Останнім часом в Україні і на Заході активно обговорюється стаття та інтерв'ю генерала Валерія Залужного у престижному британському виданні The Economist.
Головна думка така — російсько-українська війна, з огляду на паритет сил, зайшла в глухий кут. Головнокомандувач ЗСУ застерігає, що конфлікт може затягнутися на роки і виснажити Україну перед лицем величезного військово-промислового, економічного і людського ресурсу ворога.
Така публічна заява Валерія Залужного викликала величезний резонанс, передовсім в Україні, де в медіа-просторі і офіційному дискурсі домінує цілковито інше, позитивне бачення війни з російським агресором. Зокрема, заступник керівника Офісу президента України Ігор Жовква жорстко розкритикував такий крок генерала Залужного.
«На місці військових я б, напевно, найменше, що робив би — це коментував би для преси, для відкритої публіки те, що відбувається на фронті, те, що може відбутися на фронті, якісь варіанти», — заявив чиновник. Жовква також додав, що після виходу цієї статті йому зателефонував «один із керівників кабінету лідерів», який запитав: «Що доповідати моєму лідерові? Ви справді в глухому куті?».
«Ми такого ефекту хотіли досягти цією статтею?.. Якщо таким чином ми досягнемо успіхів, можливо, це дуже глибокий стратегічний задум, але мені, чесно кажучи, дуже дивно», — сказав Жовква.
Слід звернути увагу, що зараз циркулюють чутки, що команда Зеленського розглядає варіант зі звільненням Залужного.
Проте немає сумніву, що слова генерала Залужного також викликали серйозну стурбованість на Заході, оскільки головнокомандувач прямо зазначає, що без виведення військової допомоги Україні на кількісний і якісно вищий рівень годі розраховувати, що ЗСУ можуть переламати ситуацію на фронті. А з цим буде дуже непросто. До слова, 8 листопада в адміністрації Байдена заявили, що в них у розпорядженні залишився лише 1 млрд доларів на допомогу Україні, а Конгрес, де переважають республіканці, не квапиться затверджувати нові допомогові пакети для підтримки Києва.
Прокоментувати статтю та інтерв’ю генерала Валерія Залужного у виданні The Economist я попросив кандидата військових наук Лукаша Пшибила з Академії військового мистецтва у Варшаві.
Чесно кажучи, не знаю, що про це думати. Здається, ми маємо справу з жорстоким визнанням того факту, що в російсько-українській війні склалася патова ситуація. Напевно, всі українці і більшість людей на Заході хотіли б, щоб вона йшла по-іншому. Проте все вказує на те, що Захід, в певному сенсі, підвів Україну. Якщо говорити про військові поставки то, так би мовити, Захід поставив Україні крапельницю, але не було проведена трансфузія. А те, що справи на фронті виглядають не надто добре, відомо вже давно, ще в період битви за Бахмут, який штурмували найманці-ваґнерівці, потім Вугледар. Після цього українці перейшли в контрнаступ. Очевидно, що він їм не вдався. Хоча, слід сказати, що в ході контрнаступу ЗСУ завдали важких втрат сухопутним силам Російської Федерації. Ми бачили, що ситуація патова, і раніше. Інша справа, чому генерал Залужний наважився дати таке інтерв'ю. Виникає питання, чи відображає воно цілісну політику української влади, чи все ж це його особиста ідея, щоб струсонути громадську думку, як українську, так і західну.
Варто наголосити, що в своїй статті генерал Залужний визнає і власні помилки. Зокрема, він зізнається, що вірив в те, що Росію можна зупинити, знекровивши її війська, але як виявилося, що навіть 150 тисяч вбитих солдат не змусили її припинити війну. Однією з таких операцій, яка повинна була знекровити агресора, стала битва за Бахмут.
Проте чи з перспективи сьогоднішнього дня з військових міркувань було виправданим так довго обороняти місто? Адже на певному етапі українська армія зазнавала не менших, якщо не більших втрат, ніж російські сили, велику частину з яких становили найманці Пріґожина, яких використовували як дешевий розхідний матеріал. Думка експерта з цього приводу:
Сьогодні нам важко це оцінювати з огляду на брак інформації. По-перше, ми не знаємо, на основі яких даних тоді діяла українська армія. По-друге, на війні існує щось таке як політичний фактор. Політичне керівництво ставить перед військовими завдання. Скажімо, ціллю може бути утримання території, яку повернути собі буде коштувати в п’ять разів дорожче. Зрештою, ми це бачимо на прикладі того, як українська армія намагається відбити Бахмут. Це змушує українців входити в спіраль війни на винищення.
З військової точки зору, початок Бахмутської операції мав сенс і вона проходила досить успішно. Проте друга її частина, коли росіяни вже почали займати пануючі висоти довкола Бахмута, суто з військової точки зору, продовжувати вести операцію було недоречно. Іншими словами, українці в пропорційному відношенні не завдавали ворогу таких втрат, які б виправдовували утримання міста.
Тим не менше, я залишаюсь при думці, що, напевно, вже після війни, коли будуть розсекречені документи, ми дізнаємося, чому були прийняті такі, а не інші рішення. Вважаю, що вони були більш політичними, ніж військовими.
Валерій Залужний також проводить паралелі між Першою світовою війною і російсько-українським конфліктом на сучасному етапі. Головнокомандувач бачить смертельну загрозу для України у війні на виснаження, яка на руку Росії. Лукаш Пшибило поділяє цю оцінку.
Тут потрібно поглянути на те, як виглядають російські штурми в районі Авдіївки, які дуже дорого коштують росіянам. Особливо якщо говорити про техніку, яку нищить українська армія. З іншого боку, слід брати до уваги потенціал України і Російської Федерації. Якщо Захід не почне постачати Україні озброєння в серйозних обсягах, в тому числі сучасного, а особливо авіації, то тоді виникне вкрай серйозна проблема. Досить лише поглянути на потенціал України і Росії, щоб зрозуміти, що Росія є в значно кращій ситуації, ніж Україна. В цій грі на виснаження і знищення противника росіяни можуть зазнавати в три рази більших втрат, при цьому і так досягти своїх цілей. З точки зору економічно-державної війни, Україна перебуває у набагато гіршій ситуації від Росії, в якої величезні ресурси.
Мова йде не лише про людські ресурси, але й про промисловість, яка, здається, в стані виробляти техніку і боєприпаси в таких кількостях, які можуть дозволити перемогти в цій грі.
Матеріал підготував Назар Олійник