще навесні цього року. Виникла проблема, де брати ракети для радянських систем ППО. Ті запаси, що були в Україні з кожним днем вичерпуються, а в інших країнах вони є на озброєнні у вкрай обмежених кількостях. Йдеться про країни колишнього Варшавського договору. Тому посилення західними ЗРК дуже важливе. Також хочу нагадати про передачу Іспанією таких комплексів як Aspide і MIM-23 Hawk. Тому поступове заміщення переданими західними зразками старих радянських ППО систем — це єдиний шлях для підтримки протиповітряної оборони України, тому що все впирається в кількість ракет.
У ЗМІ циркулює інформація про можливу передачу Іраном Росії балістичних ракет Fateh-110 і Zolfaghar. Наскільки їхнє використання армією РФ може стати «сюрпризом» для протиповітряної оборони України:
Росія раніше вже використовувала балістичні ракети, такі як «Іскандер«», тому я не думаю, що буде сюрпризом використання армією РФ іранських балістичних ракет Fateh-110 і Zolfaghar. Тим більше в ситуації, коли інформація про передачу ракет лунає практично з кожної «праски».
Однак головний аспект полягає в тому, що коли ми говоримо про балістичні ракети, то їхня небезпека полягає в тому, що вони мають більш потужний заряд, ніж крилаті ракети. Друга відмінність полягає в тому, що для знищення балістичних ракет або їхнього перехоплення можна використовувати лише протиракетні комплекси, як-от американський комплекс Patriot PAC-3 або європейський комплекс концерну Eurosam — SAMP/T.
Різниця полягає в тому, що для знищення крилатої ракети її достатньо пошкодити осколком або фугасним ударом зенітної ракети, пошкодити двигун або крило і крилата ракета просто впаде, не досягнувши своєї мети. Проблема з балістичними ракетами полягає в тому, що вони летять по крутій траєкторії, підійматися на висоту 40-50 км і після цього стрімко падають під кутом 80-90%. Тож якщо звичайна зенітна ракета уламком їй пошкодить двигун, який не працює в польоті, або хвостове оперення, то це не призведе до запобігання удару, тому що ракета вже падає десь у районі цілі.
Згідно з даними американської розвідки, точність іранських балістичних ракет становить близько 500 м, тому єдиний імовірний сценарій їхнього використання — це удари по містах удари по містах. Тож можна підкреслити, що наразі ефективного способу протидіяти балістичним ракетним ударам немає. Існують два способи протидіяти цим можливим ударам іранськими ракетами: перший — це отримання засобів протиракетної оборони, які дуже дорого коштують, а другий — це отримання далекобійного ракетного озброєння для знищення пускових установок іранських ракет на території РФ або окупованих частинах України.
Олександр Потіха