Після першого тижня українського контрнаступу проти російських окупантів можна оцінити, що найважливіші бої ще попереду; командування в Києві поки задіяло лише три з 12 бригад, підготовлених до наступальних операцій, пише в середу агентство Reuters з посиланням на військових аналітиків із західних країн, зокрема з Польщі.
Україна створювала сили для контрнаступу щонайменше півроку. Незалежні спостерігачі вважають, що для операції українська армія створила 12 бригад, дев'ять з яких навчили та спорядили на Заході. Бригада зазвичай складається з не менше 3,5-4 тисяч солдатів. Крім того, влада в Києві заявила, що також сформувала вісім десантно-штурмових бригад, підпорядкованих МВС, загальною чисельністю 40 тисяч військових, — нагадав Reuters.
«Україна може вибирати. Вона не в змозі досягти ефекту несподіванки на стратегічному рівні, але намагатиметься якнайкраще здивувати (ворога) на оперативно-тактичному рівні. Для цього знадобляться хитрощі, маскування та дезінформація, успішно використані минулої осені», — оцінив Бен Баррі, експерт британського аналітичного центру International Institute for Strategic Studies.
Як зазначається у повідомленні Reuters, за останні місяці російська армія підготувала тисячі оборонних позицій від своїх західних кордонів до окупованого Криму. Укріплення складаються з мінних полів, протитанкових ровів, рядів бетонних барикад, які називаються «зубами дракона», і окопів. Аналіз супутникових знімків доводить, що більшість цих укріплень було зосереджено на окупованих територіях півдня України.
Атаки українських військ на кордоні Запорізької та Донецької областей свідчать про те, що метою цієї операції може бути звільнення міста Токмак, а потім і Мелітополя, розташованого за 50 км на південний захід. Однак обидва ці центри сильно укріплені росіянами, — зазначає Reuters.
Доктор Якуб Ольховський з Інституту Центральної Європи та Університету Марії Кюрі-Склодовської у Любліні в етері Першого каналу Польського радіо також прокоментував початок наступальних операцій українських сил:
«Нещодавно один із представників української влади дуже дохідливо зауважив, що якщо світ недооцінював Україну на початку російського вторгнення, то зараз він схильний переоцінювати українські дії, тому що тут не варто очікувати такого контрнаступу, який був у період Другої світової війни, коли, наприклад, мільйони солдатів і тисячі танків йшли вперед під вигуки "ура!". Наступ сьогодні так виглядати не може. Подібні операції під час Другої світової війни Червона армія проводила, бо могла собі це дозволити, позаяк їй було байдуже на втрати. Натомість коли американці атакували та зустрічали опір, вони відступали та відправляли авіацію. Чи Україна має авіацію? Ні. Це одна з головних причин, чому не буде такого гігантського контрнаступу, який ми собі уявляємо».
А заступник міністра закордонних справ України, експосол України в Німеччині Анддрій Мельник в інтерв’ю виданню Tagesspiegel сказав, що «кожен Leopard 2 буквально на вагу золота для рішучого наступу». На його думку, Бундесвер міг би поставити більше 18 танків цього типу, які вже передано Україні. «Українській армії терміново потрібно ще багато західних танків, БМП та іншої бронетехніки», — сказав Мельник.
Водночас у контексті повідомлень про нібито знищені танки Leopard 2 міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус заявив про подальшу військову допомогу Україні. При цьому він зазначив, що Німеччина «не зможе замінити кожен танк, який зараз виведений з експлуатації». Він також анонсував поставку відремонтованих танків Leopard 1 A5 з липня — понад 100 з них повинні бути поставлені до кінця року.
Західна техніка, звісно, не є незнищенною, але вона вносить велику різницю під час бойових дій та, що найважливіше, ефективно захищає військовий екіпаж. Доктор Якуб Ольховський зазначив, що «українці досі проводили дуже хорошу, відкриту інформаційну політику в контексті інформування про бойові дії»:
«Однак тепер вони все це прикрили дуже щільним капелюхом таємниці. Ми мало знаємо, що відбувається. Це теж елемент контрнаступальної діяльності, тому що це вплив на Росію. Ті світлини чи відео зі знищеними танками Leopard чи БМП Bradley росіяни показують по колу, бо більше не мають що показати. Натомість ми не знаємо, як все відбувається з українського боку, тому що є інформаційна блокада. Це елемент контрнаступальних дій. Я ще раз нагадаю, що цей контрнаступ, який, я вважаю, вже триває, не буде великою фронтовою атакою. Це неможливо з різних причин: не вистачає техніки, українцям треба бути обережними з живою силою, бо вони не мають нескінченних резервів, по-третє, цей фронт простягається аж на 1400 км».
