Безліч легенд і домислів витало і продовжує витати навколо російської приватної військової компанії «Вагнер». Одні їх вважають небезпечним і гідним противником на полі бою, інші — банальними найманцями, які ефективно ведуть бойові дії в нинішніх реаліях. Попри всі хвалебні оди, які лунають на їхню адресу з боку російських ЗМІ, час від часу і туди просочується інформація про нові набори до їхніх лав, про зняття будь-яких обмежень на вступ до них тощо. Усі ці повідомлення ще більше заплутують ситуацію й ускладнюють можливість її оцінити. Розповісти про ПВК «Вагнер» та її участь у повномасштабній агресії проти України я попросив українського військового експерта Антона Міхненка:
Історія приватної військової компанії «Вагнер» тягнеться з 2013 року. Росія намагалася використовувати цю ПВК для дій за кордоном, насамперед це стосувалося Сирії. Пізніше дія компанії поширилася і на Судан та інші країни Африки, зокрема на Центральноафриканську Республіку і Малі. Виникає запитання: чому Росія підтримує цю ідею? Тому, що використання приватної військової компанії дає змогу не пов'язувати державні органи з діяльністю цієї компанії. Вони використовують цей «інструмент» для того, щоб творити свої справи в регіоні та водночас, покладаючись на сили ПВК, не пов'язувати безпосередньо її діяльність з органами влади для реалізації тих чи інших інтересів. Якщо говорити про успішність цієї компанії, то можна підкреслити, що десь вони були успішні, а десь не зовсім. Це ми можемо побачити на прикладі використання ПВК у Сирії, де 2018 року американські війська успішно знищили понад 200 цих бойовиків на річці Євфрат. Якщо говорити про їхні успіхи, то можна сказати, що за допомогою цих військових компаній РФ намагається збільшити свою присутність у різних регіонах світу і заробити при цьому гроші. Я переконаний, що ці компанії особисто не заробляють, але можуть створювати умови, щоб РФ за допомогою вже офіційних органів могла отримати ті чи інші ресурси.
Наприклад, ситуація в Центральноафриканській Республіці. Ця країна багата золотом і алмазами. Є багато шахт, де їх видобувають за копійки. А ПВК «Вагнер», яка активно діє в цьому регіоні, робить «набіги» на ці шахти. Вони їх грабують і тим самим створюють усі умови для того, щоб сили в республіці, які підтримують Росію, могли існувати і діяти. Подібна ситуація в Малі, звідки було багато звітів ООН і розслідувань з боку урядових органів США.
Таким чином, вони, з одного боку, несуть зло, вбиваючи й розоряючи, а з іншого — намагаються демонструвати свою присутність.
Військовий експерт також розповів про участь російських найманців у війні проти України:
Перший приклад участі ПВК «Вагнер» у війні в Україні датується 2014 роком. Головні завдання, які на них тоді покладали, — це насамперед підтримка сухопутних військ РФ, тобто виконання тих чи інших завдань на певних напрямках фронту, проведення диверсійних і терористичних операцій. Вони могли як диверсійні групи проникати в різні регіони України, де проводили теракти, вибухи, вбивства. Крім того, важливим завданням, покладеним на ПВК «Вагнер», був контроль за діяльністю лідерів «ЛДНР». «Вагнерівці» контролювали їх, щоб ті не зробили нічого зайвого, а якщо це відбувалося, то цих лідерів просто ліквідовували.
Згодом, коли змінився характер бойових дій, після початку повномасштабної агресії, відбулася певна еволюція використання ПВК «Вагнер» в Україні. Якщо ми згадаємо ситуацію в лютому 2022 року, коли РФ уже повномасштабно вторглася в Україну, використовуючи десантні підрозділи, Росгвардію та інші підрозділи, намагаючись цими силами впоратися із ЗСУ — і, як усім відомо, це в них не вийшло зробити за 3 дні, як вони від самого початку планували, — то побачимо, що Росія зазнала дуже важких втрат, які вона спробувала компенсувати коштом найманців. У першому ешелоні йшли найманці з ПВК «Вагнер», якими керує відомий нам персонаж — Пріґожин. Ці найманці почали підміняти регулярні війська і підтримувати дії регулярних військ на різних напрямках. Вони це робили тому, що у складі цієї ПВК більшість найманців має військовий і бойовий досвід. Вони брали участь у багатьох військових конфліктах, як на території РФ, так і за її межами. Умовно кажучи, вони знають, як тримати зброю в руках і як вбивати людей, і тому на них покладалися завдання з підтримки регулярних військ. У цьому простежується певна еволюція щодо їхнього використання.
