Польські генерали Роман Полько, Вальдемар Скшипчак і Лєон Коморніцький в інтерв’ю Польському агентству преси (PAP) оцінили, що 2022 рік і хід війни в Україні розбили міф про російську імперію та її «непереможну армію». «З Росією можна як боротися, так і перемагати її», — підкреслив Полько.
Екс-командувач підрозділу сил спеціальних операцій GROM генерал Роман Полько на запитання про найважливішу подію 2022 року в контексті російсько-української війни відповів, що це «в першу чергу успіх України».
«Приречена на поразку багатьма так званими геополітиками чи європейськими стратегами, завдяки підтримці Заходу, але перш за все жертвам своїх власних солдатів, вона захистилася. Вона захищається уже понад 300 днів, не допустила будь-якого значного успіху російської сторони, вона навпаки переходить у наступ і перебирає військову ініціативу», — наголосив польський генерал.
Роман Полько підкреслив, що 2022 рік «розбив міф про російську імперію» та «непереможну російську армію». Він нагадав, що «багато польських геополітиків» говорили, що «з Росією нема чого воювати, з нею треба просто ладити». За словами колишнього командира «ҐРОМу», українці довели, що з Росією можна як боротися, так і перемагати.
Генерал Вальдемар Скшипчак, колишній командувач сухопутних військ, також визнав в інтерв’ю PAP, що 2022 рік змусив нас усвідомити, що російська армія та її військовий потенціал, «яким нам погрожували від приходу до влади путіна, є просто міфом». «Міф, який збудувала російська пропаганда, і який розгромили на полях України», — додав він.
«Окрім перебігу бойових дій, перебіг війни, це найважливіша подія цього року. Вона також позбавила російських політиків будь-яких ілюзій щодо цінності їхньої армії. Вона не має жодної цінності і не становить загрози будь-кому», — вважає він. Скшипчак додав, що Росію потрібно перестати боятися, тому що вона анахронічна в усіх значеннях, включаючи організацію, функціонування та можливості війська.
Водночас колишній заступник начальника Генштабу Війська Польського генерал Лєон Коморніцький також підкреслив в інтерв'ю PAP, що війна в Україні сильно виділила лідерство США, яке «мобілізувало європейські країни на допомогу Україні, яка бореться», завдяки чому вона може боротися з агресором. Він наголосив, що «війна за Україну, як її слід називати», — це зіткнення двох цінностей — авторитарного та демократичного світу.
«Ця війна змінює і змінить баланс сил не тільки в європейському вимірі, а й у глобальному масштабі. Світ ніколи не буде таким, яким був до цієї війни», — сказав він. Коморніцький додав, що конфлікт в Україні розвіяв міфи про «непереможну російську армію», і що «великомасштабної кінетичної війни в Європі більше не буде».
Генерал Лєон Коморніцький оцінив, що підсумки цієї війни повинні спонукати до роздумів про зміну оборонної стратегії держав. Він підкреслив, що, на його думку, не можна допускати ситуації, коли держава захищається від агресора на власній території. За його словами, країна, яка дозволить російській армії вдертися на свою територію, «безповоротно втратить свій національний доробок, в тому числі інфраструктурний доробок». «Росія має бути зупинена на її території, її треба перемогти й оточити», — додав генерал Коморніцький.
В етері Польського радіо 24 польський військовий наголосив, що такий висновок має зробити також для себе Польща:
«Як показує ця війна, Росія проводить свою імперську політику та стратегію, побудовану на ідеології перемоги в ім’я своїх імперських цілей та відновлення сфери впливу за будь-яку ціну, у тому числі шляхом руйнування не тільки критичної інфраструктури держави, але й доробку багатьох поколінь. Тому територія Польщі не може бути простором для будь-яких бойових дій, а у випадку російської агресії проти Польщі - ведення війни із російською армією. Війна з Росією була би нищівною. Це знищило би досягнення багатьох поколінь поляків. Не штука перемагати на своїй території, у себе вдома, коштом великих жертв, нещастя та знищення польського суспільства. Адже ціллю оборонної стратегії держави має бути стримування Росії, аби вона відмовилася від будь-яких своїх воєнних намірів щодо своїх сусідів, також щодо Польщі. У ситуації, якби Росія здійснила спробу захопити Республіку Польща і стримування російської армії виявилося би неефективним, її армію треба було би зупинити перед кордонами Республіки Польща в повітряному, наземному та морському вимірах і завдати їй остаточних ударів, щоб знесилити, оточити цей потенціал і не дозволити напасти та зайти на територію Польщі. Системи боротьби та озброєння, що є нині на оснащенні багатьох армій, зокрема й Війська Польського, наприклад, далекобійні ракетні системи чи дальня авіація, дозволяють виконувати ці завдання. Отже змінюється сприйняття стратегії захисту держави — від залякування до стримування».