Про воєнні злочини, жорстокість та варварство росіян знаємо не від сьогодні. Однак росіяни не припиняють шокувати. Кожен наступний день приносить з України нову жахливу інформацію про тероризм російських військ. Варто хоча би згадати про нещодавні обстріли житлових будинків у Кривому Розі чи Одесі, унаслідок яких загинули мирні українці, багато людей отримало поранення, ну а ще також про підрив греблі на Каховській ГЕС. Росіяни не тільки не евакуювали населення із тимчасово окупованих ними територій, але й перешкоджали українським рятувальникам рятувати беззахисних людей. Зокрема росіяни обстрілюють човни, яким волонтери евакуйовують людей із затоплених територій. Росіяни стріляли у спини мирним жителям, уже відомо про багатьох загиблих та поранених унаслідок таких терористичних та боягузливих дій окупантів.
Офіцер повітряно-десатних військ у відставці, учасник миротворчих місій в Іраку та Афганістані капітан Томаш Бадовський в етері Польського радіо 24 прокоментував таку дикість та варварство російських ординців:
«Підірвавши дамбу, росіяни хотіли відтягнути українських військових і техніку від лінії зіткнення з російськими військами. Вони хотіли пересунути українські війська в район Нової Каховки, аби вони кинулися допомагали жертвам штучної паводки, тобто цивільному населенню, що опинилося у затоплених районах. Росіяни хотіли внести сум’яття, терор, жах і певний елемент несподіванки для українських військ. А чого вони хочуть досягти, стріляючи у беззахисних мирних жителів, які евакуюються із затоплених районів? Я не знаю, що в голові п'яного совєтського солдата, який повністю звироднів за 15 місяців участі в цьому кримінальному конфлікті. Важко сказати, чи було це зроблено зі згоди командування та вищого начальства, чи просто вогонь російські солдати відкривали без наказу. Я настільки обурений такою поведінкою цього солдатства, що мені важко підібрати слова. У будь-якому випадку, я не втрачаю надії, що через місяць, кілька чи десяток буде справедливий суд і шматок мотузки для людей, які вчиняють такі злочини. Така моя оцінка цієї ситуації».
Забруднення, стічні води, важка нафта та пестициди, що потрапляють до води, зокрема теж із кладовищ та звалищ, поширилися на дуже великій території півдня України, все це теж потрапило і продовжує потрапляти у Чорне море, створюючи величезну епідеміологічну загрозу для життя і здоров’я людей. Але не тільки. Адже є теж смертельна загроза, що виникає внаслідок хаотичного переміщення паводковими водами мін. За словами капітана Томаша Бадовського, «небезпека може бути вкрай страшною»:
«Можна припустити, що як протипіхотні, так і протитанкові міни, які росіяни розмістили на нині затоплених територіях, могли бути витягнуті зі складів 1950-х, 60-х чи 70-х років. Ми не знаємо, в яких умовах вони зберігалися. Можливо, вони зберігалися на якихось сирих складах десь за Ленінградом, а потім на старих вантажівках їх везли на місце закладки. Це все може бути пошкоджене, проржавіле наскрізь, і я боюся, що це може бути неймовірно небезпечно. Боєприпаси, вимиті водою, можуть вбити або покалічити людину, осліпити, відірвати руки чи ноги. Спектр загроз, який створює ця штучна паводка після підриву дамби, для мене наразі ще не до кінця зрозумілий, і я думаю, що, на жаль, українцям самим ще доведеться дізнатися, скільки лиха спричинило руйнування цієї штучної водойми. Я не хотів би креслити чорних сценаріїв, але можливо українські сапери, інженерні війська, можливо міжнародна спільнота, колись піде на такий жест, аби відправити туди відповідно навчені та оснащені підрозділи, з метою очищення цих місць від ймовірно тисяч мін. Відомий приклад Камбоджі, де таке завдання реалізовувалося. Загроза, як на мене, жахлива».
