Сьогодні головна увага прикута до наступу ЗСУ на сухопутному театрі військових дій, але важливі події розгортаються і на морі. До прикладу, 4 серпня надводні дрони пошкодили у бухті Новоросійська великий десантний корабель «Оленегорский горняк» Чорноморського флоту Росії. Корабель зазнав серйозних пошкоджень.
А вже 5 серпня у Керченській протоці російський танкер «Сіг» отримав пробоїну після чергового удару українського морського дрона. Судно є одним із найбільших танкерів Росії. Це лише два приклади вдалих операцій українців із використанням морських безпілотників.
Коментарі з цього приводу різні. Одні пов'язують удари по російських кораблях із спробою Києва змусити Москву повернутися до «зернової угоди», про розрив якої Кремль оголосив 17 липня. Інші активізацію Україною бойових дій на морі пов'язують із наступом українських сил на суходолі.
Прокоментувати дане питання я попросив капітана другого рангу у відставці, професора Кшиштофа Кубяка із університету імені Яна Кохановського у Кельцях.
Усі перераховані вами контексти суттєві. Я особливо пов'язував би активізацію дій української сторони із виходом Росії із зернової угоди. На Чорному морі склалася патова ситуація особливого характеру. З одного боку, українці спроможні заблокувати росіянам доступ до свого узбережжя. З іншого, Росія може надзвичайно ефективно завдавати збитків морській торгівлі України. Це не має особливого значення з військової точки зору, адже більшість поставок військової техніки в Україну йде суходолом через Польщу. Однак даний факт відіграє величезне значення для українського експорту, перш за все зерна. Росіяни оголосили, що усі судна, які прямують в українські порти, піддаються загрозі їхнього впливу. Українці ж своїми діями показують, що можливості росіян надзвичайно обмежені. Безсумнівно, це певний спосіб безперервно тиснути на Росію.
А чи вистачить українцям сил проводити такі атаки на Чорному морі, які ми спостерігали останнім часом?
Росіяни перебувають у досить складній ситуації. Відповідно до Конвенції Монтре Туреччина заборонила Росії переміщувати у Чорне море нові військові кораблі. Українці це розуміють, тому намагаються за допомогою ударів дронів максимально ослабити Чорноморський флот РФ. Варто зазначити, що незважаючи на високу ефективність цих дій, вони не є настільки ефективними, як на першому етапі війни. Певною мірою росіяни навчилися радити собі із цією загрозою. Українці втратили фактор раптовості. Ситуація на морі в цьому сенсі вирівнюється.
4 серпня Державна служба морського та річкового транспорту України оголосила про військову загрозу для судноплавства в акваторії російських портів на Чорному морі. Цей режим стосується Анапи, Новоросійська, Геленджика, Туапсе, Сочі і Тамані.
Чи матиме вплив такий хід українців на морську торгівлю Росії в чорноморській акваторії через побоювання іноземних суден заходити у російські порти?
Це семеричні дії у відповідь на спроби Росії заблокувати українські порти. Україна фактично відповіла блокадою російських портів. Атаки морських дронів покликані підкріпити діями згадану декларацію. Ситуація серйозна, адже через порти на кавказькому узбережжі росіяни продовжують експортувати порівняно значні об'єми нафти. Торгівля з портами на Чорному морі до цього часу не була порушена. Дії українців — це щось якісно нове. Однак важко сказати, що це матиме вплив в плані мілітарних зусиль. Однак, поза сумнівом, ми спостерігаємо розширення українцями поля їхньої діяльності, до чого Росія не була готова.
А чи можна припустити, що Захід зверне тепер більшу увагу на Чорне море і почне постачати Києву системи озброєння, які дозволяють якщо не заблокувати, то хоч би серйозно ускладнити транспортування російської сировини чорноморськими водами?
Ситуація вкрай непроста. Справа в тому, що протягом десятиліть НАТО ставилося до Чорного моря без особливого зацікавлення. На даний момент такі країни Північноатлантичного альянсу як Румунія та Болгарія відверто слабкі у військовому плані. Останніми роками турки розпочали біля узбережжя Анатолії видобуток газу у великих обсягах. Тому Туреччина на Чорному морі веде свою гру. У Заходу в питанні Чорного моря є три варіанти. Перший — нічого не робити. Другий, мабуть найбільш вірогідний варіант – це постачання Україні засобів для ефективної боротьби з Чорноморським флотом РФ. І нарешті третій варіант — якби російська блокада українського узбережжя виявилася реальністю, то Захід міг би вдатися до дій по її прориву. З політичної точки зору великих держав Заходу такий варіант видається вкрай ризикованим. Якби насправді склалася така ситуація, то це б дуже нагадувало блокаду Берліна у 1948 році, або навіть Кубинську кризу 1962 року.
В цьому контексті виникає питання, чи Росія може піти на загострення. Як відомо, у березні цього року відбувся інцидент над Чорним морем за участі Су-27. Російський винищувач своїми агресивними діями, зокрема шляхом зливання пального, призвів до падіння американського БпЛА MQ-9 Reaper. Не секрет, що українці мають на Чорному морі розвідувальну підтримку НАТО, зокрема завдяки збору даних згаданими БпЛА.
Чи можна очікувати ескалації з боку росіян, як це було у випадку з американським дроном або може й ще сильнішої?
По суті, ми не знаємо, як далеко росіяни можуть зайти і яка ескалація для них допустима. Збиття БпЛА — це ескалація, але контрольована ескалація. Червоною лінією, після якої вже важко повернутися назад, була б атака на корабель або збиття пілотованого натівського літака. Ми не знаємо, чи росіяни в стані піти на таке. З іншого боку, я не бачу якогось особливого прагнення з боку НАТО перевірити рішучість росіян. І повертаючись до попереднього питання, відзначу, що в грі на Чорному морі дуже багато залежить від позиції турків.
Повертаючись до «зернової угоди», Росія, оголошуючи про вихід з неї, погрожувала топити цивільні кораблі в Чорному морі, які будуть йти в українські порти. Такого прецеденту ще не було. Але чи можна повністю відкинути варіант, що росіяни підуть на такий крок? Чи взагалі є перспектива, що Росія повернеться до порозуміння в справі експорту українських зернових і що може вплинути на таке рішення?
Якщо йдеться про атаку на торговельне судно і його затоплення, то це ймовірний сценарій. Натомість, щодо питання про те, чи росіяни повернуться в «зернову угоду», то якщо ми поглянемо на історію цього порозуміння, то можна зробити висновок, що дуже багато чого не було представлено громадській думці. Як на умови війни, то це порозуміння було досить ефективно реалізоване. Мені здається, що на повернення росіян в «зернову угоду» можуть мати найбільш серйозний вплив головні споживачі українського продовольства. А найбільше української продукції за весь час тривання цього порозуміння закупив Китай. Таким чином, ми тут переходимо від тактичного виміру до великої глобальної політики. Якщо Росія опиниться під тиском Китаю, африканських країн, які до цього часу надають їй підтримку в Раді Безпеки ООН, то не можна виключити того, що відбудеться відновлення «зернової угоди» в тій чи іншій формі. Якщо головні покупці української зернової продукції не натиснуть на Росію, то я би не очікував такого розвитку подій.
Матеріал підготував Назар Олійник