За словами генерала Лєона Коморніцького, Україна нині однозначно документує, що фундаментом системи оборонного потенціалу держави є суспільство, але за умови оборонно-психологічної готовності до виконання завдань у ситуації загрози і війни та висловлення готовності й волі захищати батьківщину не тільки на словах, але й на ділі, своєю рішучістю, активністю у реалізації завдань, що лежать на суспільстві, яке захищає свою країну та підтримує свою армію:
«На фундаменті оборонно-психологічно готового і впорядкованого суспільства, яке знає свої завдання та обов’язки, стоять принципові опори захисту держави. Необхідна розбудова дуже системного процесу ідеологічної освіти чи навчання суспільства оборони, і ця наука усвідомлення оборони має бути підпорядкованою інтересам спільного захисту держави. Це та частина суспільства, яка не є частиною сфери військової системи оборонного потенціалу, а буде активною, як українське суспільство, у позамілітарній системі. Це цивільна оборона країни, яку потрібно відновити, розвинути до потреб оборонної стратегії держави. Це важливо у контексті розвитку стримувального потенціалу можливого агресора, що знеохочуватиме до здійснення агресії. Адже агресор розуміє, що, як все українське суспільство, яким був заскочений агресор, воно стане спільно із армією на захист своєї батьківщини, своєї території. Важливим є теж відновлення потенціалу особового військового запасу, резервістів, відповідну кількість яких повинна мати армія, яка повинна бути кратною чисельності армії мирного часу. Війна в Україні показує, що саме резервісти кінець кінцями виграють цю війну. Сьогодні у рядах української армії воюють здебільшого резерви української армії».
Коментуючи бойові дії на фронті, зокрема в районі Бахмуту, генерал Лєон Коморніцький зазначив, що потрібно подивитися на цю війну ще раз через призму стратегічних цілей обох сторін:
«За моєю оцінкою, російська армія нині ставить собі за завдання утримання захоплених рубежів – це понад 1100 кілометрів, що проходять від місцевості Сватове, далі через Бахмут, до Запорізької області, вздовж Дніпра і до Чорного моря. Це рубежі, що росіяни нині займають. Вони укріплюють їх, зводять там фортифікації, навчаючись оборони, адже раніше російська сторона не вела оборонних дій у таких масштабах. З іншого боку, російська сторона здійснює наступальні дії на бахмутському напрямку і водночас готує в тилу 200 тисяч щойно мобілізованих резервістів, котрих оснащують у складі нових військових формувань технікою, організовують у нові підрозділи, і їх можуть використати у наступальних діях, на мою думку, не раніше середини лютого. Стільки має часу українська армія, аби завадити переходу російської армії до наступальних дій. У той же час на території Білорусі готують змішані російсько-білоруські ударні угрупування, які, ймовірно, під російським командуванням хочуть використати для удару у напрямку західного кордону України, аби перерізати шляхи постачання техніки та озброєння, що сушею надходять із території Польщі українській армії. На мою думку, цей задум не вдасться, бо там українська армія також готує оборону і буде там рішуче захищатися. Утім ці змішані ударні російсько-білоруські угрупування можуть підійти до рокадного шляху Луцьк-Сарни і звідти вести вогонь углиб території України по цих комунікаційних шляхах».
За словами генерала Лєона Коморніцького, росіяни вже прийняли таке рішення. Нині, як зазначив він, на території Білорусі перебуває приблизно 20 тисяч російських військових. Військовий вважає, що завдяки новомобілізованим росіяни можуть збільшити там свій потенціал до 50 тисяч солдат і тоді спробувати здійснити таку атаку. На думку Коморніцького, росіяни у цих змішаних російсько-білоруських угрупуваннях «витягнуть» білорусів на територію України, бо самостійно білоруські війська не можуть перейти український кордон. Він переконаний, що українська армія знає про цю загрозу, і це призводить до того, що значний потенціал української армії «поглинається» на цьому напрямку:
«Українська сторона, бажаючи завадити цим намірам, має теж серйозну дилему, бо можливості української армії залежать від постачань західної зброї, яка, як відомо, надходить не систематично і “хвилями”. Якщо українська армія хоче перешкодити російській армії перейти у лютому до наступальних дій, вона повинна здійснити превентивний наступ від Дніпра у напрямку Маріуполя, Мелітополя до Азовського моря для розрізання коридору, що сполучає сушею Крим із Росією. Це треба зробити якомога швидше. На мою думку, українська армія може здійснити такий удар після 15 січня наступного року».
А тим часом американський Інститут вивчення війни оцінив, що російські війська, які атакують Бахмут, не наступають уже батальйонними тактичними групами чи ротами, а підрозділами по 10-15 солдатів; це свідчить про те, що підрозділи загарбників виснажені та наближаються до кульмінації бойових дій. Подібні дії агресорів, що полягали в наступі меншою кількістю військових, спостерігалися в серпні на Херсонщині. Це передувало відходу росіян із західної частини області, розташованої на правому березі Дніпра, зазначив американський аналітичний центр.
PR24/Тарас Андрухович