Україна звертається за допомогою до світу, адже для оцінки та усунення завданої шкоди та збитків від підірваної росіянами дамби та затоплення української землі необхідні тижні, місяці та навіть роки. Утім окупанти завдали шкоди не тільки українцям, бо, як відомо, кожен злочин загарбників може обернутися проти них самих. За оцінками міжнародних експертів та розвідок, через підрив дамби на Каховській ГЕС вода невдовзі повністю припинить надходити через Північнокримський канал на тимчасово окупований Крим. Капітан Томаш Бадовський запропонував спробувати «заглибитися» у менталітет Кремля, росіян, аби зрозуміти їхню «логіку» дій:
«Це азіатський менталітет, степовий менталітет. Менталітет людини, якій абсолютно байдуже на здоров’я, життя свого ближнього. То що вже говорити про противника. Крим був анексований росіянами майже 10 років тому. Там збудували міст, влили туди багато мільярдів і він мав бути невід’ємною частиною Росії, мав бути висунутим плацдармом Росії для якихось військових операцій чи для бронетанкових підрозділів, котрі мали завдати удару по Україні. Натомість, якщо щось погане відбувається в Криму, то це проблеми самого Криму. Не думаю, що хтось в Москві цим переймається. Адже, за даними української сторони, від початку цього конфлікту на фронті загинули 215 тисяч російських солдатів. І прошу назвати хоча би одне побивання з цього приводу з російського боку... Ще раз повторю — 215 тисяч чоловіків. 215 тисяч російських родин опинилися без чоловіків, батьків, дідів та дядьків... Немає ані великих демонстрацій, ані протестів, немає великого відчаю, розпачу, побивання і в самому Криму. Тому я не думаю, що росіяни чи Кремль перейматимуться долею безводного Криму. На мою думку, це не те, що може вразити путіна і його злочинну банду».
Водночас капітан Томаш Бадовський особисто вважає, що ми ще не є свідками повноцінного контрнаступу на оперативному рівні. За його словами, відбувається посилена наступальна активність українських військ з метою розвідки, у яких місцях на що росіян здатні. Можливо, за його словами, на підставі зібраних даних українські оперативники оцінять найслабші місця, аби пізніше там були зідйснені основні удари або один удар.
Натомість професор Пьотр Ґрохмальський із Академії воєнного мистецтва у Варшаві вважає, що «українські сили проводять нині велику розвідувальну операцію»:
«Це розвідувальна операція, яка, звичайно, є невід'ємною частиною удару, але головні сили, два корпуси — 9-й і 10-й, які були підготовлені для цього наступу, ще не вступили в дію. Отже, ми маємо справу з дуже складною і комплексною розвідувальною операцією, яку ведуть українські формування невеликими силами на окремих ділянках фронту. […] ці сили мають розвідати розташування позицій і артилерії, зісканувати схему мінних полів... Все це свідчить про далекосяжну підготовку до головного удару. Українці хочуть посилити удари на довгій лінії фронту, шукати слабкі місця і наносити основний удар по тих місцях, які виявляться особливо слабкими. Не забуваймо, що з іншого боку росіяни багато тижнів будували системи укріплень (...). За словами аналітиків, це наймасштабніша система фортифікацій, яка була створена після Другої світової війни. Це три довгі системи укріплень. Перша — протяжністю приблизно 150 кілометрів. Друга лінія — приблизно 130 кілометрів. А третя лінія проходить по головним містам, що мають ключове і стратегічне значення для Росії. Натомість схоже, що Україна прагнутиме здобути Токмак. Це місто є стратегічним з точки зору логістики та тих цілей, які ставить перед собою українська армія. Однак це лише припущення, оскільки це справді дуже складна і комплексна операція. І хоча росіяни дуже активно розбудували систему укріплень, її дуже добре вивчили українські сили, котрі вже багато тижнів здійснюють розвідку боєм».
PR1, PR24/Т.А.
