Російсько-українська війна — перша в світі за кількістю використаних технологій, зокрема дронів. Про це говорили на INSCIENCE conference, яка проходила у Києві 17-18 червня і в межах якої відбулась виставка технологічних стартапів та наукових винаходів. Загалом наукова конференція під час війни — це смілива ідея, але для розвитку технологій, які допомагають тримати оборону, потрібен поштовх і для науки. Так, колись для спецоперацій використовували виключно людський ресурс, на заміну прийшли дрони-камікадзе, а згодом і нове покоління — багаторазові ударні дрони. Невеликі розміри, безшумна робота, мінімальне виділення тепла, прозорі для радіочастот матеріали, здатність контролювати ослаблення радіосигналу, політ понад 45 кілометрів, протистояння радіоелектронній боротьбі та багато інших аспектів стають доступними в наш час.
Максим Суботін, розробник дронів Punisher в UA Dynamics, до 2014 року працював з цивільними проєктами, але через те, що багато знайомих опинились в лавах ЗСУ, то вирішив допомагати їм розробками.
— Максиме, з чого все почалось?
— Ядро нашого проєкту складали і складають ветерани бойових дій. На той момент розробники — це був такий маленький специфічний юніт, якому просто потрібно було знайти рішення для виконання завдань. Із наявних засобів нічого не підходило під це і тому довелося створити власний. Фактично потрібно було мати інструмент, і рішення було — створити цей інструмент так, як ми його хочемо бачити, таким, яким він нам потрібен. Так відбувся «Панішер», всередині такого маленького колективу на той момент з чотирьох осіб. І потім поступово до цього проєкту додавались люди, кожен виконував свою функцію, вирішував ту чи іншу задачу, й так проєкт зростав. До 19-го року він був у певному інформаційному вакуумі через об'єктивні причини, і тому коли десь щось відбувалося, майже ніколи не згадували, що це «Панішер», тому, що так було потрібно...
Дрон може залізати в найбільш небезпечні ділянки фронту, виконувати найбільш небезпечні задачі і навіть якщо він їх не виконає і буде знищений, оператор все ж залишиться. Саме з цього, з цієї тези почався проєкт «Панішер». Коли три людини сиділи і думали в якомусь році, як їм виконати задачу по знищенню важливого ворожого об'єкта в глибині від лінії зіткнення на 22 кілометри, і від якої не можна було відмовитись, прийшли до рішення розробити робота, яким можна ризикнути у місії, з якої неможливо було повернутися. Відповідно, у вас завжди на вагах життя людей, а це трагедія для рівно такої кількості сімей, можливо, навіть в більших масштабах, ніж просто кількість юнітів, тобто кількість особового складу. Кожен військовослужбовець — чийсь батько, чийсь син чи дідусь, бо зараз різного віку воюють люди, чийсь онук або дружина, або мати, або донька, бо серед військовослужбовців Збройних сил воює велика кількість жінок…
…Ми часто повторюємо, що ми, українці, — дуже креативна нація, й саме це дає нам впевненість у тому, що ми в цій затяжній довготривалій (вже дев'ятий рік триває ця війна), якою б складною і тривалою надалі вона не була, у нас все ж таки залишається шанс, бо ми дуже креативні, винахідливі й ми можемо прийняти виклик будь-якої складності.
Максим Суботін, розробник дронів Punisher в UA Dynamics / Creative Commons Attribution 4.0 International Licence Foto: АрміяInform
— Абсолютно! А як ви прийшли до концепції саме такого типу дрона?
— Ми коли взагалі починали думати про це як про концепцію… почали від самого початку, від такої бази: потрібно зробити багаторазовий дрон. Тому що коли ви оперуєте дроном-камікадзе, — це дорого. Ви кожен раз виконуючи задачі б'єте об землю дороговартісні компоненти, а це в умовах, коли оборонний бюджет України — це доволі обмежена така сума грошей, а ми розмірковували про це на межі 15-16 року, коли закордонні партнери нас не підтримували, і все, на що ми могли сподіватися, — на наші кишенькові гроші. В принципі, так і був створений цей дрон — за кишенькові гроші, і тому це абсолютно логічно: камікадзе — дорого, треба багаторазовий. Багаторазовий може зробити багато місій, але потрібно зробити якийсь дешевий спосіб виконання місії, тобто контейнер корисного навантаження має бути недорогим, дешевим. Його потрібно просто виготовляти й це має бути законно. Це дуже важливо.
