«Коли відчувається емпатія, бажання допомогти, це найбільше надихає, коли сидиш на передніх позиціях. І так само надихає бажання зустрітися з рідними, очікування цієї зустрічі тримає жагу до життя», — розповідає Остап. «Коли є підтримка рідних, близьких легше долати труднощі, які зараз доводиться проходити», — додає він.
«Найважче — це незнання, коли нарешті настане наша перемога. Від цього теж залежить важке очікування зустрічі з рідними, близькими, друзями», — продовжує Остап.
Боєць Державної прикордонної служби та його побратими міцно стоять на варті українського кордону від півночі до сходу, а нині теж заходу. Спочатку Остап та його прикордонний підрозділ стояли на варті північних рубежів України. Там, де ще нещодавно рашистські окупанти вчиняли геноцид, вбивства, звірства та злочини проти українців.
Натомість ще донедавна Остап зі своїм підрозділом Державної прикордонної служби протягом двох місяців захищав Україну від російської орди на сході, а точніше у Бахмуті, в одній із найгарячіших точок на фронті, де нині тривають найбільш кровопролитні бої. Сьогодні у межах ротації Остап зі своїми побратимами перебуває на польсько-українському кордоні, де ситуація, як відомо, спокійна. Саме там мені і вдалося із ним поспілкуватися.
Повністю розмову запрошую слухати у прикріпленому звуковому файлі.
Тарас Андрухович