Необхідно підкреслити, що, якщо навіть вони й мають певний досвід використання зброї та ведення бойових дій, це практично нічого не означає у форматі бойових дій в Україні. До цього вони мали бойовий досвід у країнах і регіонах, де не було таких масштабів бойових дій. Вони не стикалися з такими партизанськими операціями, які проводили Сили територіальної оборони України, з таким використанням артилерії й з такою інтенсивністю бойових дій. Вони вміють тримати в руках правильно автомат, але до такого шквалу артилерії, градів і високоточних ракет вони явно не готові. З одного боку, вони протистояли в більшості випадків «аборигенам», а тут регулярна армія. Тому весь створений ними імідж, що, мовляв, вони — успішний загін «солдатів удачі», який може виконати будь-яке завдання в різних умовах, практично нівелюється характером бойових дій, який ми бачимо в Україні.
Яку роль ці російські «гуси війни» відіграють зараз у повномасштабній війні Росії проти України? Антон Міхненко:
На сьогодні вони присутні на різних напрямках, як на півдні, так і на сході країни. Вони перебувають в епіцентрі уваги наших збройних сил. Є кілька випадків, коли, використовуючи високоточну зброю, ЗСУ знищували їхні бази на території України, як це було в Попасній, де було знищено близько 200 найманців. На жаль, тоді Пріґожин не постраждав. Збройні сили бачать, де вони знаходяться і намагаються їх знищити. Чому ЗСУ намагаються знищити саме найманців, які заповнюють «прогалини» в позиціях російської армії? Річ у тім, що цих найманців можуть також використовувати як диверсантів і терористів, на що більшість підрозділів РФ не здатна. Але все ж таки, враховуючи всі ці аспекти, не можна сказати, що це та сила, яка може вплинути на характер бойових дій, принаймні в сьогоднішніх реаліях.
Увесь світ облетіли кадри, як «кухар Путіна» Євґєній Пріґожин агітує ув'язнених в одній із в'язниць на території РФ. Антон Міхненко розповів, про що може свідчити набір до ПВК ув'язнених:
У них є криза всередині самої ПВК. Якщо вони раніше могли собі дозволити набирати тих чи інших вузькоспрямованих фахівців для виконання завдань, то на сьогоднішній момент вони цього робити не можуть. Вони, звичайно, намагаються, але в нинішніх умовах не всі хочуть іти, розуміючи характер бойових дій в Україні. Другий момент полягає в тому, що після того, як Пріґожин агітував людей із в'язниць і таборів вступати до лав ПВК і воювати проти України, він зробив іншу заяву: «Якщо не ці люди з в'язниць підуть воювати, то підуть воювати ваші діти». Фактично Пріґожин просто транслює думки Кремля і власний погляд на те, як він хоче воювати й за допомогою кого. Також Пріґожин демонструє позицію Кремля щодо готовності йти на все і використовувати будь-які, навіть найризикованіші методи, зокрема людей, які вчинили тяжкі злочини. Це великий ризик, оскільки немає жодних гарантій, що людина, яка отримала 10-15 років ув'язнення, не спрямує дану їй зброю проти військовослужбовців поруч із нею. Немає жодних гарантій, це величезний ризик. Фактично це означатиме, що для того, щоб використовувати цих хлопців, яких вони рекрутують у в'язницях, як «гарматне м'ясо», їм доведеться створювати додаткові загороджувальні загони, для того, щоб не дати їм змоги з цією зброєю розвернутися і вбити звичайних військовослужбовців. Ми бачимо як внутрішню кризу ПВК, так і кризу в її використанні. Якщо раніше можна було сказати, що це були хоч якось підготовлені фахівці, які могли проводити деякий спектр завдань, то зараз навіть розмови немає про фахівців. Зараз це звичайне «гарматне м'ясо», яке буде виконувати накази. Це нівелює всі колишні невеликі досягнення. Той імідж ПВК «Вагнер», як позитивний, так і негативний, вони можуть втратити. Тому далі ми будемо чути інші нові назви, спочатку був ПВК «Вагнер», тепер ПВК «Ліга», а через якийсь час з'явиться нова назва. Це пов'язано з тим, що вони деградують як «солдати удачі», адже вони могли б виконувати нормальні військові завдання, бо практика використання ПВК існує в усьому світі.
Олександр Потіха