Ми — абсолютно білий прозорий пухнастий проєкт, який поважає статут Збройних сил України, настанови, якими керуються ЗСУ, а також будь-які інші нормативні акти України. Залишаємось завжди в правовому полі. Для нас це принципова позиція: навіть якщо проти нас воюють терористи, воєнні злочинці, ми не маємо воювати такими самими методами, бо коли ми потягнемо їх в Гаагу, ми не маємо давати їм противагу нашим свідченням, що вони покидьки, злочинці, потвори, тварини взагалі невиховані, які заслуговують на найбільше покарання. І так плавно ми переходимо до назви нашого проєкту…
— Ага, ось він, каратель!
— А це не тільки проєкт по створенню ударного дрона, це загалом концепція застосування ударних дронів як таких, багаторазових ударних дронів як явище, бо зі створенням «Панішера» ми зробили не просто перший український багаторазовий ударний дрон — ми фактично створили новий клас дронів. У першому класі з максимальною злітною вагою з 7,5 кілограмів, з яких два з половиною кілограми — це корисне навантаження, тобто контейнер, ми були унікальні.
— Максиме, ми знаємо, що в росії також налагоджується виробництво дронів. Які, на вашу думку, можливості України протистояти у цій гонитві?
— Ми обрали для себе, можливо, не досить традиційний шлях, бо мало просто виготовляти дрони — виготовлення тисяч дронів нічого насправді не вирішує — вирішує підготовка тисяч операторів під ці тисячі дронів. А ось це складнощі, про які ніхто не хоче думати. Тому що це дійсно непросто, не можна формально навчати людей, які потім мають взяти дрони і виконувати свою роботу. Погано навчена людина швидко буде «закінчуватись». Як би це прикро не було усвідомлювати, але це факт, бо війна — це не жарт… Відповідно це і є ваша зброя, оператор насправді — це зброя, не дрон. Дрон — це інструмент. До нього потрібно саме так відноситись. Тобто коли ми говоримо про отримання переваги — так, безперечно, технології — важливі, кількісне вираження дронів — це теж важливо, бо це засіб, але без тисяч операторів ми програємо. Якщо ми підготуємо тисячі операторів, ми виграємо.
Коли ми аналізуємо, ми не спираємось на концепцію двох-трьох тижнів або двох-трьох пусків. Ми спираємося на аналітику, яка говорить, що проти нас воює небезпечний ворог, у якого ресурсна база по засобах кількісно набагато більша, на порядки більша, ніж наша, людський потенціал — тобто те, що вони можуть поставити у стрій, набагато більша, ніж в нас. І коли вони переважають нас кількісно, у нас єдиний шлях до перемоги — ми маємо переважати їх якісно. Ми воюємо не за свою землю, ми навіть воюємо не тільки за свої родини — фактично сьогодні в цій, я не побоюся цього слова, екзистенційній війні (бо вони не хочуть, щоб ми існували) ми воюємо за своє майбутнє… Воювати ми будемо ще довго, і тому ми робимо ставку на технології і на експертизу.
— Сподіваюсь, якраз ваш вклад у розвиток дронів зможе пришвидшити момент нашої перемоги. До речі, чи зацікавлені ви у співпраці з іншими урядами? Зокрема, з польським?
— Ми дуже вдячні всім громадянам Польщі, уряду Польщі за підтримку, яка надається не тільки зброєю або підготовкою наших військовослужбовців, або піклуванням про поранених. Перш за все, я хочу висловити величезну подяку за те, що польські родини приймають українські родини…
Якщо уряду Польщі цікаво і уряд Польщі може виступити з ініціативою: звернутися до уряду України, ми як проєкт «Панішер» залюбки передамо досвід ведення бойових дій із застосуванням багаторазових ударних дронів для військовослужбовців польської армії або польських Сил спеціальних операцій, бо саме така компетенція у нас теж розкачана доволі добре… Взагалі всім іноземним партнерам цікаво, як же ми це робимо, бо ніхто до нас такого не робив. Оскільки ми не тільки робимо дрони, а й навчаємо операторів, ми можемо навчити наших партнерів розумінню війни дронами, розумінню сильних і слабких місць цього ворога для того, щоб військовослужбовці Польщі готувалися до цієї можливої війни завтрашнього дня з потенційним ворогом, який в доктрині Польщі, мабуть, вже визначений певною назвою.
Слухайте аудіоверсію розмови у прикріпленому аудіофайлі.
Антоніна Ріа