«Війна з Грузією у 2008 році стала першою інтервенцією Росії за межі її кордонів, початком низки дій, які ми всі знаємо сьогодні: анексія Криму та війна на Донбасі у 2014 році, за якою послідувала повномасштабна агресія проти України», — каже Войцєх Ґурецький з Центру східних досліджень у Варшаві (OSW).
«Війна з Грузією в серпні 2008 року була першою військовою інтервенцією Росії за межами її кордонів після розпаду СРСР на захист, як виправдовувалося, "російських інтересів"», — сказав PAP Войцєх Ґурецький, відповідальний у Центрі східних досліджень за Південно-Кавказький регіон.
«У 2014 році Росія анексувала Крим і розв'язала війну на Донбасі, а через вісім років почала повномасштабне вторгнення в Україну. З історичної точки зору ми бачимо, що серпень 2008 року став початком цілої серії подій, які привели нас до повномасштабної війни в Україні», — додає Ґурецький.
Уряди та експерти Східної Європи після початку широкомасштабної війни Росії в Україні неодноразово зазначали, що відсутність рішучої реакції на війну з Грузією та укладений тоді «гнилий компроміс» стимулювали Росію здійснювати подальшу агресію.
До 24 лютого 2022 року у найважливіших кабінетах міністрів західних країн (а в деяких і пізніше) існувало тверде переконання, що домовитися з Росією можна шляхом переговорів, «з'ясувати розбіжності» і спробувати задовольнити подальші претензії. Перед вторгненням в Україну Москва вимагала «гарантій» — не тільки не розширювати НАТО на схід, а й відвести інфраструктуру Альянсу до кордонів до 1997 року.
«У цьому контексті всі згадують промову президента Лєха Качинського на проспекті Руставелі в Тбілісі, і вона була справді пророчою. Тому що він оголосив про те, що сталося пізніше», — нагадав Войцєх Ґурецький.
«Ми добре знаємо, що сьогодні Грузія, завтра Україна, післязавтра країни Балтії, а потім, можливо, настане час і для моєї країни, Польщі!» — сказав президент Польщі професор Лєх Качиньський, який разом із лідерами Естонії, Литви, Латвії та України 12 серпня 2008 року прибув до Тбілісі, щоб продемонструвати солідарність і підтримку Грузії.
Того ж дня Франція, яка головувала в ЄС, призвела до підписання угоди, названої за іменами підписантів - президентів Росії та Франції — угодою Мєдвєдєва-Саркозі. За словами тодішнього президента Грузії, Саркозі наполягав на прийнятті російських умов, оскільки «ні він, ні Джордж Буш не посилали би війська».
«З сьогоднішньої точки зору можна зробити висновок, що не можна йти на компроміс у питаннях жорсткої безпеки», — каже Ґурецький. Він додає, що нещодавня публікація BBC про діяльність російської дипломатії напередодні війни в Україні містила повідомлення про те, що «американці були готові піти на дуже далекосяжні поступки, щоб уникнути ескалації». «Таким діям не повинно бути місця, тому що рано чи пізно вони призводять до ескалації», — каже Ґурецький.
PAP/Т.А.